Зіставлення структур мотивів злочинної діяльності молодих людей і неповнолітніх дає можливість виявити тенденції у розвитку мотивів злочинів залежно від віку злочинців. Порівняння дозволило насамперед установити ті зміни в структурі мотивації злочинних діянь, які безпосередньо пов'язані з віковим розвитком особистості і деякою мірою виражають особливості цього розвитку. Тут найбільш показовими є три групи змін.

По-перше, із загальної структури мотивації досліджуваної категорії виключаються наївно-дитячі мотиви, властиві неповнолітнім: "бажання пригод, чогось особливого", "прагнення, здаватися сміливим". Виключення такого роду мотивації є закономірний наслідок тих загальних змін мотиваційної сфери, які відбуваються в процесі переходу від підліткового до юнацького віку. Юнак у міру накопичення життєвого досвіду і знань поступово відмовляється від підліткових мотивів діяльності, його вчинки стають усе більше мотивованими і самостійними.

По-друге, серед молодих людей (у порівнянні з неповнолітніми) зростає частота поширеності мотивів, обраних у результаті самостійно ухваленого рішення. Відповідно до цього різко знижується (більш ніж у шість разів) число мотивів, які виникли в результаті наслідування. Самооцінка, яка вже сформувалася до цього віку (як правило, завищена), обумовлює істотне зниження питомої ваги такого мотиву, як "прагнення придбання авторитету в товаришів". Вчинивши злочинне діяння і віддаючи при цьому перевагу тому або іншому мотиву, юнак на відміну від неповнолітнього головний акцент робить на особисто значущих цілях та власних внутрішніх переживаннях, а не на зовнішніх стосовно нього думці, судженнях.

По-третє, серед молодих людей значно зростає питома вага мотивів, які виражають усвідомлений конфлікт між суб'єктом злочину та оточуючими людьми, суспільством. Мотив "помста, озлоблення" спостерігається в цій групі в шість разів частіше, ніж серед неповнолітніх. Здається, що це пов'язано не тільки з особливостями вікової психології, а й з особливим положенням суб'єкта. Молода людина, як ми вже зазначали, переживає гострі конфлікти, викликані необхідністю життєвого самовизначення, труднощами адаптації, подоланням закономірного для цього періоду життя протиріччя між ідеалом і дійсністю. Психологічною реакцією на ці протиріччя і с зазначені вище мотиви.

У структурі мотивів злочинних діянь, вчинених неповнолітніми та молодими людьми, є певна наступність. Це виражається в збереженні значної міри корисливих мотивів, у досить високій (незважаючи на різке скорочення) частоті поширеності специфічно вікової мотивації — "прагнення. здобути авторитет у товаришів", а також у наявності елементів наслідування.

Слід також зазначити, що серед неповнолітніх і серед молодих людей домінуючим є не чітко виражений мотив. Більше того, число "безмотивних" злочинів, вчинених молодими людьми (у порівнянні з неповнолітніми), значно зростає (на 11,8 %), тобто зростає питома вага злочинів, вчинених під впливом ситуації, ненавмисно.

Вивчення питання про структуру мотивації злочинних діянь має велике значення для вирішення практичних проблем виховання молоді й попередження суспільно небезпечних діянь. Це обумовлено насамперед тим, що мотиваційна сфера визначає саму сутність дій і вчинків суб'єкта. Тому вихователь, впливаючи на внутрішні спонукання правопорушника, тим самим впливає на його духовний світ, на його поведінку.

Серед проблем виховання молоді та попередження злочинів важливе місце займає проблема формування в молодих людей моральних мотивів, які визначають правильну оцінку діянь і їхніх наслідків. Практично важливо формувати в молодих людей у першу чергу такі мотиви, як моральна потреба в діях, заснованих на глибоко усвідомленій суспільно корисній меті, високий моральний престиж серед оточуючих, прагнення до самоствердження тощо.

Не менш важливе значення у вихованні молоді та попередженні злочинів має діяльність по формуванню спонукань матеріального порядку. Матеріальний фактор може стати сильним подразником корисливих злочинів, якщо він пов'язаний з бажанням до збагачення, до одержання нетрудових доходів і т. ін. Тому в процесі виховання молодих людей варто звертати особливу увагу на формування міцних зв'язків між спонуканнями матеріального порядку та моральним фактором. Потрібно домагатися, щоб матеріальні спонукання суб'єкта, перш ніж вони об'єктивізуються в діяння, піддавалися внутрішньому "відбору" на основі високих моральних оцінок. Це має особливе Значення в процесі нейтралізації таких мотивів злочинної діяльності, як жадібність, прагнення накопичити матеріальні блага, користь.

У процесі виховання молоді повинні враховуватися вікові зміни у сфері мотивації, що закономірно проявляються у мотивації злочину. Для вихователя важливо знати, які мотиви злочинних діянь у міру збільшення віку усе менш детермінують поведінку, які, навпаки, закріплюються, які трансформуються в інші мотиви. В залежності від цього вихователь повинен вишукувати нові прийоми й засоби впливу на особистість молодого злочинця, на мотиви його поведінки. Врахування такого роду змін має значення і для організації профілактичних та попереджувальних заходів.

Підкреслюючи закономірні зміни мотиваційної сфери та виділяючи особливості вікової психології, варто мати на увазі, з одного боку, що зміни не скасовують загального соціального змісту мотивації злочинних діянь. Вони впливають головним чином лише на форму її організації, тобто структуру. З іншого боку, потрібно враховувати, що при зміні мотиваційної сфери спостерігається певна наступність у розвитку як окремих мотивів, так і структури мотивації в цілому. Отже, при теоретичному аналізі мотивації злочинних діянь і практичному використанні результатів цього аналізу необхідно враховувати як загальний антисоціальний зміст мотивації, так і особливості вікової психології, яка знаходить своє відображення в мотивах конкретних видів злочинних діянь.

Залежність мотивів злочинних діянь від навколишнього середовища обумовлює необхідність проведення факторного аналізу мотивації. Сутність такого аналізу полягає в тому, що дослідник повинен установити, які компоненти середовища і як саме впливають на формування мотивів злочинної поведінки.

На мотиви злочинної діяльності, як і на особистість у цілому, мають значний вплив умови сімейного виховання. Сюди входить значна група факторів: склад родини, у якій виховувалася ця особа, матеріальна і житлова забезпеченість родини, рівень освіти та культури батьків, особливості відносин усередині родини, її психологічний клімат, відносини родини до оточуючих людей і т. ін. Із цих факторів найбільш істотний вплив на мотивацію злочинних діянь має відсутність одного або обох батьків і відхилення від норми в поведінці членів родини.

Відсутність одного або обох батьків у молодих людей, які вчинили злочини, найбільше тісно пов'язане з такими мотивами, як "жадібність, прагнення накопичити матеріальні блага", а також "наміри набуття авторитету у товаришів" та "наслідування іншим особам".

Із загальної кількості осіб, які вчинили злочини за мотивом "жадібність, прагнення накопичити матеріальні блага", молоді люди, які не мали одного або обох батьків, становлять 46 %. При цьому в структурі мотивів злочинів, вчинених такими особами, питома вага цього мотиву в півтора рази вище, ніж в осіб, що мали обох батьків. Варто особливо підкреслити, що корисливі спонукання в осіб, які не мали одного або обох батьків, найбільше тісно пов'язані з вчиненням тяжких злочинів проти особистості. Так, із загальної кількості вбивств, тяжких тілесних ушкоджень, вчинених з корисливих мотивів, на частку осіб, що не мали одного або обох батьків, доводиться 71,5 %.

З числа молодих Людей, які вчинили злочини за мотивом "прагнення набуття авторитет у товаришів", особи, що не мали одного або обох батьків, становлять 46,8 %. Таких осіб особливо багато серед тих, хто вчинив злочин проти особистості. Так, із загальної кількості молодих людей, які вчинили тяжкі тілесні ушкодження, убивства, такі особи становлять 68,1 %, а із числа тих, що скоїли зґвалтування, — 63,6 %.

Найбільша кількість осіб (49,9 %), які не мали одного або обох батьків, серед молодих людей, які вчинили злочини внаслідок реалізації мотиву "наслідування іншим особам". Яскравіше всього проявляється зв'язок досліджуваного фактора із зазначеним мотивом у випадках вчинення хуліганства разом з іншими некорисливими злочинами: кількість таких осіб становить 80 %.

Таким чином, особливе значення має психологічний аспект зв'язку між мотивами злочину і відсутністю в дитячому та юнацькому віці одного або обох батьків. Останнє спричиняє, як правило, відсутність належного авторитету в родині, прикладу, який варто наслідувати. Відсутність батьків нерідко породжує хворобливий стан "ущербності" побуту і самої особистості, прагнення за всяку ціну довести, що юнак гідний більш престижного місця та положення. Нарешті, цей факт нерідко обумовлює специфічну форму заздрості: "Якби в мене були батьки, я б мав такі ж матеріальні блага, як і однолітки". І хоча при цьому часто матеріальне становище особистості, яка не має одного або обох батьків, не відрізняється від матеріального становища його однолітків, це не "знімає" вказаного психологічного феномена.

Другим істотним фактором є відхилення від норми в сімейних відносинах. Цей фактор характеризує насамперед морально-психологічну атмосферу родини, у якій виховувався і, як правило, проживав на момент вчинення злочину підліток.

Досліджуючи взаємозалежність відхилень від норми в сімейних відношеннях і мотивації злочинних діянь, було встановлено, що ці відхилення найбільше тісно пов'язані з такими мотивами, як "прагнення набуття авторитету у товаришів", "жадібність", "прагнення накопичити матеріальні блага", "помста, озлоблення". Так,