Нейролінгвістичне програмування на службі актуалізації резервних можливостей працівника

До пріоритетних напрямів роботи психолога належить розвиток як власної здатності, так і здатності працівників ефективно спілкуватися в різних життєвих і ділових ситуаціях. Уміння психолога грамотно спілкуватися є складною проблемою для багатьох працівників незалежно від віку, статі та життєвого досвіду. Тому розвиток творчого мислення, опанування методологічним і практичним інструментарієм ефективного спілкування і взаємодії, вміння керувати як собою, так і іншими людьми є пріоритетними завданнями психолога.

Одна з сучасних галузей прикладної психології — нейролінгвістичне програмування (НЛП) — ґрунтується на усвідомленні того, що більшу частину свого досвіду працівник отримує з власного сприймання навколишньої дійсності. У житті й у будь-якому виді діяльності на психофізіологічному рівні людина систематично відчуває труднощі перед виконанням гранично простих завдань. Якщо людина опанувала методи НЛП, то, використовуючи відповідні прийоми і способи, у складній ситуації почуває себе досить вільно.

Технології, розроблені на основі НЛП, допомагають вивчати внутрішній мисленнєвий процес конкретного працівника.

Людина народжується, живе, вмирає у світі, який вона не в стані до кінця зрозуміти, дослідити й усвідомити. Вона приречена жити серед таємниць і загадок. Можливо, найважливішою таємницею є вона сама. Розвиток цивілізації сприяє інформованості людини про навколишній світ, проте найперше дає змогу пізнати свою сутність. У вирішенні цього питання психологові допоможе психотехніка з використанням основ нейролінгвістичного програмування.

У чому ж виявляється привабливість НЛП? Чи здатний кожен психолог опанувати цей неординарний метод? Зробимо невеликий екскурс в теорію НЛП, а також відповідні вправи, за допомогою яких можна вдосконалювати працівників, розвиваючи резерви психіки.

Нейролінгвістичне програмування — сучасний напрям прикладної психології. Він допомагає проводити ефективну комунікацію, викликаючи бажані зміни у людині. Словосполучення "нейролінгвістичне програмування" розшифровують так: нейро (гр. neuron — жила, нерв) — частина складних слів, які вказують на відношення до нервової системи; лінгвістика (лат. lingua — мова) — наука про мову, її будову та функціонування; програмування — процес підготовки багатоетапних завдань для подальшого їх вирішення.

НЛП — це створення багатомірної моделі структури та функції людського досвіду. Основа НЛП — мовний (вербальний) вплив психолога на працівника, щоб створити нові, раціональніші програми поведінки та дії. Ці програми закріплюються у мозку людини на нейронному рівні і є основою її нового досвіду. Психокорекція такого типу — це психокорекція образу (імаго — від англ. image — "образ") за допомогою слова. Тому така корекція розшифровується як корекція образу і нейролінгвістичне програмування (НЛП). Загалом, це корекція словом.

НЛП — це процес прискореного навчання і переучування, відкидання небажаних стереотипів поведінки. Особливістю НЛП є те, що на клієнта не впливають, йому нічого не нав'язують. Просто пропонують вибір (бажаний для нього) програми, засвоєння її, закріплення на рівні стратегій роботи вищої нервової діяльності та подальше використання в повсякденному житті. Клієнт може (і повинен) доповнити відповідну програму своїми образами.

Базове допущення НЛП зводиться до незмінних постулатів. Для того щоб працювати в цій системі та досягти ефективного результату, треба приймати ці постулати на віру, не корегувати їх, не виправляти, не додавати нічого від себе. Або не працювати в цій системі взагалі.

Карта — це не територія. Об'єкт — не образ. Цей образний постулат дає співвідношення особистого суб'єктивного образу світу та самого світу у всіх його виявленнях. Прийнявши постулат про те, що особисте бачення світу — це ще не сам світ, можна працювати в системі НЛП. Корекція НЛП не ставить перед собою мету зміни території (переповнення зовнішнього світу). Завдання НЛП — виправити карту (образ), пристосувати її до території. Більшість проблем, які мають люди: конфлікти, стреси, фрустрації, кризи, неврози, фобії — продукт невідповідності карти і території. Перше завдання психолога НЛП — переконати партнера, що йдеться про різні речі і цілеспрямованій дії відповідає карта, а не територія. Відповідно до цього, партнер повинен дійти до переконання, що всі проблеми, які він має у спілкуванні з іншими людьми, закладені, передусім, у ньому, а не в навколишніх (у карті, а не в території). Для того щоб гармонізувати ці відносини, треба виявити невідповідність карти та території, виправити карту.

Свідомість і тіло — це частина тієї самої системи. Весь життєвий досвід закодований у нервовій системі людини. Все, що вкладається протягом всього людського життя в знання, уміння, навики, здібності та досвід людини, не зникає безслідно. Те, що називається людською пам'яттю, має блоки оперативного користування і довготривалого зберігання. Вміння, навички і досвід, які не задіяні в повсякденній практиці, відкладають у довготривалу пам'яті. Здебільшого людина не має до них ключа доступу, не знає його (до неусвідомленого досвіду). Часто свідомість, раціоналізуючи всі способи поведінки людини, заважає тому, щоб використати людську психіку в повному обсязі. Однак в екстремальних ситуаціях людина може раптово пригадати, зуміти зробити те, що раніше їй було не під силу. В цих екстремальних ситуаціях свідомість не блокує підсвідомість, відкриває їй дорогу вільного виявлення.

Суб'єктивний досвід складається з візуальних образів, звуків, почуттів, смакових відчуттів і запахів. Це прості складові досвіду. Проте саме на їхній основі формують складніші програми дій і поведінки.

Смисл спілкування будь-якої людини полягає в тій реакції, яку воно спричиняє. Можна говорити й про інші смисли спілкування: конкретний, змістовий, діловий. У НЛП спілкування розглядають як феномен, який зумовлює відповідні реакції у людей незалежно від того, на що спрямоване спілкування.

У спілкуванні між людьми не буває труднощів, незгод, поразок. Усі результати — це тільки вираження зворотного зв'язку.

Будь-яка поведінка зорієнтована на вибір найкращого варіанта, який є на цей момент.

Будь-яка поведінка має позитивну інтенцію (намір, прагнення), бо адаптується до первинної території. Згідно з цим постулатом, людина, спілкуючись з іншими, представляє для решти свою територію, яку сама формує відповідно до власної карти. Спілкуючись із людьми з негативними намірами щодо себе, треба оцінювати упереджене розуміння ними власних цілей та цінностей. Щоб інтенція співбесідника була позитивною, треба позитивно формувати власну інтенцію (карту). Тоді намір буде сприйматися партнером по спілкуванню як дружня територія. Природно, що ця вимога має симетричний характер і належить до обох сторін комунікації.

Кожна людина має всі ресурси, які потрібні для досягнення своїх цілей.

Загальна територія — це дружнє, сповнене ресурсами середовище. Вступ до комунікації охоплює формулювання мети та досягнення рапорту.

Формулювання мети характеризує досягнення успіху, якщо виконано такі вимоги:

а) чітко сформульована мета, визначена в позитивних намірах і виявленнях у сенсорних категоріях (візуальних образах, звуках, відчуттях);

б) поставити мету, яку можна практично досягнути;

в) мета потрібна як така і з своїми наслідками;

г) мета допускає процедури перевірки і різноманітність засобів для її досягнення.*

Людина не повинна ставити цілі для навколишніх. У контакті психолога та клієнта працівник сам повинен поставити перед собою мету. На бесіді з психологом він відповідає на такі запитання:*

Результат. Чого я хочу досягнути?*

Ознаки. Як я довідаюсь, що досягнув мети? Що я побачу, відчую? Що я можу зробити?*

Умови. Коли мені це треба?*

Засоби. Чого мені бракує, щоб досягнути мети?*

Обмеження. Чому я не досягнув цієї мети раніше?*

Наслідки. Що відбудеться, якщо я досягну мети? Що зміниться, якщо я досягну мети?*

Цінність. Чи вартує мета моїх зусиль?*

Рапорт. Специфічний термін психокорекційної практики. Він характеризує особливий тип відносин, які складаються між партнерами по спілкуванню: не тільки між ними, а й взагалі в будь-якій комунікації. Рапорт має такі характеристики.

Глибоке почуття взаємної довіри та легкості, яке допомагає комунікаторам добре контактувати один із одним, отже, ефективно виконувати задачі спілкування. Рапорт — попередня умова доброї комунікації та ставлення до співпраці.

Люди довідуються, коли вони перебувають у рапорті, проте не завжди можуть визначити, як вони до нього приходять, або що треба робити, якщо рівень рапорту змінюється.

Рапорт неможливий в умовах міжособового конфлікту. Рапорт розвивається, коли людям вдається знайти спільну тему, спільні цінності, спільні форми вираження емоційних станів.

Перший крок до досягнення рапорту — підлаштовування до пози, жесту, голосу, тону, темпу та ритму мови.

Ефект відсутності поведінки допускає зміну всього спектра або окремих аспектів експресивної та вербальної поведінки.

Хороший рапорт допомагає ефективно вести комунікацію, керувати спілкуванням за взаємним бажанням. Зміна експресивної поведінки "ведучого" (комуніканта) здебільшого приводить до зміни експресивної поведінки "відомого" (рецепієнта), стеження за комунікантом.

Для глибшого рапорту вимагається підлаштовування до інтересів, переконань і цінностей іншої людини.

Щоб створити рапорт з іншою людиною, найперше треба бути в рапорті зі собою. Якщо у внутрішньому світі людини є конфлікт, то досягнути рапорту з іншими неможливо, бо надходитиме суперечлива інформація, сплутані послання.

Специфікація результату — це важлива характеристика роботи психолога. Умови правильного формулювання результату зводять до таких умов:

Результат сформульований ствердно — означає те, що його треба формулювати тими термінами, які хоче людина, а