Ознаками відставання є не сформованість інтересу до своїх можливостей у самостійному доборі способів, дій, операцій, байдужість до своїх успіхів та невдач, відсутність бажання використати засвоєне правило, виконувати важку роботу та завдання творчого характеру. *

Засвоєння предметів третього типу полягає у здобутті учнями досвіду естетичного ставлення до мистецтва та до прекрасного в житті, а тому про відставання у засвоєнні цих предметів свідчить відсутність інтересу до художньої літератури, до музики, живопису, небажання виробити своє ставлення до творів мистецтва, невміння виразити своє враження про твори мистецтва, оцінити їх тощо.

Головними засобами виявлення відставання в учнів с спостереження та спілкування з ними. Вчитель, пояснюючи на уроці, спілкується з учнями: ставить перед ними питання, заохочує їх задавати запитання до себе, дбає про те, щоб активно йшла робота та було зрозуміло, хто і в чому саме відстає у навчанні. Спостереження має на меті примітити реакції учнів — чи байдужі вони до своїх успіхів та успіхів інших, чи переживають невдоволення, коли не можуть розв'язати задачу. Щоб вчасно надати учням допомогу і не допустити до появи неуспішності в класі, вчитель повинен розвивати у собі професійну спостережливість.

Засобом виявлення ставлення до знань може бути самостійна робота, яку вчитель планує провести за варіантами різного рівня труднощів та власного вибору їх кожним учнем.

Способом виявлення відставань є контроль, прийомами здійснення якого може бути постановка питань, виконання запропонованої дії, письмові роботи, розв'язання задач. При цьому слід пам'ятати, що контроль не повинен перетворюватися у самоціль, він повинен поєднуватися з самоконтролем учнів.

Отже, виявлення ознак відставання може здійснюватися засобами спостереження, спілкування та контролем.

Педагогічна допомога учням, які відстають у навчанні мас диференційований характер. Диференційний підхід у цій роботі ґрунтується на виявлених вчителем ознаках цього відставання. Орієнтуючись на ці особливості, виділяють опосередковану та безпосередню допомогу.

Опосередкована допомога являє собою сукупність заходів, які спрямовані на зміну умов навчання та виховання, наприклад, введення факультативних занять, створення корекційних класів для дітей з слабким здоров'ям, заміна формальних цілей педагогів, адміністрації школи, змістовними та моральними, створення в школі атмосфери довір'я, уваги до особистості школяра, формування дружнього, допитливого, працездатного колективу, для учасників якого характерні були б пізнавальні інтереси, цінності знань, освіти, нейтралізація негативного впливу сімейних обставин на ставлення учнів до учіння.

Відставання школярів у навчанні може відбуватися не тільки через зовнішні, соціальні причини, а й з внутрішніх причин, а тому зміна зовнішніх умов життя і навчання школярів повинна відбуватися з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку школярів.

Безпосередня допомога має локальний характер. Зміст її повинен відповідати характеру відставання. Так, якщо учень недостатньо розуміє та запам'ятовує правила, формули та не вміє використовувати їх у знайомій ситуації, доцільно було б вирішити з учнем ряд однотипних завдань з постійним поверненням до тексту цих правил або формул, а після повторного виділення суті у навчальному теоретичному матеріалі попросити його відтворити правило або визначення.

При виявленні відставання в творчому використанні навчального матеріалу для розв'язування задач невідомого типу краще всього розв'язати з учнями ряд задач, в яких використовуються закони, правила, демонструючи учням альтернативні міркування, припущення та розв'язки.

Література

Выготский Л.С. Развитие высших психических функций.— М., 1960.

Гончарук П.А. Психологія навчання.— К., 1985.

Давыдов В.В. Строение учебной деятельности младшего школьника // Возрастная и педагогическая психология.— М., 1979, с. 76.

Замок С. Психологія мотивації та емоцій.— Луцьк, 1997.

Зимняя И.А. Педагогическая психология.— Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.

Ильясов И.И. Структура процесса учения.— М., 1986, т. 2.

Калмыкова З.И. Проблема преодоления неуспеваемость глазами психолога.— М., Знание, 1982.

Кулюткин Ю.Н. Психология обучения взрослых.— М., "Просвещение", 1985.

Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте.— М.: Просвещение, 1983.

Машбиц Е.И. Психологические основы управления учебной деятельностью.— К., 1987, с. 106.

Мислення в діяльності молодших школярів. За ред. Г.С. Костюка, Г.О. Балла.— К.: Радянська школа, 1981.

Педагогічна психологія. За ред. Л.М. Проколієнко і Д.Ф. Ніколенка.— К.: Виша школа, 1991.

Скрипченко О.В. Спецсемінар з проблеми "Ставлення учнів до навчання" / Методичні рекомендації.— К., КДПІ, 1989.

Хрестоматия по возрастной н педагогической психологии. ГІод ред. И.И. Ильясова, В.Я. Ляудис— Изд-во Моск. Ун-та, 1981.

Цетлин B.C. Предупреждение неуспеваемость учащихся. — М.: Знание, 1989.