Свобода — це стан душі, коли ми зруйнували стереотип мислення, дій або звички і віддалися вільній течії творчого процесу. Отже, свобода — процес.

Нова інформація, яку відкрила людина, - третє джерело енергії. Коли хвиля енергії почуттів ущухла. Це відбувається в міру того, як почуття перетворюються на міркування, що, як ви розумієте, є стереотипами - ними ми помічаємо, огороджуємо межі нової території. Ми отримуємо можливість усвідомити нову інформацію. А оскільки цю інформацію створили ми самі, то вона відкриває нам шлях до колосальної енергії - ось де витоки третьої енергетичної хвилі!

Якщо подивимося на цей процес збоку, то виявимо обов'язкову післядію натхнення; немовби хвіст комети, ядром якої був процес розв'язання задачі - свобода як його наслідок. Всередині нас це переживається як спокій. Нам комфортно; наша енергія врівноважена з нашою територією - ламати стереотипи, шукати щось поза нами немає потреби. Але для збереження комфорту потрібно витрачати енергію нової інформації.

Найпростіше і найприємніше - дати лад власному господарству. Ці дії розуму поглинуть весь надлишок енергії- і комфорт збережеться. Увесь час, доки триває цей процес, ми щасливі, переживаємо спокій.

Спокій - це стан душі, коли вона створює свою гармонію.

Натхнення, свобода і спокій - це не три окремих процеси; це три складові одного процесу, що народжені процесом розв'язання задачі або проблеми. Процес формується у свободу і завершується спокоєм. Усі три стани - це тільки післядія, тільки результат натхнення. Для натхнення потрібні: І) задача або проблема, рівновелика вашій душі, і тому для свого розв'язання вона вимагає вас цілком, причому до вас ставляться жорсткі вимоги; 2) ваш механізм творчості повинен бути в гармонійному стані; 3) енергопотенціал — оптимальний.

Якщо ж стани: 1) спокою або 2) свободи або 3) натхнення виникають самі по собі і в довільному порядку — це всього лише ерзаци.

Спокій тут як продукт медитації або дрімотного розслаблення після відвідання лазні; свобода - як реакція на алкогольний або наркотичний вплив; або ще простіше: "нікому не винен, все є, а завтра тільки від мене залежить"; натхнення як відчуття навальної сили зсередини душі, як безпричинна ейфорія: "який чудовий цей світ!".

Що народжується - нагадуємо - в результаті усунення напруження?

Ніщо не народжується!

Натхнення — акумуляція енергії та інформації.

В яких ємностях акумулюється надлишкова енергія, зароблена під час натхнення? Це дуже важливе питання. Адже якщо не акумулювати енергію натхнення, вона перегорить - і залишиться лише інформаційний і енергетичний нейтральний слід в пам'яті.

З ерзацем натхнення саме так і відбувається. З істинним натхненням- ніколи. Воно заповнює три ємності: 1) акумулюється в фокусі вершини енергетичної хвилі почуттів; 2) в новій території, яку ми скорили (в створеному предметі); 3) в структурі нашої душі - механізмі творчості.

І якщо енергетичну хвилю нерозумними витратами можна погасити, - виконавця можна примусити забути весь світ, в якому жив, то у творця спроможність розв'язувати задачі і проблеми (структура механізму творчості) не підвладна жодним зовнішнім впливам. І часу теж. Саме тому - як би життя не давило творця, не розбещувало його -він ніколи не буде переможений. Щоб механізм творчості підняти з руїн, не потрібно спеціально накачувати його енергією. Вистачило б трохи енергії, щоб підняти віко - і розгледіти, де ти є.

Духовність, натхнення, свобода, спокій - це стани людського життя. Вони досяжні лише завдяки величезній мудрій праці, величезним терпінню і самообмеженню. Але вони варті цієї ціни, тому що навіть той, хто лише один раз побував на цих вершинах, усвідомить: не дарма жив. Що то було б за життя без цих вершини. Адже тепер ви знаєте, куди ми вас ведемо.

У принципі для розвитку механізму творчості людини меж немає. Людина відкрита природі - логосу і ноосфері, може підняти і забрати з собою стільки, скільки вистачить сил у душі. (До речі, мудрець прагне жити легко).

Логос - це не сама природа, а її закони. Закони, за якими природа живе. Закони, які не мають ані початку, ані кінця; закони, що однаково успішно працюють і в цілому світі, і в будь-якому конкретному випадку. Ми стикаємося з логосом на мізерно малому відтинку часу і простору і кожний такий дотик фіксуємо словом.

До створення слова контакт з логосом був безформним; ми знаходимося в логосі, але не відчуваємо його. Геракліт деталізував цю ситуацію: Логос звертається до кожної людини, але одні його не чують, другі - чують його сигнали, але не розуміють, про що вони, треті - чують, розуміють і керуються законами природи у своїх справах.

Щоб відбувся контакт - потрібне зусилля. Колосальне зусилля, щоб з'єднати дві сутності - нашу і сутність логосу. У момент і в точці дотику виникає спалах світла, пітьма на мить розступається, і людина фіксує те, що встигла розгледіти, як ви вже знаєте, словом - перетворює почуття на думку.

Логос - це закони, що упорядковують енергію природи. Де ж знаходиться логос? У душі кожного з нас. Усе є у всьому; ось чому, пізнаючи себе, ми пізнаємо логос - верховний закон природи. А що ж ноосфера?

Ноосфера — вже пізнаний, освоєний, культивований логос.

Культурна розумна оболонка Землі. Сутність ноосфери - інформаційно-енергетична. Це енергія і інформація, доступні будь-якій людині, але зрозумілі їй залежно від її розвитку. Отже, ця енергія і інформація укладені в гармонійні форми, що зберігають, як раніше говорили, невмирущу інформацію, інформацію, яка не старіє. Чому вона не старіє? Бо це інформація логосу, закону природи.

Виходять на контакт із логосом і культивують його енергію тільки генії, що в ті рідкі хвилини, коли вони працюють як генії (на найвищому злеті енергетичної хвилі), вступають із смолоскипом натхнення в непізнане, і всьому, що встигнуть розгледіти, дають імена.

Енергією ноосфери користуються всі:

виконавець, щоб будувати захисну раковину, яка оберігає його від зовнішніх впливів;

споживач-ерудит - збирає в собі інформацію і енергію гармоній, щоб жити і насолоджуватися ними;

дилетант, оцінюючи досконалість рукотворних і природних гармоній, знаходить в них елементи недосконалості і фіксує на них увагу;

творець — заряджає себе енергією ноосфери для розв'язання проблем.

Отже, людина-виконавець бере з ноосфери стереотипи; споживач-ерудит - інформацію і енергію гармоній; дилетант — дисгармонію і виставляє їх напоказ; творці - задачі і проблеми - найскладніші з них - і розв'язують просто.

Висновок: людина перебуває між логосом і ноосферою. Людина збирає на ниві логосу (робота генія) і вкладає в засіки ноосфери, завдяки чому культура - на відміну від людини - практично безсмертна.

Формалізована структура теми

Механізми творчості: сукупність функціональних органів відображення, проектування і матеріалізації людиною її психічних утворень, що є відкриттями, винаходами або художніми образами.

Література

1. Болтівець С. І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика. -К.: Редакція "Бюлетеня ВАК України", 2000. - 302 с.

2. Брушлинский А. В. Продуктивное мышление и проблемное обучение. - М.,1983.

3. Гальперин П. Я., Котик Н. Р. К психологии творческого мышления //Вопр. психологии. - 1982. - № 5.

4. Загальна психологія / За ред. С. Д. Максименка. - К.: Форум, 2000.

5. Калмыкова 3. И. Продуктивное мышление как основа обучаемости. -М., 1988.

6. Клименко В. В. Психологические тесты таланта. - Харьков: Фолио, 1996.

7. Клименко ВВ. Как воспитать вундеркинда. - Харьков: Фолио, 1996.

8. Клименко В. В. Механізми психомоторики людини. - К., 1997.

9. Клименко В. В. Психологія наукової творчості. - К.: Аверс, 1998.

10. Максименко С .Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т.], Т. 1. Тсо-ретико-методологічні проблеми генетичної психології. - К.: Форум, 2002.

11. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т.], Т. 2. Моделювання психологічних новоутворень. - К.: Форум, 2002

12. Матюшкин А. М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. - М.: Педагогика, 1972.

13. Немов Р. С. Психология. - М.: Просвещение, 1995.

14. Общая психология / Под ред. С. Д. Максименко. - М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1999.

15. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. - М.: Просвещение, 1996.

16. Петухов В. В. Психология мышления: Учеб.-метод, пособис-М., 1987.

17. Поддьяков Н. Н. Мышление дошкольника. - М., 1977.

18. Пономарев Я. А. Психология творчества. - М.: Наука, 1976.

19. Психологія /Під ред. Г. С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1968.

20. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии.- М.: Просвещение, 1995.

21. Тихомиров О. К. Психология мышления. - М., 1984.

22. Холодная М. А. Интегральные структуры понятийного мышления. - Томск: Изд-во Томск, ун-та, 1983.

23. Эсаулов А. Ф. Психология решения задач. - М.: Высш. школа, 1972.

24. Эсаулов А.Ф. Проблемы решения задач в науке и технике. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979.

25. Якиманская М. С. Знание и мышление школьника. - М., 1985.