особистості. Для більшості засуджених, особливо рецидивістів, характерна відсутність суспільних інтересів або досить неясне уявлення про деякі з них. У той же час для них типові особисті сні інтереси. Якщо перед вчиненням першого злочину людина, як правило, знаходиться перед вибором між бажаним і належним, то надалі під впливом анти-суспільної установки конфлікт суспільних та індивідуальних інтересів може бути вирішений на користь останніх. У таких випадках особистісні інтереси стають чільним мотивом злочинної поведінки. На основі системно-структурного підходу при дослідженні складних явиш можна уникнути зайвої описовості й зайвого емпіризму. Особистість, як багатопланове й винятково складне явище, характеризується незліченною кількістю властивостей, рис і проявів, і всі вони не можуть бути пізнані й поставлені на своє місце без застосування даного методу дослідження.
Припустимо, що система (особистість засудженого) складається з 100 елементів, кожен елемент може мати 50 станів. У такому випадку в рамках особистості засудженого, узятої як загальна система, можуть існувати 10050 підсистем. Розібратися у всьому цьому різноманітті можна тоді, коли ми процес вивчення особистості побудуємо на основі дослідження всіх рівнів даної системи. Як уже відзначалося, найбільш інваріантними й загальними елементами особистості засудженого є біологічно й соціально обумовлені властивості. Останні; у свою чергу, включають менш загальні елементи (підструктури тощо). На основі виявлення відповідних елементів системи, аналізу їхніх взаємозв'язків можна з'ясувати розвиток і закономірності поведінки всієї системи як цілісного утворення.
Більшість філософів, соціологів, психологів визнають роль спадкових й інших біологічно обумовлених факторів у формуванні особистості й характеру прояву її в суспільстві. Особисті якості людини залежать як від генотипу, так і від умов соціального й фізичного середовища, у якому відбувається її розвиток. Вирішальне значення належить вихованню.
Структуру особистості засудженого, як різновиду людської особистості, можна зрозуміти лише на основі з'ясування співвідношення таких понять, як сутність, основа, структура людської особистості.
Основа особистості полягає в її соціальності. Це прихована частина сутності особистості, у яку входять не тільки соціальні властивості, ознаки, що є визначальними, головними, а й неголовні, другорядні. Однак останні так само необхідні, як і перші. Але оскільки поняття структури в цьому випадку мас на увазі структуру сутності особистості, то соціальне й біологічне с необхідними елементами сутності особистості (у тому числі й правопорушника).
Соціальність особистості засудженого проявляється в його діяльності, будь вона соціально корисною або шкідливою для інтересів суспільства. Але діяти може тільки людина, яка володіє властивістю особистості. Соціальні якості повинні перетворюватися в матеріальну силу людини як істоти. Будучи опосередковано соціальним, біологічне, зокрема спадкове, по всіляких каналах впливає на свідомість особистості, її потреби, установки, інтереси.
Тим самим біологічне ніби вплітається в систему особистості, а не залишається чимсь зовнішнім.
З метою ефективного пошуку шляхів і засобів виправлення та перевиховання засуджених варто глибше досліджувати роль і значення біологічно обумовленої складової особистості засудженого в процесі подолання негативних і формування соціально корисних її якостей. Врахування і Вміле використання цих властивостей особистості засудженого повинні виступати в якості однієї з умов ре-соціалізації правопорушників. Звичайно, біологічні властивості не можуть виступати в якості причини злочину, негативної або позитивної поведінки в місцях позбавлення волі, так сказати, в "чистому виді". Але в той же час не можна не помітити, що вони можуть займати й більше значуще місце. Біологічна патологія людини іноді стає непереборною перешкодою для її соціалізації. Помітний вплив природних даних на поведінку тих засуджених, які схильні до афективних дій.
Тому у виховній роботі необхідно приділяти відповідну увагу природним особливостям того або іншого засудженого. При організації навчального процесу не можна ігнорувати розумові здібності, задатки до тієї або іншої діяльності засудженого, у виховній роботі повинні враховуватися особливості нервової системи, вік, стать і т. н. У процесі виправлення правопорушників, проведення організаційних заходів (створення або ліквідація колоній, розробка правил відбування покарання тощо) не слід забувати, що засуджений, як і будь-яка людина, це частка природи. Його організм, як втілення природи, невідомою кількістю ниток зв'язаний з навколишнім середовищем. Його зміни або особливості можуть впливати не тільки на організм людини, а й на його психіку та поведінку. Зокрема заслуговує на увагу проблема впливу відповідних кліматичних, географічних умов на процес виправлення правопорушників. У науковій літературі іноді можна зустріти твердження, що ефективність діяльності сільськогосподарських колоній не відповідає рівню сучасних вимог у силу того, що там об'єктивно складніше проводити в життя вимоги ізоляції й нагляду за засудженими. Однак при цьому не звертається увага на природний фактор. Необхідно, очевидно, враховувати й погідні умови, особливості тієї або іншої місцевості (ліс, пустеля тощо). Чим більша гармонія буде встановлена між навколишнім середовищем й організмом, тим успішніше при всіх інших рівних умовах будуть відбуватися необхідні зміни у свідомості та психіці засудженого.
Таким чином, діалектичний підхід зобов'язує нас всебічно підходити до дослідження особистості засудженого, враховувати не тільки основні, але й другорядні, однак необхідні її структурні елементи. Принципове може проявлятися й у неголовному, тим більше воно не може бути з'ясоване при однобічному підході до досліджуваного явища. Незаслужене перебільшення однієї сторони й ігнорування іншої може привести лише до неправильних висновків.
Співвідношенням природного і набутого не вичерпується питанням про структуру особистості засудженого. Біологічне й соціальне — найбільш інваріантний і узагальнений елементи її структури. Залишаючись самостійними, зазначені підструктури в процесі постійної взаємодії, видозмінюючись самі, створюють пограничні під-структурні утворення.
З метою використання типологічних та індивідуальних особливостей особистості засудженого у виховній роботі необхідно знайти таку формулу структури особистості, яка б могла бути основою для вивчення особистості конкретного засудженого або окремої категорії засуджених.
Має сенс, наприклад, виділяти в структурі особистості засудженого процеси, стани, властивості або обставини, які відносяться до різних періодів життя засудженого, або властивості залежно від їхньої природи и соціальної значущості, або, нарешті, ознаки, що характеризують міжособистісні відносини та внутрішній світ засудженого.
Структура особистості засудженого повинна включати соціально-демографічні ознаки (свого роду її статуси), соціально-психологічні (включаючи й соціальні ролі) й індивідуальні психологічні та біологічні дані. Якщо перші дві групи ознак складають інтеріндивідуальну структуру, то остання група — інтраіндивідуальну структуру особистості засудженого. Якби опустити індивідуальні ознаки особистості засудженого, то її структура була б однобічною, неповною й соціологізованою. У той же час в інтеріндивідуальну структуру особистості засудженого входить не вся сукупність суспільних відносин, а лише ті соціальні зв'язки й відношення, у яких протікає її життєдіяльність. Стійкість останніх формують стабільні соціальні властивості особистості засудженого й виділяють її в особливий соціальний тип.
Всі зазначені властивості, ознаки особистості засудженого необхідно вивчати на рівні психічних процесів, станів і властивостей, тобто виявляти роль і значення навколишнього середовища, його конкретні умови, і індивідуальні властивості людини у формуванні психічних процесів, волі та вчинків людини.
Важливе значення мають час, характер походження тих або інших властивостей особистості засудженого. Якщо ЇЇ індивідуальні психологічні властивості мають порівняльну стійкість незважаючи навіть на такі потрясіння, як вчинення злочину, наслідок, розгляд справи судом, засудження до позбавлення волі, незвичайність умов у місцях позбавлення волі, то соціально-психологічні риси в засуджених частіше перебувають у певних змінах. Тому при аналізі структури особистості засудженого необхідно виявляти ті властивості, які знайшли своє відображення в злочині та в інших формах антигромадської діяльності. Злочин — істотний прояв особистості в цілому. Він наче підсумовує пройдений шлях, є вираженням суспільної небезпеки особистості й тенденції антигромадської поведінки індивіда, а також свідчить про його потреби, мотиви, цілі, ціннісні орієнтації. До позбавлення волі засуджуються, як правило, люди, які вчинили тяжкі злочини або неодноразово вчинювали злочинні діяння. Готовність вести й надалі антигромадський спосіб життя у цих людей більш реальна, ніж, скажімо, в інших категорій правопорушників. Тому найбільш відмітною ознакою особистості засудженого у соціальному плані є її підвищена суспільна-небезпека.
Однак злочин як соціально значущий вчинок (нехай навіть тяжкий або повторний) — не єдиний прояв особистості засудженого, тільки на його основі не можна дати вичерпну характеристику засудженому. Вихователь повинен прагнути пізнати людину, яка вона с в дійсності з усіма її слабостями. Він повинен знати збудники причин усіх діянь, джерела злочинних задумів. Правильне судження про особистість засудженого в цілому можливо лише на основі всіх її властивостей і проявів, їх змісту, спрямованості. Найбільш істотними, значущими в особистості засудженого є ті властивості, ознаки, які характеризують його відношення до інтересів суспільства в цілому, колективу, інших осіб, до самого себе, правових та інших норм соціального регулювання. Саме в сфері займаних соціальних позицій, виконуваних соціальних ролей, ціннісних орієнтацій проявляються антигромадські властивості й ознаки особистості засудженого. Крім антигромадських, необхідно досліджувати й соціально корисні Якості особистості засудженого, тому що одна і та ж антигромадська властивість (або їхня група) у сполученні з іншими, але різними за значущістю властивостями може давати всілякі