Психологічними характеристиками, які вивчають, можуть бути: довільна увага (її концентрація, переключення, розподіл), діагностуючі властивості цього показника досліджували багато авторів [6; 9; 15]; сенсомоторна координація — показник виділили в дослідженнях [4; 5; 15]; емоційна урівноваженість [3; 6; 12]; схильність до ризику виділили як яскравий показник схильності до загрози у багатьох випадках [4; 10; 11]; стан здоров'я як показник травматизму [2; 6]; соціальні якості [3; 6;12]; виробничі якості [6; 13].

За допомогою різних психологічних і фізіологічних методик (інструментальних, тестових, анкетних та ін.) досліджують і зіставляють індивідуальні якості людей певної групи, і виділяють ті якості, що особливо притаманні людям, які отримали травми.

Для замірювання й оцінки індивідуальних якостей можна використовувати такі методи: показники уваги можна з'ясувати за бланковим тестом (коректурні проби); сенсомоторну координацію можна оцінювати за допомогою інструментальної методики-тремометра (проведення штирем у зигзагоподібному вирізі, не торкаючись до його країв); емоційну врівноваженість можна визначити за двома бланковими тестами (Айзенка "А" — на екроверсію та невротизм і Розенцвейга — на фрустрацію); схильність до ризику може виявитися на основі інструментальної методики (зупинення електросекундоміра найближче до загрозливої межі, перехід за яку карається ударом струму на зап'ясті лівої руки); стан здоров'я можна визначати на підставі прямого медичного огляду та вивчення історій минулих захворювань за кількістю і тяжкістю діагнозу, середньою кількістю днів хвороби в році; соціальні та виробничі якості суб'єктів дослідження можуть оцінювати спеціалісти за спеціальним запитальником.

Після вибору психодіагностичних методик підбирають методи обробки інформації;

а) математико-статистичні методи та моделі замірів соціально-психологічних характеристик (шкали: номінальна, порядкова, інтервальна, шкала відношень та ін.);

б) математичні моделі соціально-психологічних структур і процесів безпеки праці (факторний, дисперсійний, причинний, регресивний і кластерний аналіз, побудова класифікацій та типологій).

Далі реалізується етап збору інформації. Емпіричне обстеження і психологічний експеримент. Фіксація фактів, які досліджують. Групування, аналіз, класифікація, зіставлення, порівняння й узагальнення отриманого матеріалу. Складання таблиць, матриць, графіків. Емпірична кількісна й якісна обробка матеріалу. Визначення провідних тенденцій, залежностей, ваги факторів, які впливають на явища, що вивчають. Теоретична обробка емпіричних даних.

Етап інтерпретації результатів і визначення висновків (наукових або практичних). Висновок про сутність дослідження щодо висуненої гіпотези. Розроблення висновків і рекомендацій для впровадження в практику на основі результатів дослідження. Визначення проблем і гіпотез, які виникли під час дослідження і вимагають нових досліджень.

Психологічні засоби підвищення безпечної поведінки працівників у професійній діяльності

Нині є два загальні напрями у вирішенні проблеми створення психологічного настрою на безпеку: зниження рівня виробничих загроз шляхом створення безпечніших знарядь, предметів та умов праці або ефективніших засобів захисту; підвищення рівня індивідуальної захищеності працівників, організовуючи безпечнішу поведінку [6].

Ми розглянемо шлях організації безпечної поведінки працівника, тому далі йтиметься тільки про нього.

Безпечна діяльність є, передусім, наслідком правильного ставлення працівника до питань охорони праці, його настрою на роботу без нещасних випадків. "Ставлення до чогось не вчать — його переймають. Отже, щоб досягнути сприятливого ставлення працівників до питань безпеки праці, таке ставлення треба створити у керівників — і воно повинно захопити" працівника.

Розходяться міркування керівників і працівників з питань ролі матеріального стимулювання та психологічного клімату у колективі. Керівники переоцінювали значення заробітку та грошового стимулювання у питанні безпеки праці, для працівників ці фактори не були найважливішими. Водночас керівники суттєво недооцінювали важливість хорошого психологічного клімату в колективі, а працівники оцінювали цей фактор вище, ніж думали керівники. Отож, керівники недооцінювали роль того фактора, на який вони впливали (створення хорошого психологічного клімату), і переоцінювали значення фактора, де їх можливості обмежені (збільшення заробітку) [6].

Щоб створити настрій працівникам на безпечну роботу, потрібна "загальна політика керівництва" (а не окремі заходи) в цьому напрямі. Таку політику треба активно рекламувати.

Важливе значення має стимуляція безпечної діяльності. Під час вирішення трудових завдань можуть виникати конфлікти мотивів, існуюче становище може підсилювати мотиви вигоди на шкоду мотивам безпеки праці. По-перше, треба формувати психологічне настроювання на безпечну поведінку, по-друге, так стимулюватиметься безпечна поведінка.

Мотив безпеки праці можна підсилити соціально (соціальна підтримка, підвищення оплати, додаткові вихідні дні, спеціальні привілеї, підвищення в посаді).

Безпечну діяльність можна формувати і за допомогою негативної стимуляції, тобто покарань. X. Фітг [16] описав навчальний експеримент, в якому суб'єктів дослідження карали за загрозливі дії. Виходячи з умов експерименту, такі дії призводили ніби до "вибуху" колеса і винного оббризкувало струменем холодної води. Досліди показали, що подібні покарання привели до зменшення частоти "нещасних випадків" порівняно зі звичайним навчанням без покарань.

У психології використовують незвичний метод стимуляції безпечної праці, який ґрунтується на використанні ігор [18]. Фірма "Еіекігіс" проводить гру "Винагорода за обережність". Працівники мають спеціальні кодові номери і щоденно розігрують між собою в лотерею призи від 25 до 100 дол. Якщо на певній ділянці трапляється нещасний випадок з втратою працездатності, то виграші у цей день зменшуються вдвічі і до кінця тижня лотерея не проводиться. Коли почали застосовувати цей метод, то на підприємствах травматизм знизився на 75 %. Застосовують й інші варіанти ігор, але суть їх зводиться до того, що при безпечній праці у людини є реальна можливість отримати деякий виграш, який вона втрачає з виникненням травми. Тому такі ігри стимулюють безпечну роботу не тільки заради себе, а й заради вигоди працівників певної галузі.

Велике значення має навчання та виховання безпечній діяльності. Питанням навчання безпечної діяльності присвячена праця англійського вченого П. Павела [19]. Методи навчання автор вибирає на основі аналізу помилок. Усі помилки працівників він поділяє на дві загальні категорії:

1) помилки психомоторні (автор називає їх помилками фізичного досвіду);

2) помилки прийняття рішень (помилки пізнавального досвіду).

Помилки психомоторної сфери виникають на рівні рухових операцій, виявляються в нечітких рухових актах. Виникають вони, як свідчить досвід, не через недостатній розвиток навиків або їх руйнування (у зв'язку з втомою, хворобою), а внаслідок неповного сенсорного синтезу. Неврахування окремих зовнішніх умов призводить до неправильної оцінки обставин, завдання, а тому й до вибору неправильного способу дії щодо його вирішення. Усі ці взаємозв'язані фактори і породжують помилки психомоторної сфери. Отже, для безпечного виконання моторних дій треба, передусім, виробити вміння повно і правильно оцінити ситуацію, яка склалася. Якщо є необхідні рухові навики, то вміння допомагатимуть виключенню психомоторних помилок і нещасних випадків цієї категорії.

Значно складніше навчати працівників умінню приймати правильні рішення й уникати загрозливих помилок. П. Павел [19] виділив два типи таких помилок:

1) помилки, які допускають у завданнях з обмеженим вибором (коли вимагають прийняти рішення про вибір одного з можливих дій);

2) помилки в завданнях з відкритим кінцем (де є багато шляхів, але при виборі будь-якого з них виникають нові завдання).

Прийняттю доцільного рішення в завданнях з обмеженим вибором навчити нескладно. Важче навчити прийняттю рішень у завданнях з відкритим кінцем. П. Павел запропонував використати для цього методику Б. Блоома, яка визначає деяку ієрархію рівнів мислення у подібних завданнях:

Знання — здатність впізнавати, ідентифікувати окремі явища. Розуміння — здатність пояснити це явище.

Застосування — здатність у відповідних ситуаціях застосувати та використати свої знання, розуміння. Аналіз — здатність розкласти це явище на його складові. Синтез — здатність за складовими відтворити це явище. Оцінка — здатність критично усвідомити це явище.

Під час навчання потрібно послідовно переводити учня від рівня знання до рівня розуміння, і аж до здатності критично оцінювати ситуацію, яка склалася. Навчання безпечній праці повинно бути органічно пов'язано з навчанням професії. Водночас вироблення рухових, сенсомоторних та інших навиків праці дають змогу орієнтуватися не тільки на економне отримання високих результатів, а й на досягнення їх безпечним шляхом. Враховуючи міркування безпечності, треба навчати вирішувати розмовні завдання і проблемні ситуації, які виникають у процесі роботи.

Правила є засобом відмежування діяльності від небезпеки. Правила безпечної праці визначають, як повинен і як не повинен діяти працівник у процесі праці і на території виробництва, щоб уникнути нещасних випадків і аварій. Корисного ефекту правил досягають попередженням працівників про наявність тих або інших загрозливих факторів, шляхів заборони тих дій, операцій, способів поведінки, які можуть зумовити згадані випадки та аварії.

Психологічні дослідження [6] свідчать, що треба спеціально виділяти в інструкціях (шрифтом, великими буквами, рамками) ті пункти, порушення яких пов'язано з особливо важкими наслідками, окремо виділяти пункти, які часто порушують. Потрібно скорегувати кількість пунктів діючих інструкцій за рахунок: вилучення непотрібних вимог; вилучення вимог, які очевидні для нормальних людей (як-от "не лізь до полум'я, бо обпечешся"); переведення пунктів, які мають загальні положення, з інструкцій з безпеки в інструкції з експлуатації техніки та навчальні посібники; ліквідувати дублювання тих самих пунктів у різних правилах.

Отже, правила безпеки е важливою складовою проблемою психології безпеки праці, проблемою, де зібрано багато актуальних питань, вирішивши які можна зменшити трудовий травматизм.

Важливе значення мають