5. Основна причина широкого розповсюдження методів математичного моделювання — використання для реалізації тих методів ЕОМ, які допомагають виконувати великий обсяг обчислювальних робіт, що ґрунтуються на спеціальних алгоритмах і є складним ланцюгом логічних й обчислювальних операцій. Тому важливим етапом моделювання є складення найекономніших алгоритмів для розв'язання відповідних завдань і введення потрібних даних в ЕОМ.

6. Заключний етап прогностичного моделювання — перевіряє й уточнює створені моделі шляхом розв'язання завдань практично.

Тому з більшими обґрунтуваннями можна допустити, що оптимальна конструкція діагностичних моделей повинна, по-перше, відповідно поєднувати рисунки аналітичних і синтетичних методик; по-друге, володіти ще однією важливою якістю — можливістю дослідження індивідуальної своєрідності взаємозв'язку і взаємодії властивостей, які вивчають у процесі модельного досвіду. Згадані вимоги будуть задавати методики комплексного характеру.

Вибір або розроблення критерію — об'єктивної міри успішності діяльності. Отже, критерій — це те, що повинно бути передбачено. Критерій використовують на етапах розроблення систем прогнозування для визначення інформативності показників і методик, для верифікації прогнозу.

Підбір показників, які використовуватимуть як критерій, відбувається на основі психологічного аналізу діяльності. Загальні вимоги, які ставлять до показників, можна звести до таких основних положень або принципів: адекватність цих показників із погляду цілей системи прогнозування, використання в основному об'єктивних показників, які характеризують діяльність у широкому значенні цього слова, вимога переваги використання і суб'єктивних оцінок експертів.

Уточнюють прийоми одержання висхідної інформації і розробляють правила її перетворення в інтегральну діагностичну оцінку. Вирішальну роль відіграє вибір або адаптація статистичного алгоритму. Від вибору відповідного алгоритму залежить повнота і раціональність використання інформації.

Завдання, які вирішують за допомогою статистичного алгоритму, полягають у визначенні інформативних показників і методик, розробленні правил зведення інформативних показників, визначенні мети класів значень цих показників для формування прогнозу. Розв'язують поставлені

Матеріальні — це різні предмети моделі, які відтворюють процеси діяльності, але тільки в змінних просторово-часових масштабах. Уявні моделі відрізняються тим, що їх конструюють у формі образів мислення, які є лише в голові дослідника. Те, що їх фіксують у різних знакових системах (малюнок, схема, графік, математична формула) не змінює їхньої сутності.

Уявні моделі відіграють важливу роль у прогнозуванні. Будь-який прогноз розпочинаємо з того, що уявно переносимо (продовжуємо) в майбутнє явище, а закінчуємо тим, що відтворюємо його в майбутньому при необхідності в спрощеному вигляді — тобто модель, тому що насправді такого явища немає. Іншими словами, будь-який прогноз завжди починається з екрополяції (у широкому значенні слова) і завжди завершується прогностичною моделлю (у = а0 + а1k1 + е). Досліджується система близька до формули.

Особливе місце серед уявних моделей у прогностиці належить математичним моделям, які виражені відповідними математичними символами, що ґрунтуються на існуванні кореляції між окремими елементами явищ, які прогнозують. Кореляція має особливо велику евристичну цінність при дослідженні процесів і явищ, які не пов'язані між собою чіткими причин-но-наслідковими відношеннями. При математичному моделюванні весь арсенал методів прикладної математики, враховуючи динамічні й інші види оптимального прогнозування, теорії ймовірності, масового обслуговування, ігор, мережевого планування і управління, дослідження операцій, математичну теорію кореляції тощо.

Узагальнення робіт у галузі прогностичного моделювання дає змогу окреслити деякі загальні висхідні принципи побудови людей і зазначити відповідну послідовність їхнього розроблення:

1. Як будь-яке прогнозування дослідження, побудова моделей починається з визначення цілей і формування конкретних завдань прогнозування. Золоте правило: якщо проблема незрозуміла, то краще не братися за її моделювання.

2. Відповідно до цілей прогнозування збирають і систематизують інформацію, яка належить до змодельованих завдань. Достовірність і повнота висхідної інформації — необхідна умова побудови наукового обґрунтування моделей.

3. Далі треба виділити основні фактори, які впливають на зміну тенденцій і закономірностей об'єкта або психічного явища, що досліджують. Здебільшого до моделі входять найважливіші погляди наукового пізнання риси і не входять несуттєві. Будуючи моделі, не треба засмічувати їх другорядними, малозначимими факторами, які насильно впливають на кінцеві результати ускладнюють аналіз моделей і збільшують модель інформації, яка переробляється.

завдання за допомогою емпіричної процедури. На деякій вибірці суб'єктів дослідження треба одержати інформацію за допомогою показників і методик, які відібрали на підставі психологічного аналізу діяльності, а також отримати індивідуальні оцінки її успішності.

Оцінювання міри інформативності показників. Оскільки індивідуальний прогноз і прогноз успішності діяльності здебільшого відбувається у формі віднесення індивіда до одного або декількох класів, то виникає необхідність зведення декількох інформативних показників в один інтегральний. Для того треба найперше підсумувати інформативні показники. Проста сума не дає уявлення про величину вкладу кожного показника в оцінку критерію. Деякі з показників мають більше значення для оцінки критерію, тому вони повинні входити в суму з більшою вагою. Отже, вага показника відповідає мірі його інформативності, тобто величині його вкладення в оцінку успішності діяльності або критерію. Це означає, що завдання статистичного алгоритму зводиться до знаходження ваги всіх інформативних показників. Цей крок розроблення системи полягає в тому, що за допомогою статистичного алгоритму й експериментальних даних визначають вагу і зводять у таблицю. Наприклад, для відбору спеціалістів однієї з операторських професій вибрано 10 методик.

А. Б. Бесіда, Щоб виявити сили й усвідомленості мотивації вибору професії (коефіцієнт — 2) і для оцінки загального розвитку (коефіцієнт — 1).

В. Спостереження за абітурієнтом у процесі виконання завдань: прибирання території, служба чергового по приміщенню; щоб оцінити виконання, сумлінність, колективізм (коефіцієнт —1).

Г. Аналіз документів абітурієнта з метою оцінки його громадської активності, морального обличчя й інших особистісних якостей (коефіцієнт — 2).

Д. Методика дослідження короткотривалої пам'яті (коефіцієнт —- 1).

Б. Методика дослідження оперативної пам'яті (коефіцієнт — 3).

Ж. Методика для дослідження деяких інтелектуальних особливостей (коефіцієнт — 2).

3. Методика на "відшукування чисел з переключенням" (коефіцієнт — 2).

И. Апаратна методика для дослідження сенсомоторної координації (тренометр, координомір) (коефіцієнт — 3).

К. Апаратна методика для дослідження емоційної стійкості (удар струмом) (коефіцієнт — 3).

Щоб обчислити інтегральні оцінки, спочатку треба виставити їх з кожної методики, враховуючи дев'ятибальну шкалу. Наприклад, А — 7, Б — З,

В — 7, Г — 5, Д — 4, Е — З, Ж — 4, 3 — 5, И — 5, К — 6. З врахуванням діагностичних коефіцієнтів інтегральна оцінка дорівнює:

Статистичні алгоритми, які використовують у системах прогнозування успішності діяльності, можна поділити на п'ять груп:

1) порівняльний аналіз крайніх груп ("сильні", "слабі");

2) метод кореляційних плеяд;

3) факторний аналіз;

4) послідовний аналіз;

Завершальний етап розроблення прогнозування — визначення її валід-ності, тобто наскільки добре система працює, для чого призначена. Цей етап є контрольним випробуванням системи.

Процедура знаходження валідності.

На представницькій вибірці суб'єктів дослідження за допомогою інформативних методик і показників отримують висхідну інформацію. Потім переходять до формування діагнозу. Наступний крок — на цій самій вибірці одержати об'єктивні характеристики успішності діяльності. Ці дані дадуть змогу оцінювати, наскільки точний прогноз можна сформувати за допомогою цієї системи. Зіставлення з критерієм на одній вибірці суб'єктів дослідження називається верифікацією прогнозу.

Знання валідності системи прогнозування дає змогу оцінити її з погляду придатності для практичного використання. На підставі одержаної оцінки можна зробити висновок про необхідність внесення в систему змін, які підвищують її прогностичну ефективність.

Якщо система є валідною, точною, то на цьому її розроблення закінчується. Система повинна бути оформлена у вигляді керівництва, зміст якого має її опис, правила користування і коефіцієнт валідності.

Отож, треба відрізняти розроблення системи прогнозування від її використання. Систему розробляють один раз, а потім використовують. Використання системи полягає у формуванні з її допомогою індивідуальних прогнозів розроблення успішності діяльності.

Формування індивідуального прогнозу успішності проходить декілька стадій. На першій стадії за допомогою інформативних методик одержують інформацію про структуру особистості. На другій стадії одержану інформацію подають у вигляді значень інформативних показників. На третій стадії значення інформативних показників об'єднують в один інтегральний за допомогою таблиці ваг. На заключній стадії на підставі меж значень для інтегрального показника його перетворюють у прогноз. Прогноз формується здебільшого в термін віднесення індивіда до одного з декількох класів, які визначають цілі системи прогнозування.

Основною причиною статистичності та знеособлення при інтерпретації висхідної діагностичної інформації вважають той факт, що діагностична оцінка успішності розглядається незалежно від історії розвитку особистості обстежуваного. Можна допустити, що однакові діагностичні оцінки, одержані різними людьми, можуть мати різне прогнозтичне значення, оскільки залишається нез'ясованою міра розкритості або виявлення потенціалу здібностей. Іншими словами, завдання полягає в тому, щоб хоча б приблизно визначити, якому етапу індивідуального розвитку цих здібностей відповідає одержана експериментальним шляхом їх діагностична оцінка. На цій підставі проводять кореляцію узагальнених діагностичних оцінок.

Дані, які є, дають змогу з'ясувати низку розрізнених ознак, які чітко визначають неоднорідність складу кандидатів для діяльності, і суттєво впливають на прогностичну точність діагностичних оцінок. До значимих ознак належать: вік кандидата, характер попередньої трудової або навчальної діяльності. Доведено важливість