Психологічні питання трудової адаптації і стабілізації робочих кадрів

План

1. Виробнича адаптація, її сутність і види

2. Критерії та методи оцінювання адаптації робочих кадрів

3. Психологічні особливості адаптації осіб зрілого та похилого віку

Виробнича адаптація, її сутність і види

Виробнича адаптація працівника — важливий етап його професійної діяльності. Успішність адаптації визначає ефективність, якість подальшої роботи, наміри молодого працівника надовго пов'язати свою діяльність з цим підприємством, установою або очікувати зручного випадку для переходу в іншу установу. Тісний зв'язок між потенційною та фактичною плинністю кадрів з їхньою неадаптованістю виявлено у багатьох наукових дослідженнях [4]. Не менш важливо, що адаптація є одним з панівних факторів самореалізації працівника в трудовій сфері, механізмом його трудової кар'єри [4].

Загальновизнаними в соціально-економічній літературі вважають економічні, соціально-психологічні та моральні втрати, які пов'язані з неуспіхом трудової адаптації. Вони завдають шкоди як самому працівникові, так і виробництву, виробничому колективу.

Зрозуміло, що зі збільшенням динамізму в суспільному й економічному житті країни, переходом до ринкових відносин суттєво зростає роль адаптації, ускладнюються її умови. Ці та інші фактори актуалізують наукові та практичні інтереси до управління виробничою адаптацією.

Під виробничою адаптацією розуміють процес взаємодії працівника з навколишнім виробничим середовищем з метою опанування нової для нього виробничої ситуації [4].

Виробнича адаптація є активною. Це процес взаємної дії працівника та виробничої організації з засвоєння новизни в конкретній ситуації. З одного боку, новачок, опановуючи умови праці та взаємодії з людьми, які працюють у різних сферах виробництва, не тільки прагне замінити свою поведінку відповідно до нової виробничої ситуації. Влаштовуючись на роботу, він прагне обговорити найзручніші для нього умови, намагається вплинути на колег, керівників, щоб змінити їхнє ставлення до нього. Звичайно, адаптативну діяльність не завжди можна зіставити за можливостями з адаптативним впливом на адаптаята всієї організації підприємства, яка, природно, намагається для підтримки своєї адаптативної єдності і загальної ефективної роботи колективу вплинути на новачка, щоб привести у відповідність з системою норм і цінностей, трудових традицій, стереотипів поведінки. Врешті, за індивідом залишається можливість відмовитися від адаптації і піти з організації.

Виробничій адаптації притаманний полімотиваційний характер адаптивної діяльності, який зумовлює діалектичну єдність орієнтувальної та змістовної трудової діяльності у процесі адаптації.

Поштовхом для початку виробничої адаптації є необхідність у реалізації ним адаптивної потреби, яка виникла в результаті нових (вони можуть бути суб'єктивно новими тільки для конкретного працівника, а можуть відображати об'єктивні інноваційні зміни у виробництві) вимог виробничого середовища або нових вимог до виробництва з боку працівника. Адаптивна потреба опосередкована взаємодією з потребою в трудовій самореалізації працівника, з одного боку, і потребою виробництва у кваліфікованому активному працівникові, який здатен забезпечити трудовому колективу реалізацію його функцій — з іншого.

Під впливом складного переплетення потреб відбувається мотивація адаптивної діяльності індивіда. Мотиви також взаємодіють між собою. З одного боку, у відповідь на орієнтувальні потреби формується орієнтувальний мотив поведінки, який стимулює діяльність індивіда з набуття інформації про виробництво і пов'язаної з ним соціальної ситуації, щодо розширення контактів у навколишньому середовищі, оцінці характеру адаптації ситуації. З іншого боку, зміст інформації, яку одержуємо, спрямованість емоційних контактів, зумовлені мотивом опанування конкретної трудової діяльності, досягнення оптимальної взаємодії працівника і підприємства. У результаті складної полімотивіації виникають мета і програма адаптивної діяльності індивіда. Враховують оцінку можливостей реалізувати у межах цього підприємства життєву мету особистості.

Виробничій адаптації притаманна ознака як діалектична єдність у ній адаптаційних і дезадаптаційних явищ.

Успішна (або утруднена) виробнича адаптація молодого працівника залежить від того, сприятливі або несприятливі умови склалися для задоволення його адаптативної потреби. Відповідно до структури умов належать: відповідний рівень взаємної інформації між індивідом і виробництвом взаємних контактів; зіставлення життєвих цілей індивіда з завданнями цієї організації, а також наявність на виробництві умов для успішної трудової діяльності індивіда. Отже, наявність і повнота виявлення сукупності умов, які потрібні для виробничої адаптації, будуть визначати як ЇЇ ефективність, динамізм, так і межі самого процесу.

До сучасних характеристик виробничої адаптації належить багаторівневий характер, який виявляється у взаємодії та єдності біологічного, психологічного й соціального рівнів адаптації.

Практика свідчить, що зміна стану адаптаційних зв'язків пов'язана з дією різних факторів — біологічного, психологічного або соціального.

Розглядаючи вплив факторів на біологічному рівні виробничої адаптації, можна виділити серед них два основні види — які пов'язані з умовами біологічної адаптації на виробництві та з біологічними особливостями молодого працівника, який адаптується.

Створення і підтримання сприятливих екологічних обставин у країні, на підприємствах, які забезпечують безпечні умови трудової діяльності й існування людини, є необхідною передумовою успішності виробничої адаптації.

Друга група факторів тісно пов'язана і зумовлена впливом причин першого роду. Акселерація молоді, за міркуваннями учених, пов'язана з раціоном харчування. Гіподинамія — зниження м'язової діяльності в результаті малорухомого способу життя. Збільшення алергічних захворювань розцінюють як наслідок невиправданого застосування медичних препаратів. Однак це не зменшує значимості дослідження і врахування умов для виробничої адаптації, природних особливостей організму працівника.

Переходячи до аналізу психологічного рівня виробничої адаптації, треба зауважити, що вона предметно і детально виглядає так. Під психологічною адаптацією розуміють психічне явище, яке виражається у перебудові динамічного стереотипу особистості працівника відповідно до нових вимог навколишнього середовища. Психологічна адаптація впливає на проходження як біологічної, так і соціальної адаптації, відчуваючи їхній вплив.

Розглядаючи психологічну адаптацію як особливий вид психічної діяльності працівника у відповідь на зміни зовнішнього середовища, важливо, передусім, з'ясувати чому і в результаті виявлення яких потреб активується в цьому випадку психіка людини, на що ця активність спрямована, які чинники визначають саме адаптивну активність психіки? Відповісти на ці запитання — це означає дослідити мотивацію адаптивної поведінки працівника, яка, як і будь-який інший вид поведінки, повинна бути мотивованою, інакше вона ніколи не відбудеться.

Мотив як спонукання до відповідного образу дії сам собою не є причиною цілеспрямованої дії. Через нього в психіці людини відображаються потреби, які спричинені об'єктивними явищами внутрішньої або зовнішньої властивості.

Дослідження свідчать про те, що орієнтувальні потреби мають свою структуру, яка охоплює пізнавальну потребу, потребу в емоційному контакті, а також потребу сенсу життя [5]. Кожну зі складових орієнтувальних потреб зумовлює відповідні їм види адаптивної поведінки працівника.

Під впливом пізнавальної потреби мотивується прагнення до пізнання незрозумілих для індивіда явищ. Потреби в емоційному контакті регулюють поведінку людини залежно від емоційного ставлення інших працівників. У відповідь на потребу сенсу життя формується прагнення співвідносити цінність власної особистості з різними рівнями колективних і суспільних цінностей.

Критерії та методи оцінювання адаптації робочих кадрів

Дослідники [6] виділяють три критерії оцінки психічної адаптації в умовах відповідної професійної діяльності. Успішність діяльності (виконання трудових завдань, підвищення кваліфікації, необхідна взаємодія з членами робочої групи й іншими особами, які впливають на професійну ефективність); здатність уникати ситуацій, які створюють загрозу для трудового процесу й ефективно усувати загрозу, яка виникла (недопущення травм, аварій, надзвичайних подій); проведення діяльності без значимих порушень фізичного та психічного здоров'я. Комплексний підхід до оцінки психічної адаптації з врахуванням названих критеріїв зіставляє у диференційованих за цими критеріями групами особливостей психодіагно-стичних показників, фізіологічних параметрів, характеристик, які безпосередньо забезпечують виконання професійних операцій.

Залежність між особливостями психічної адаптації й успішністю діяльності досліджували у різних професійних групах і ситуаціях, де поставлено високі вимоги до адаптивних механізмів у зв'язку з характером професії або конкретними умовами діяльності [4]. Хоч особливості адаптації розрізняють у різних професійних групах, деякі закономірності універсальні.

До універсальних закономірностей належать значення для професійної діяльності трьох комплексів психодіагностичних характеристик, які суттєві для ефективності психічної адаптації: визначають рівень емоційної напруги і стійкість до стресу; особливості мікросоціальної взаємодії і міри адекватності міжособистісних стосунків; енергетичний потенціал і здатність до логічного структурування ситуації.

Дослідження психічної адаптації враховує комплексний підхід і одночасний розгляд всіх її аспектів, оскільки суттєві для їхньої сфери реалізації перебувають у взаємній залежності (рис. 12.1):

Рис. 12.1. Організація психічної адаптації та характеристика методів дослідження (комплексний підхід)

Вивчаючи параметри, які характеризують власне психічну адаптацію, треба оцінити як фізіологічні показники, які відображають функціонування інтегративних церебральних систем і вегетативно-гуморальне регулювання, так і особливості мікросоціальної взаємодії. Щоб вирішити багато завдань (зокрема, в професійній сфері), треба цю сукупність характеристик доповнити показниками, які допоможуть судити про сенсомоторні функції, які суттєві для адаптаційного процесу.

Хоч процес психічної адаптації відбувається постійно і в будь-якому середовищі, значення таких досліджень особливо важливе у випадках, коли зростання напруженості адаптаційного процесу стосується великих контингентів (наприклад, при освоєнні нових регіонів або при деяких

видах діяльності, які характеризуються особливими умовами). Виявлення групи підвищеного ризику стосовно порушень психічної адаптації і періодів найімовірнішої реалізації такого ризику може допомагати своєчасному проведенню заходів, які попереджують ці порушення. Значимість для адаптивного процесу особливостей мікросоціального середовища і соціально-психологічних факторів