Виділяють сім груп, яким адресовані ці дії:

1) працівники, які цікавляться питаннями безпеки, вважають ефективним засобом впливу плакат, а ті, хто байдужий до цих питань, зазначають кінофільми;

2) бесіди вважають корисними тільки ті працівники, начальники яких і їхня група позитивно належить до питань безпеки;

3) літературу вважають корисним засобом ті працівники, керівники яких і їхня група позитивно ставляться до питань безпеки;

4) навчання безпечній поведінці вважають корисним там, де працівники або їхні майстри позитивно розглядають питання безпеки;

5) змагання доцільні в тих групах, де зацікавлення безпекою незалежне від того, як до неї ставиться їхній керівник;

6) покарання можуть мати ефект тільки в тій групі, де цікавляться питаннями безпеки;

7) інспекція корисна в тих групах, де працівники вважають, що їхній майстер зацікавлений у безпечній праці.

Дослідження [6] показало, що ефект впливу майже всіх розглянутих методів виховання безпосередньо залежить від інтересу до питань безпеки праці, який виявляє сам працівник і його група. Найефективнішим засобом виховання визнали бесіду та плакат, найменш ефективним — покарання і змагання.

Важливе значення має психологічний аналіз нещасних випадків як метод боротьби з травматизмом будь-якого вигляду. З'ясувавши причини, які спричинили той чи інший нещасний випадок, виникає можливість виявити шляхи вилучення або зниження можливості його повторення. Найперше треба шукати відповіді на такі запитання: чому працюючий вибрав саме таку дію і виконав її саме такою операцією, при якій відбулася травма? Чому при виконанні дій він не помітив загрози, не попередив подію? Ці запитання спрямовані на виявлення психологічної причини нещасного випадку. Навіть тоді, коли виявлено, що подія виникла лише з технічних причин, то треба аналізувати, чому працівник своєчасно не помітив порушення в роботі техніки, а якщо помітив, то які обставини заважали йому попередити подію.

Нині можна виділити три основні підходи до проведення подібних психологічних аналізів: клінічний, статистичний і підхід, який ґрунтується на моделюванні.

Клінічний підхід (його іноді називають монографічним [1]) полягає у різнобічному вивченні всіх зовнішніх і внутрішніх факторів, які могли окремо або в поєднанні бути причиною неправильних дій людини і призвести до нещасного випадку. Оскільки цей підхід спрямований на виявлення психологічних причин таких помилкових дій, то всі ці фактори розглядають у реальному виявленні з погляду їх відображення у свідомості людини.

За допомогою статистичного підходу можна проаналізувати обмеженішу кількість показників нещасного випадку, які чітко стандартизовані за видами, категоріями. Цей метод вимагає збору великого статистичного масиву даних за всіма необхідними показниками. За допомогою різних видів статистичного аналізу можна знайти деякі закономірності, які є між показниками, що аналізують, вивчаючи особливості виникнення нещасних випадків в окремих професіях, на окремих виробничих ділянках, у відповідних категорій працівників тощо [20].

Статистичні методи часто доповнюють психологічними методами збирання статистичних даних: інструментальні заміри психофізіологічних показників суб'єктів дослідження; використання бланкових тестових методик для оцінки їхніх відмінностей індивідуальних якостей; застосування методів анкет (запитальників), інтерв'ю і бесід зі збирання стандартизованих даних; збір відомостей методом спостереження.

Для цього підходу важливо, щоб будь-яка методика, яку використовують, давала змогу збирати однорідні відомості за кожним показником, який оцінюють. У таких випадках зібрану переліченими методами інформацію можна подати у вигляді таблиці, стовпці яких визначають відповідні замірювані ознаки, а в кожній лінійці записують оцінки всіх тих ознак, які одержали по окремих працівниках. Подібні таблиці з масивом отриманих даних опрацьовують ЕОМ і різні види статистичних аналізів: визначення середніх значень за окремими ознаками і їхні довірчі інтервали, проведення кореляційного, багатофакторного, дисперсійного, регресивного аналізів, процедури "розпізнавання образів".

Статистичний підхід спрямований на виявлення загальних закономірностей травматизму. Травматизм розглядають як функцію психологічних змінних. Він виявляє загальні закономірності виникнення травматизму і розробляє загальні шляхи боротьби з ним, з окремими його видами.

Важливе значення має моделювання нещасних випадків і їхніх закономірностей. Моделлю явища загалом прийнято називати його відображення, яке використовують як "замісник", а моделюванням — дослідження цього явища на моделі. Моделювання нещасних випадків полягає у відтворенні в натуральному експерименті ситуації, яка була в реальному нещасному випадку, вивчення поведінки працівників у такій ситуації.

Ключові поняття теми

Безпека праці, людський фактор, нещасний випадок, виробничий травматизм, трудова експертиза, безпечні методи роботи, фактори безпеки праці, системний підхід, психологічні засоби підвищення безпечної поведінки працівників, типи загрозливих помилок, методи виховання безпечної поведінки працівника.

Формалізована структура змісту теми

Література

1.Ачик В. А. Основы безопасности труда в строительстве. — Л., 1976.

2. Валинт Н., Мурани М. Психология безопасности труда. — М., 1968.

3. Береговой Г. Т., Завалова Н. Д. и др. Экспериментально-психологические исследования в авиации и космонавтике. — М., 1978.

4. Гребеняк В. П. Прогнозирование вероятности производственных травм по психофизиологическим показателям // Вопросы психологии,

1971. — № 2. — С. 86—97.

5. Дмитриева М.А., Елисеев С. А., ПарачевА. М. О личностном факторе производственного травматизма // Физиология человека. — 1976. — Т. 2. — №3. — С. 482—489.

6. Котик М. А. Психология и безопасность. — Таллин: Валгус, 1981.

7. Майстер Д., РабидоД. Инженерно-психологическая оценка при разработке систем управления. — М., 1970.

8. Манайлов В. Е. Основы электробезопасности. — Л., 1976.

9. Панов Г. Е., Барсуков И. А. О связи причин производственного травматизма с личностью рабочего // Безопасность труда в промышленности. —

1972. — № 4.

10. Петровский А. А. Поведение человека в ситуации опасности // Новые исследования в психологии. — М.: Изд-во АПН СССР, 1974.

11. Предрасположенность к несчастным случаям (по материалам зарубежной печати) // Наука и жизнь. — 1986. — № 6.

12. Психология труда / За ред. К. К. Платонова. — М.: Профиздат, 1979.

13. Совенко С. К. Бабич Н. Т. и др. Зависимость уровня травматизма от индивидуальных качеств работающих // Безопасность труда в промышленности. — 1972. — № 4.

14. Столяренко Л, Д. Основы психологии. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.

15. Chossh S.t Banerjec D. Personality characteristics of industrial workers involved in accidents: a psychological study // Indian Journal of Industrial Medicine. — 1970. — XVI. — № 3.

16, Fitch H. G. Safe and behavior and its modification // Journal of Occupational Medicine. — 1976. — № 9.

17. Hartmann, T. Der Unfoiler // Soziale Sicherheit. — 1977. — № a.

18. Nemec M. M. Safety contest spars worker interest // Occupational Hazards. — 1978, — № 8.

19. Powell P, I, Accident prevention — a practical framework. Society for the Prevention of Accidents. — Surrey, 1972.

20. Redmond С. K. Comparison of methods for assessing occupational hazards // Journal of Occupational Medicine. — 1975. — № 5.

21. Sampson A. The myth of accident proneness Medical Journal of Australia. — 1971. — № 18.