Досліджуючи проблеми мотивації, психологи наголошували на: зв'язку формування мотивів з минулим досвідом суб'єкта (С. Л. Рубінштейн), ієрархізації та підпорядкуванні мотивів (О. М. Лєонтьєв й інші), ролі пізнавальних й емоційних компонентів у мотиваційних процесах (І. Д. Бех, М. Й. Боршевський, В. А. Іванніков, В. І. Ковальов, К. Левін, К. Обуховський), ситуативному розвитку мотивації (В. К. Вілюнос), детермінації вибору фіксованою установкою (Д. М. Узнадзе), порушенні процесів смисло-утворення (Б. С. Братусь, Б. В. Зейгарник, Л. С. Цвєткова), опосередкованості мотивації (В. П. Казимиренко, Н. В. Чепелєва, X. Хекхаузен), впливу суб'єктивної цінності мети та ймовірності успіху на виникнення спонук (A. Atrinson, G. Rotter).

У мотиваційному процесі важливу роль відіграє особистісний смисл майбутньої дії (О. Г. Асмолов, Л. С. Виготський, Д. О. Лєонтьєв, В. Франкл, Т. М. Титоренко й інші). Творення смислу полягає у вдатності породжувати, творити його, а не володіти ним зараз.

Нині добре вивчено й обґрунтовано певні проблеми професійного самовизначення, проведення профорієнтаційної роботи, зі старшокласниками (Е. Гінзберг, Є. А. Клімов, В. В. Синявський, Д. Сьюгар, В. Ф. Сахаров, Й. Холанд, Б. О. Федоришин). Щодо мотивів вибору професії у цьому віці та її впливу на навчальний процес опубліковані роботи М. І. Алєксєєвої, О. Ю. Голомшток, Д. М. Заваліненої, Є. М. Павлютенкова й ін. Проблеми динаміки мотивації на різних рівнях профп ід готовий розглядали Р. С. Вайсман, В. М. Дружинін , Н. О. Сирнікова, В. Д. Шадріков й ін. Взаємозв'язок задоволеності роботою як результат реалізації значущих мотивів досліджували В. Є. Мільман, А. В. Філіпов, вплив мотивів вибору на процес адаптації — В. Г. Асєєв, Б. Ф. Баєв, Г. А. Балл, Г. В. Ложкін, В. А. Семиченко, психологічні проблеми безробіття та закономірностей процесу переорієнтації вивчали Л. Пельцман, В. П. Петров.

Проблема професійної переорієнтації є новою для вітчизняної науки, а накопичений теоретичний і практичний матеріал стосується здебільшого профорієнтаційної роботи зі старшокласниками, як ми вже зауважували. Науковий здобуток із проблем безробіття — достатнє вивчення їх соціологічних, економічних та правових аспектів. Психологічний доробок зводиться до вивчення поведінки та динаміки психічного стану безробітних на етапах незайнятості (О. А. Гордієнко, Л. Пельцман, Г. С. Пошевнєв, В. П. Петров). Вивчення особливостей формування та трансформації мотивів безробітних вчителів досліджував Л. М. Кален.

Основна проблема професійної переорієнтації безробітних — виникнення кризи перенавчання, що знижує ефективність цього процесу, а також може приводити до відмови індивіда від освоєння нового фаху і безробіття. Проаналізувавши це питання, з'ясували, що причинами їх виникнення є: вікові, професійні, мотиваційні (Б. Г. Ананьєв, Є. М. Котульський, Ю. М. Кулюткін, І. О. Степанова й ін.). Психологічними детермінантами виникнення мотиваційних криз є: відстороненість професійної діяльності від внутрішніх смислових структур особистості (А. І. Земченко, А. Т. Шмельов, В. А. Ядов), нечіткість формулювання мети (В. Д. Шадріков), невідповідність мотивів професійної діяльності їхній силі та стійкості (М. І. Алєксєєва, В. І. Ковальов , В. М. Дружинін) [4].

Отже, проблема професійної переорієнтації безробітних є новою і вимагає уваги психологів, обґрунтування її теоретично-методологічних орієнтирів, удосконалення психологічного забезпечення профорієнтаційної роботи. Важливе значення для успішної перекваліфікації працівників мають мотиваційні фактори.

Безробітні працівники формують мотиви вибору нової професії за допомогою механізмів вольової регуляції. Внутрішні мотиви формують через апеляцію до сформованих цінностей, які довільно актуалізує індивід, та через неусвідомлене створення ілюзорного образу нової професії.

Неадекватна сформованість мотивів вибору нової професії призводить до виникнення конфліктів настановчо смислового рівня. Підтримка навчальної діяльності безробітних працівників вимагає трансформації мотивів вибору професії відповідно до вимог нової професійної діяльності.

Трансформація мотивів вибору професії відбувається через зміну їх змісту та структури. Особливості трансформування мотивів полягає у корегуванні образу професії психолога, його рефлексії та творенні смислів із професійної діяльності, а не зі свідомості, як при виборі професії.

Причинами формування неадекватної мотивації вибору професії є активізація механізмів психологічного захисту особистості, що приводить до перебільшення в уявленнях відображення професії, а також інформації на обмеженість щодо особливостей професійної діяльності психолога та сфери його компетенції.

Професійна робота з безробітними — формування активності суб'єкта у виборі нової професії.

Методи дослідження мотивів

Мотиви мають суб'єктивні виявлення (усвідомлене переживання) та об'єктивні виявлення (результати діяльності). Той самий напрям діяльності може залежати від різних мотивів: високу продуктивність праці можна пояснити високими громадянськими мотивами або прагненням до високого заробітку. Щоб судити про мотив зі спрямування діяльності, треба створити такі умови, при яких усунути, послабити впливи інших мотивів, крім тих, що передбачені. Інше тлумачення має можливий суб'єктивний характер. Тому в психологічних дослідженнях мотивів, які не опираються на експеримент, завжди є довільні висновки, вважає В. С. Мерлій. Отже, основний шлях вивчення мотивів — експеримент. При експериментальному дослідженні треба: 1) об'єктивно врахувати зумовленість мети зовнішніми обставинами; 2) підсилити вплив мотиву, який вивчають, і послабити вплив інших супутніх або паралельних.

Специфічно людські мотиви (навчальні, професійні) визначаються всією історією особистості. Тому в однакових експериментальних умовах різні суб'єкти дослідження можуть виявляти зовсім різні мотиви або різну силу і того самого мотиву. Щоб нівелювати ці відмінності В. С. Мерлін запропонував підбирати соціально однорідну групу суб'єктів дослідження, в яких мотив, що вивчають, є соціально типовим.

Про переживання і усвідомлення мотивів можна судити за словесним звітом. Однак виникають труднощі: мотиви діяльності — та сторона особистості, яка має найбільше значення для суспільної репутації людини (якщо людина зізнається у прагненні зробити кар'єру, то репутація непоправно постраждає). Тому суб'єкт дослідження приховує від психолога і навіть самого себе істинні мотиви. Для того, щоб подолати цю трудність, В. С. Мерлін запропонував ставити суб'єкта дослідження в такі умови, щоб він не здогадувався, що за його словесним звітом судять про його мотиви. Крім того, потрібна умова більш або менш правдивого звіту — довіра суб'єкта дослідження експериментатору, хороший контакт між ними.

Цікавий метод, який можна було б назвати методом ретроспективного інтерв'ю, застосував Герцберг. До своїх суб'єктів дослідження він звернувся з таким проханням: подумайте про час, коли ви відчували себе дуже погано у зв'язку з цією роботою або яким-небудь іншим заняттям, яке ви мали; як довго продовжувалось це почуття; чи можете ви описати, коли настала зміна у ваших почуттях, коли воно закінчилось, що відбулось чи було типовим для того, що відбулось у цей час з вами; чи вплинули ці переживання на характер роботи, яку ви виконували; як довго це тривало; чи змінилось ваше ставлення до професії? Об'єктом розгляду ставали тільки ті життєві історії, які були пов'язані з переживанням, які стосувались ставлення людини до роботи, що їй відповідала. Матеріал цих досліджень дав змогу змістовно проаналізувати і виявити ставлення людей до роботи в різних аспектах [4].

Вітчизняні та зарубіжні дослідники розробили методичні прийоми вивчення мотивів, які дуже корисні у вирішенні завдань з психології праці. Під впливом змін характеру праці соціальної сфери, обставин особистого життя й інших факторів змінюється структура мотивів трудової діяльності. Щоб керувати цією структурою, оптимізувати її, треба вивчити не тільки окремі мотиви, а й взаємозв'язки між ними, їхні ієрархії.

Література

1. Деркач А.А., Кузьмина Н. В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. — М.: РАУ, 1993.

2. Дмитриева М. А, Крылов А. А., Нафтульев А. Я. Психология труда и инженерная психология. — Л.: ЛГУ, 1979.

8. Климов Е.А. Введение в психологию труда. — М.: МГУ, 1988.

4. Климов Е. А Образ мира в разнотипичных профессиях: Учебное пособие. — М.: МГУ, 1996.

5. Кононкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности. — М.: Наука, 1980.

6. Мерлин B.C. Очерки интегрального исследования индивидуальности. — М.: Педагогика, 1986.

7. Методология исследования по инженерной психологии и психологии труда. — Ч. 1. — Л.: ЛГУ,