По-друге, серед осіб, які вчинили злочин у складі групи, спостерігається значно менша частота поширеності такої причини, як "не вмів контролювати свої вчинки". Це цілком закономірно, тому що постійна група має нерідко організуючий початок, контроль вчинків і дій членів групи. Адже без такого контролю неможливий розподіл ролей у групі і координація групових дій. Варто також враховувати, що засвоєння групової психології та групових норм створює внутрішні умови для посилення самоконтролю. З огляду де сказане можна стверджувати те, що в структурі мотивів групових злочинів значно меншим повинно бути число невмотивованих суспільно небезпечних діянь, ніж у структурі злочинів, вчинених наодинці.

Мотиви злочинів, вчинених у складі групи, характеризуються найбільш глибоким і чітким їхнім усвідомленням суб'єктами, що-значно знижує частоту поширеності так званих невмотивованих злочинів.

Останнім часом одержали поширення такі види групових злочинів, як злочини "білих комірців", урядові злочини та організована економічна злочинність.

Незважаючи на те, що саме малозабезпечені становлять основну масу правопорушників, кримінальні дії не є винятково їхньою часткою. Безліч багатих і наділених владою людей вчиняють злочини, наслідки яких можуть бути більш значні, чим наслідки дрібних злочинів малозабезпечених.

Поняття "злочини білих комірців" уперше було уведено Едвіном Сазерлендом і означає злочину діяльність людей з більш заможних прошарків суспільства. Цей термін охоплює різні види кримінальної діяльності, включаючи несплату податків, нелегальні торговельні угоди, махінації з цінними паперами та земельною власністю, розтрати, виготовлення та продаж небезпечних для життя продуктів, забруднення навколишнього середовища і, нарешті, просто крадіжки. Частоту злочинів серед "білих комірців" виміряти значно трудніше, ніж серед інших верств населення. Більшість злочинів такого роду взагалі не з'являється в офіційній статистиці. Необхідно розрізняти злочини "білих комірців" і злочини людей, наділених владою. Злочини "білих комірців" в основному пов'язані з використанням професійного або суспільного положення для здійснення нелегальних дій. У злочинах людей, наділених владою, у кримінальних цілях використовується авторитет, наданий офіційним положенням, — наприклад, коли офіційна особа бере хабар за підтримку якоїсь дії.

Деякі види злочинів "білих комірців" впливають на набагато більше число людей, ніж злочини представників інших груп. Розтратник може пограбувати тисячі, а сьогодні, за допомогою комп'ютерних махінацій, і мільйони людей; зіпсовані і нелегально продані продукти та ліки можуть вплинути на здоров'я дуже багатьох, і навіть викликати фатальні наслідки.

Спрямовані проти життя та здоров'я особистості аспекти злочинів "білих комірців" менш явні, ніж при вбивстві або розбійному нападі, але вони настільки ж реальні, і при певних обставинах їхнього наслідку можуть бути набагато серйозніші. Наприклад, порушення приписів по виробництву нових ліків або забруднення навколишнього середовища можуть стати причиною каліцтв або смерті величезної кількості людей. Кількість смертей, викликаних неполадками на робочих місцях, за своїми наслідками далеко перевершує кількість убивств.

До урядових злочинів відносяться злочини, які вчинені державою. Держави вчинили безліч тяжких злочинів в історії, включаючи знищення цілих націй, тотальні бомбардування, нацистський, холокост, сталінські концентраційні табори і т. ін. Однак, навіть якщо визначити злочин у термінах порушення встановленого законодавства, то виявиться, що уряд нерідко діє злочинним чином. Іноді ігноруються або порушуються ті самі закони, які влада зобов'язана захищати.

Міліція, державні установи, які покликані боротися із злочинністю, іноді самі утягуються в злочинні дії. Ця не якісь окремі ізольовані акти, а досить істотна кількість діянь. Такого роду злочинні дії включають залякування, побиття або вбивство підозрюваних, одержання хабарів, створення злочинної мережі, приховання або фабрикацію доказів.

Організована економічна злочинність пов'язана з діяльністю, дуже схожою на звичайний бізнес, але зміст якої незаконний. Організована економічна злочинність — це потужний бізнес порівняно з будь-якою сферою економічної діяльності. Національні та локальні злочинні організації пропонують заборонені законом товари і послуги масового споживання; деякі кримінальні структури є транснаціональними. Організована злочинність включає, поряд з іншими, такі сфери діяльності, як азартні ігри, проституцію, значні крадіжки та рекет.

Специфічною рисою групової мотивації є найбільш яскраво виражена орієнтація суб'єктів на спонукання, які пов'язані із престижем (прагненням надбання авторитету у товаришів), а також наслідуванням. Це найбільш характерно для таких злочинів, як зґвалтування, крадіжки, розкрадання в поєднанні з іншими корисливими злочинами.

У мотивах злочинів, які вчинені у складі групи, значну питому вагу займають корисливі спонукання (прагнення накопичення матеріальних благ, жадібність). Ці спонукання найбільш властиві таким видам злочинів, як крадіжки в поєднанні -з іншими корисливими злочинами, крадіжки та розкрадання, грабежі й розбійні напади.

Під впливом групової психології значно знижується питома вага суто особистісних мотивів (помста, озлоблення), а особистісне прийняття групових норм і оцінок обумовлює добровільність підпорядкування суб'єкта груповим вимогам. Це підтверджується різким зменшенням числа випадків – вчинення злочину (по групових мотивах) під впливом примусу.

Зазначені особливості в першу чергу властиві мотивації таких злочинів, вчинених у складі групи, як убивства, тяжкі тілесні ушкодження, а також хуліганству в поєднанні з іншими некорисливими злочинами.

Групова мотивація характеризується груповим прагненням взаємної відповідальності (поруки) членів групи шляхом вчинення нових злочинів і тим самим створенням умов для приховання раніше вчинених злочинів. Останнє належить головним чином до мотивації вбивств, тяжких тілесних ушкоджень. Прагнення приховати злочин шляхом здійснення вбивства, тяжкого тілесного ушкодження в постійній групі спостерігається майже в п'ять разів частіше, ніж серед осіб, які вчинили злочин поодинці.

Література

1. Ковалев В. И. Мотивы поведения и деятельность.— М.: Наука, 1988. — С. 128—141.

2. Коваленко А. Б. Психологія розуміння творчих задач. — К., 1994.— 201 с.

3. Левитов И. Д. О психических состояниях человека. — М.: Просвещение, 1964. — 334 с.

4. Леонтьев А. И. Избранные психологические произведения: В 2 т. / А.Н. Леонтьев. — М.: Педагогика, 1983.

5. Леонтьев А. Н. Лекции по общей психологии / А. Н. Леонтьев. — М.: Смысл, 2000. — 455 с.

6. Немов Р. С. Психология. В 2 кн. — Кн. 1. Общие основы психологии. —ML, 1994. —455 с.

7. Общая психология / Под ред. А.В. Петровского - М.: Просвещение, 1986.—430 с.

8. Общая психология / Под ред. В.В. Богословского, А. Г. Ковалева, А. А. Степанова. — М.: Просвещение, 1991. — 544 с.

9. Петровский А. В. Теоретическая психология / А. В. Петровский, М.Г. Ярошевский. — М., 2001. —455 с.

10. Петровский А. В. Введение в психологию.— М., 1995. — 332 с.

11. Психологічний словник / За ред. В. I. Войтка. — К., 1982. — 655 с.

12. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2 т. — М., 1989. — 311 с.

13. Рубинштейн СЛ. Проблемы общей психологии.— М., 1976.— С. 141.

14. Тихомиров О. К. Понятия и принципы общей психологии. — М.: Изд-во МГУ, 1992. — 321 с.

15. Хрестоматия по общей психологии: Психология мышления.— М., 1981. —344 с.