Проблема смислу життя пов'язана з аутентичністю людини. Психолог постійно у різних формах обговорює з клієнтом його аутентичність, виявлення і порушення її як відображення динамічності внутрішнього світу людини. Втрата аутентичності — це втрата людиною своєї свободи, відповідальності як найважливіших показників особистісного розвитку особи.

Виявлення цих показників у взаємодії з клієнтом або інших суттєвих для практичного психолога показників психологічного розвитку дає змогу вирішити питання про можливості зміни клієнта в ситуації консультування.

Ми не ставимо за завдання проаналізувати існуючі в психології періодизації психічного розвитку та теоретичні принципи, які є в їхній основі. Розглянемо найважливіші, на нашу думку, моменти, які є у всіх періодизаціях (Д. Б. Ельканін, Е. Еріксон, Ж Піаже, Е. Берн й ін.). Зокрема, виявлення різних можливих змін внутрішнього світу людини у період її психічного розвитку. Дослідження змісту стабільних, критичних і сензитивних періодів у житті людини дає змогу зарахувати їх до конкретних вікових меж, допомагає психологові орієнтуватися на можливі зміни людини, темпи та напрями змін.

З цього погляду, кожний період розвитку людини має різний потенціал динамічності. У стабільні періоди цей потенціал нижчий, у критичні періоди — виражений дуже сильно, але не рівномірно, в сензитивні періоди потенціал динамічності рівномірний і дуже високий тільки стосовно відповідного виду дії.

Критичні періоди життя людини мають у собі потенціал як розвитку, так і регресу особистості. Психолог повинен дуже чітко виразити ці суперечливі тенденції та зорієнтувати клієнта на потенціал його розвитку.

Отже, аналізуючи можливості змін клієнта, психолог працює із завданнями і резервами розвитку цієї людини, розумінням на підставі наукових даних про зміст того або іншого періоду психічного розвитку.

Уявлення психолога про завдання і резерви розвитку особистості ґрунтуються на вибраній ним науковій теорії, вона визначатиме конкретний зміст показників розвитку, на які він орієнтуватиметься.

Для розуміння можливостей клієнта психолог використовує конкретизовані дані про механізми психічного розвитку. На нашу думку, ця конкретизація може бути пов'язана з аналізом позиції клієнта у взаємодії.

Позиція клієнта у взаємодії характеризує його узагальнене емоційне ставлення до інших осіб і до себе як до людини. Позиція охоплює переживання динаміки взаємодії з іншою людиною як виявлення рівності або нерівності, як виявлення поваги до себе або зневаги.

У ситуації індивідуального психологічного консультування предметом є психологічна інформація. Позиції взаємодії можна, на наш погляд, описати у вигляді таких схем.

Взаємодія на рівних — оптимальний варіант в індивідуальному консультуванні, коли проблема відповідальності за особистісні зміни вирішується відповідно до ролей, які зумовлені професією психолога-консультанта, що допомагає особистості розширити її альтернативи, створює на матеріалі предмета взаємодії умови для прийняття людиною відповідного осмисленого рішення про зміни у власному психологічному розвитку.

Усвідомлення психологом цього моменту в інтерв'ю з клієнтом можливе з допомогою мікротехніки, яка забезпечує отримання зворотного зв'язку. Основний момент у визначенні такої позиції — досягнення конгруентності, відповідності з клієнтом.

Взаємодія з позиції "зверху" — одна з найпоширеніших помилок практичних психологів, які працюють у побутовій психології, вважаючи себе знавцем "правильного, правдивого, хорошого" життя. Вони діють на клієнта так, щоб він прийняв критерії "хорошого" життя психолога. Часто це призводить до того, що у клієнта формується залежність від психолога, який втрачає основи професійної рефлексії. В індивідуальному консультуванні велике значення для професійної рефлексії має науковий зміст норми психічного розвитку, з яким працює психолог при вирішенні психологічних завдань.

Часто директивність і неадекватність психолога в такій позиції приводить до втрати предмета взаємодії. Замість обговорення змісту психологічної інформації обговорюють соціальні, етичні або моральні норми.

Взаємодія з позиції "знизу" створює для клієнта можливості відкритого маніпулювання психологом. Як писав Е. Шострем: "маніпулювання — це псевдофілософія життя, яка спрямована на те, щоб експлуатувати і контролювати як себе, так і інших".

Побачити в клієнтові маніпулятора — професійний обов'язок психолога, інакше з цієї ситуації взаємодії він вийде переможцем зі сформованою свідомістю переваги в своїх маніпулятивних здібностях.

Психолог, який займає позицію "знизу", по суті відмовляється від своєї професії, від узагальненої наукової теорії, а потрапляє під владу побутового маніпулятора.

Е. Шострем виділив вісім маніпулятивних типів, знання про які допоможуть психологові зробити цілеспрямовану професійну рефлексію у взаємодії з клієнтом. Основні маніпулятивні типи:

1. Диктатор — безумовно перебільшує свою силу, домінує, наказує, цитує авторитетів — робить усе, щоб керувати своїми жертвами. Різновиди: Наставниця, Начальник, Боси, Молодші Боси.

2. Ганчірка — звичайна жертва Диктатора і його пряма протилежність. Ганчірка розвиває велику майстерність у взаємодії з Диктатором, який перебільшує свою чуттєвість. Характерні прийоми: забувати, не слухати, пасивно мовчати. Різновиди: Сором'язливий, Дурний, Хамелеон, Конформіст, Відступаючий

3. Калькулятор — перебільшує необхідність всіх і все контролювати. Він обманює, ухиляється, намагається з одного боку перехитрити, з іншого — перевірити інших. Різновиди: Ділок, Аферист, Гравець у покер, Рекламіст, Шантажист.

4. Прилипайло — полярна протилежність до Калькулятора. З усіх сил перебільшує свою залежність. Це особистість, яка хоче бути предметом турбот. Дозволяє ненав'язливо і заставляє інших виконувати за себе всю роботу. Різновиди: Паразит, Нитик, Вічна дитина, Іпохондрик.

5. Хуліган — перебільшує свою агресивність і ворожість. Контролює людей за допомогою погроз. Різновиди: Кривдник, Ненависник, Гангстер, Загрозливий, жіноча варіація — Сварлива баба ("Пилка").

6. Славний хлопець — перебільшує свою турботливість, любов, уважність. Вбиває добротою. Інколи зіткнення з ним важчі, ніж з Хуліганом. Ви не можете боротися зі Славним хлопцем. Дивовижно, але в будь-якому конфлікті Хулігана зі Славним хлопцем Хуліган програє. Різновиди: Улесливий, Добрий, Мораліст, Людина організації.

7. Суддя — перебільшує свою критичність. Нікому не вірить, повний звинувачень, обурень, а труднощами вибачає. Різновиди: Збирач доказів, Оцінювач, Месник, той, хто вимушений приймати провину.

8. Захисник — протилежність Судді. Надзвичайно підкреслює свою підтримку та поблажливість до помилки, цінує інших, співчуваючи і відмовляючись дозволити тим, кого захищає, встати на власні ноги і вирости самостійно. Замість того, щоб зайнятися власними справами, він опікується турботами інших. Різновиди: Квочка з курчатами, Порадник, Опікун, Мученик, Помічник, Самовідречений.

Психолог повинен продемонструвати, що він бачить позицію маніпулятора, готовий взаємодіяти з ним, тобто готовий змінити і його, і свою позицію. Щоб був предмет взаємодії, психолог може і повинен використати основні емоційні контакти, які нібито не властиві психологові, проте демонструють його відкритість і довіру клієнтові. Це емоції гніву, страху, образи, довіри, любові. Психолог повинен уміти їх виразити клієнту для налагодження контакту, для зміни позиції маніпулятора. Це досить складно, як психологу власної "Я концепції" і на ставлення до професії, яке тут може бути суперечливим.

Якщо в цій ситуації взаємодії психолог не змінить позиції, то він діє не професійно.

Усвідомлення психологом власної позиції у взаємодії з клієнтом є важливим показником можливих змін у внутрішньому світі клієнта. Вміння психолога відображати зміст позицій у взаємодії дає йому матеріал для фіксації змістовної динаміки процесу взаємодії.

Отже, індивідуальне консультування ставить перед психологом проблеми усвідомлення таких понять, як норма психологічного розвитку та пов'язаних з ним понять граничних станів і психологічного здоров'я. Без орієнтації на зміст цих понять і тих, що пов'язані з ними, психолог може швидко втратити професійне бачення ситуації взаємодії з клієнтом і будуватиме відносини з ним у руслі життєвої або побутової психології [1].

В останні роки помічено тривожну тенденцію до зростання соціальних відхилень у молодіжному середовищі. Рання профілактика цього явища вимагає комплексних мір у вигляді медико-консультаційної, соціально-психологічної, консультативно-правової, психокорекційної, психотерапевтичної допомоги різним категоріям населення. Одним із таких напрямів може бути телефон довіри — одна з форм соціально-психологічної допомоги (відчуженим, одиноким, недовірливим, агресивним). По телефону можна розповісти про свої проблеми анонімно, без боязні бути висміяним і наразитися на санкції, не ховаючи своїх слабкостей, страхів, помилок. Тривалість бесіди — 80 хв., а в особливо важких ситуаціях і більше. Вік консультанта — від 18 до 68 років [1].

Хто дзвонить і типи запитів. За загальними даними, які відображають роботу як вітчизняних, так і зарубіжних телефонних служб довіри, зміст запитань має психологічний характер. Наприклад, третина людей, виходячи на контакт, відповідає мовчанням, дає "відбій", вибачається, що не туди потрапив. Суттєва частина звертань має діловий характер, коли функція консультанта зводиться лише до того, щоб дати разову консультацію, повідомивши потрібну інформацію або він сам стає посередником допомоги. Досить часто трапляється, що консультування навпаки виходить за рамки бесіди й абонентові призначають зустріч у центрах і пунктах соціально-психологічної допомоги.

Більшість запитів частіше (до 60 % і більше) йде від дівчат і від юнаків до 18 років. Сьома частина старша 18