Виділяють такі категорії запитів:

1. Суб'єктивні переживання з приводу неблагополуччя стосунків з іншими: сором'язливість, страх, які заважають спілкуватись, бажання користуватися більшим успіхом у ровесників, переживання почуття образи на когось, тиск і погрози з боку компанії ровесників. Особливо виділяється проблема спілкування дівчат із ровесниками (кровопролиття, бійки стали звичайним явищем для дівчат).

2. Взаємовідносини у сім'ї: нерозуміння з боку родичів, слідкування і жорсткі заборони, боротьба підлітків за самостійність, втікання з дому, сімейні конфлікти, де підліток не сторонній свідок, стурбований за членів сім'ї тощо.

3. Проблема "юнаків — дівчат" поза сексуальною сферою: конфлікт з коханою людиною і страх втратити кохання, суперництво та ревнощі, бажання привернути увагу того, хто подобається, відсутність взаємності, пошук знайомств.

4. Секс і вагітність: наполягання з боку партнера з вимогою інтимної близькості, пошук інформації про контрацептивні засоби, рання вагітність, переживання страху перед венеричними захворюваннями, спідофобія, сексуальні комплекси, диференціальні сексуальні порушення.

5. Школа: успішність, несправедливість і переслідування з боку вчителів, відмова ходити до школи, проблеми життєвого вибору професії.

6. Відносини із законом: пошук правової інформації, проблеми, які пов'язані з широким колом юридичних питань (від призову на військову службу і небажання служити в армії до погроз бути засудженим за протиправні дії).

7. Проблеми, які пов'язані з прийняттям медикаментів і хімічних речовин: пошук медичної інформації, острах у зв'язку з вживанням медикаментів, наркотична залежність, алкоголізація, нещасні випадки і самоотруєння хімічними речовинами та медикаментами.

Відпочинок і молодіжна роккультура. Перераховані вище проблеми, які потребують прямої участі та допомоги працівників ТД: потреби в гуртожитках, роботі, довідки і посередництво в налагодженні зв'язку з громадськими закладами, допомога в отриманні реальної медичної допомоги.

Загальне особисте консультування, яке не пов'язане жодною із зазначених категорій: почуття провини, суму, спустошення й однаковості, відчаю, страждання з приводу фізичного зовнішнього вигляду, переживання втрати сенсу життя, намір покінчити з життям або невдала суїцидна спроба.

Ступені психологічної допомоги. У допомозі по телефону є дві особливості: контакт з абонентом має суто вербальний характер, а ситуація буває екстремальною, що вимагає швидких і точних дій. До того ж завжди залишається можливість, що перша бесіда буде й єдиною. Тому діалог будують за законами короткотривалої інтенсивної психотерапії. Бесіда складається з багатьох послідовних етапів, кожний із яких підпорядкований особливому завданню і побудований на відповідній психологічній техніці.

Перший етап. Початок розмови має дві мети: 1) додати клієнту впевненості в тому, що він звернувся туди, де його зрозуміють і підтримають; 2) визначити серйозність ситуації, стан клієнта, оцінити обсяг реального часу, у межах якого треба прийняти яке-небудь рішення. Абонентові надають можливість говорити, консультант слухає не перебиваючи, передчасно не втручаючись в хід мови і збираючи всю первинну інформацію (глибину структури за НЛП). Допустимі нейтральні репліки, "підтакування", які допомагають абонентові висловлюватися.

Другий етап. Треба закласти основу розвитку відносин з клієнтом. Психолог використовує фундаментальні установки, які розробив Роджерс. Безумовне прийняття особистості, якій надають психологічну допомогу, її внутрішніх переживань (зрозуміло, що прийняття не означає позитивної оцінки, це визнання того, що є; відсутність оцінок). Емпатія, тобто розуміння внутрішнього світу людини, глибоке співчуття їй.

Зауважимо, що клієнти безпомилково вгадують істинні наміри (настрій) співбесідника. Підміна цих терапевтичних установок зовнішньою технологією, використовуючи їх як прийоми, може дати лише зверхній ефект. Дотримуючись названих умов (прийняття, відсутність оцінок, емпатія), клієнт починає вільніше і відвертіше говорити про свою ситуацію, включаючи і ті її сторони, обговорювати які він спочатку стидався або побоювався.

Чим серйозніші події і їх переживання, перед лицем яких опинився клієнт, тим необхідніше негайно сфокусуватися на змісті проблеми. Як правило, коли людина дезорганізована, їй тяжко описати словами те, що її турбує. Роль консультанта на цьому етапі зводиться до того, щоб допомогти клієнту ідентифікувати проблему. Він використовує деякі елементи техніки активного рефлексивного слухання: уточнює окремі елементи повідомлення, використовує "відкриваючі репліки" і "відкриті питання", які спонукають клієнта розширити своє повідомлення (...будь ласка, якщо можна детальніше..., може є ще щось, про що хотілося б сказати...?), перефразують висловлені клієнтом думки і почуття, якби повертаючи їх йому.

Коли запит уточнений і сформульований, починається третій етап, мета якого — допомогти клієнту в інтелектуальному та ціннісному оволодінні проблемою. Консультант задає питання, все глибше занурюючись у життєво-смислову реальність клієнта, уточнюючи джерело найбільш негативних емоцій ("що саме вас ображає в цьому..."), словесно оформляє те, що його співбесідник лише підозрює, виділяє опорні, смислові моменти подій, "наводить на зміст, упорядковуючи, структуруючи таким чином переживання, допомагає все більш об'єктивно і чітко окреслити картину події. Оскільки часто буває, що система цінностей клієнта сама починає руйнувати себе досвідом впровадження в життя, консультант виступає свого роду провідником у пошуку нових цінностей, які відкривають нові смислові перспективи у розвитку особистості клієнта. Так, крок за кроком, разом із переживанням першого уявлення ситуації відтворюється внутрішня цільність і складаються передумови для відтворення порушених функцій "Я".

Четвертий етап — та частина психокорекційної роботи, яка вимагає від консультанта вкладу максимального психотерапевтичного потенціалу в бесіду. Тут важливо встановити і підтримати всі здорові, позитивні, збережені сторони особистості клієнта, повернути їх на те, щоб підвищити його самооцінку та зміцнити його впевненість у собі. Й одночасно встановити коло друзів і близьких, які в ситуації, що склалася могли б йому допомогти. Коли це вдається, досягається мобілізація всіх ресурсів, які клієнт міг випустити з поля зору.

П'ятий етап — складання плану дій, який спрямований на подолання критичної ситуації. Як і всякий процес психотерапії, телефонний її варіант розрахований врешті на активність особи клієнта. Тому, виходячи із досягнутого, клієнт звертається до того варіанту вирішення проблеми, з яким згідний він сам. Участь клієнта у розробці плану дій накладає на нього внутрішні зобов'язання виконати накреслене.

Заключний етап бесіди — це знову підтримка і максимальне схвалення абонента: висловлюється віра в нього самого, в його сили, впевненість у здійсненні накресленого (метод такої опосередкованої сугестії неодноразово використовують протягом усього телефонного контакту).

Дотримання послідовності етапів психотерапії е одним із складових допомоги по телефону.

Одною із важливих форм професійного консультування є надання психологічної допомоги у виборі професії відповідно до індивідуальних здібностей і особливостей індивіда, а також із можливостями, які надає людині суспільство.

Усі етапи професійного консультування вибору життєвого шляху будуються таким чином, щоб з діагностичних вони перетворилися в діагностично- корекційні. Тому всі етапи консультації вибору життєвого шляху клієнта повинні слугувати єдиній меті — активізувати його, формувати у нього ставлення до самостійного вибору професії з урахуванням психо-діагностичних даних про себе, свої здібності та перспективи їх розвитку.

Перш за все, зафіксувати, на якій стадії формування професійного плану перебуває клієнт. Після цього здійснити діагностичне обстеження, яке включає вивчення зацікавлень, аналіз бібліотечних формулярів, журналів, які читає клієнт, нахилів, здібностей, типологічних особливостей.

Наступний крок — оцінити зібрані дані та окреслити план підготовки до професійного вибору (це може бути ознайомлення із світом професій, конкретними професіями, формування професійних намірів, план корекційних заходів тощо).

Наступний вид роботи — підготовка для клієнта індивідуальної системи для заходів самовиховання, розвитку необхідних якостей. Потім налагодження контролю за тим, як здійснюється план підготовки до професій. І, нарешті, завершальна бесіда з обговоренням усієї проведеної роботи, формулювання своїх рекомендацій, прийняття рішень про продовження виконання накресленого плану, або про перегляд раніше вибраних сфер діяльності, коректування професійних намірів, зміна їх, переорієнтація на іншу професію. Таким чином, цей підхід уникає головних недоліків директивної консультації: він не виключає активності самого суб'єкта з процесу вирішення життєво важливого завдання, а розглядає як основний фактор правильного вибору.

Література

1. Деркач А.А., Кузьмина Н. В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. — М.: РАУ, 1993.

2. Дмитриева М. А, Крылов А. А., Нафтульев А. Я. Психология труда и инженерная психология. — Л.: ЛГУ, 1979.

8. Климов Е.А. Введение в психологию труда. — М.: МГУ, 1988.

4. Климов Е. А Образ мира в разнотипичных профессиях: Учебное пособие. — М.: МГУ, 1996.

5. Кононкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности. — М.: Наука, 1980.

6. Мерлин B.C. Очерки интегрального исследования индивидуальности. — М.: Педагогика, 1986.

7. Методология исследования по инженерной психологии и психологии труда. — Ч. 1. — Л.: ЛГУ, 1974; Ч. Z. — Л.: ЛҐУ, 1975.

8. Основи загальної психології / За ред. акад. АПН України, проф. С. Д. Максименка. — К.: НПЦ Перспектива, 1998.

9. Практикум по инженерной психологии и психологии труда. — Л.: ЛГУ, 1983.

10. Справочник по инженерной психологии / Под ред. Б. Ф. Ломова. — М.: Машиностроение, 1982.

11. Хаккер В. Инженерная психология и психология труда. — М., 1985.

12. Хьелл Л., Зиглер Д. Теория личности (Основные положения исследования и применения). — СПб.: Питер Ком, 1998.

13.