Мотиваційні тренінги

План

1. Категорії мотивації досягнення.

2. Очікування успіху (ОУ). 

3. Похвала (схвалення). 

4. Позитивний емоційний стан (Е+). 

5. Потреба в уникненні неуспіху (ПУН).

6. Процедури активізації мотивації досягнення. 

7. Міжособистісна підтримка. 

8. Етапи формування (засвоєння) мотиву досягнення.

9. Психолого-педагогічні ефекти тренінгу мотивації досягнення.

10. Тренінг причинних схем.

11. Вплив причинних схем на поведінку. 

У психології перші спроби цілеспрямованої зміни мотивів припадають на початок 60-х років XX ст. Варто зазначити, що у першій половині XX ст. у зарубіжній психології панували психоаналітичні погляди щодо мотивації поведінки, за якими основні мотиви людини формуються в ранньому дитинстві. Наприклад, мотивація досягнення (яка виражається у постановці нових цілей, прагненні до успіху в діяльності тощо) згідно з уявленнями психоаналітиків є наслідком невротичного за своєю природою дитячого конфлікту, коли дитина (хлопчик), прагнучи любові матері, хоче перевершити в усьому батька. Цілком природно, що такі уявлення щодо джерел формування амбіцій людини, її мотивації досягнення фактично обмежували можливості цілеспрямованого формування цих рис у пізнішому віці.

Відповідно до теоретичних уявлень американських психологів Д. Аткінсона і Д. Макклелланда мотив досягнення складається з двох протилежних мотиваційних тенденцій: прагнення до успіху й уникнення невдачі. Високий рівень мотивації досягнення означає, що в людини переважає прагнення до успіху; низький рівень мотивації свідчить про те, що домінує прагнення уникати невдачі.

Експериментально доведено, що висока мотивація формується з дитинства тільки в таких сім'ях, де батьки постійно збільшували рівень своїх вимог до дітей і одночасно ненав'язливо надавали їм допомогу, підтримку, а також визначалися лагідністю і теплотою в спілкуванні зі своїми дітьми. Навпаки, у сім'ях, де батьки або ігнорували своїх дітей, були байдужими до них, або виконували директивну опіку, суворий нагляд, у дітей здебільшого домінуючим ставало прагнення уникнути невдачі, внаслідок чого формувався низький рівень мотивації в цілому.

Результати цих досліджень продемонстрували очевидну незалежність формування мотивації досягнення в дитинстві від логіки розвитку дитячої сексуальності. Основним фактором виявився характер взаємодій між дитиною і дорослим. Тому цілком природно, що одержані результати стимулювали нові дослідження, спрямовані на зміну взаємин тих, хто навчається, і тих, хто навчає, в умовах навчального процесу з метою формування мотивації досягнення учнів, студентів [10].

Категорії мотивації досягнення.

Поняття, судження, висловлювання, які свідчать про наявність у людини потреби в досягненні (згідно з якими вона міркує і діє), називаються категоріями мотивації досягнення. Психологи, досліджуючи високомотивовані індивідууми, виділили кілька груп таких категорій.

У мотиваційних тренінгах учасникам тренінгових груп пропонували багато категорій мотивацій досягнення. Вони використовували ці категорії в процесі тренінгових завдань (наприклад, коли самостійно створюють оповідання за картинками на тему досягнення). Ці категорії характеризують стиль мислення та сприймання людини. Навчивши учасників тренінгу використовувати ці категорії (тобто мислити як людина з високо* розвиненою мотивацією досягнення), можна сформувати прагнення досягти високих цілей. Наприклад, учасникові тренінгу пропонують завдання, використовуючи категорії мотивації досягнення, придумати оповідання за картинками.

Детальніше розглянемо категорії мотивації досягнення (тобто мисленнєві структури, якими оперує людина з високим рівнем мотивації досягнення).

Потреба в досягненні й успіху (ПД). ПД враховують тоді, коли людина ставить перед собою позитивно сформульовану мету діяльності. Як ПД враховується і використовується при написанні оповідань позитивно сформульовані твердження, в яких не виражаються побоювання і невпевненість щодо можливості досягнення мети, а навпаки, висловлюється прагнення дещо зробити і досягнути успіху (твердження на зразок "бажає...', "прагне...", "намагається...", "хоче...").

Приклади висловлювань, які належать до цієї категорії: 1) він хоче виконати це завдання; 2) успіх спонукає його до подальшої активної діяльності; 8) він прагне покращити свої успіхи; 4) успіх окрилює його, додає сил, бажання працювати; 5) завтра я із задоволенням виконаю це завдання; 6) він намагається виконати це завдання якомога краще; 7) він працює над своєю новою ідеєю і думає, що цього разу повинно все вдатися.

До ПД належить також бажання або сподівання, які спрямовані на досягнення мети: 1) він хоче завершити цю роботу; 2) він сподівається, що зможе виконати це завдання.

Які висловлювання до ПД не належать? Якщо такий самий позитивно сформульований намір доповнюють твердженнями, які не пов'язані з прагненням уникнути невдачі, то це належить не до потреби досягнення успіху, а до потреби уникнення невдачі. (Наприклад, "Він планує попрацювати над математикою тепер, щоб не вчитись під час канікул").

Намір, спрямований на виконання несуттєвої діяльності, також не враховують як ПД ("Він має намір виписати рахунок" або "Він хоче забрати цей документ").

Бажання і сподівання не повинні супроводжуватися висловлюваннями, які свідчать про намір уникнути невдачі. (Наприклад, речення "Сподіваюсь, що виконав правильно, інакше довелося б ще раз переробляти" до цієї категорії не належать).

Якщо наміри і бажання стосуються того, щоб якомога скоріше закінчити роботу і звільнитися від неї, то це до ПД також не належать. (Наприклад, "Він хоче якомога скоріше позбутися цієї роботи").

Очікування успіху (ОУ).

Очікування успіху в процесі виконання певної діяльності належить до ОУ. Очікування, яке пов'язане не тільки з повною впевненістю в успіхові, а й з його ймовірністю, належить до категорії ОУ. Йтиметься про чітко позитивні очікування успіху.

Приклади тверджень і висловлювань, які належать до категорії очікування успіху (ОУ): а) не виникає сумніву, що його нова книга буде мати успіх; б) вони думають, що виконують цю роботу добре; в) вони впевнені в успішному завершенні справи.

Якщо очікування успіху пов'язане з певною умовою, то це до ОУ не належить (такі твердження при складанні оповідань не треба використовувати). Оскільки в такому випадку очікування успіху залежить від виконання внутрішньої та зовнішньої умов, то, очевидно, ОУ не чітко позитивне ("Андрій думав, коли виконає це завдання, то отримає відмінну оцінку" — не належить до ОУ).

Треба мати на увазі, що ОУ враховують (і використовують при написанні оповідань), коли хто-небудь зараховує його до роботи (або досягнення) іншої людини (наприклад, "Керівник вважає, що Андрій успішно виконає це завдання").

Похвала (схвалення).

Схвалення враховують тоді, коли хто-небудь схвалює, зауважує або нагороджує іншого (інших) за добру роботу або досягнення позитивних результатів. До схвалення належать твердження, в яких передбачена можливість винагороди (які характеризують визнання за позитивні досягнення). Схвалення також враховують, коли хто-небудь констатує чудову якість, акуратність, оригінальність роботи іншої людини.

Якщо герой оповідання стверджує лише можливість похвали або винагороди, залишаючи відкритим кінцевий результат, то це також враховують як схвалення (наприклад, "Якщо він удосконалить машину, то отримає підвищення").

Приклади тверджень, які належать до цієї категорії: а) викладач хвалить студента за оригінально розв'язану задачу; б) директор підвищує плату підлеглому за сумлінну працю; в) науковий керівник каже студентові, що останнім часом він працює значно краще.

Позитивний емоційний стан (Е+).

Як Е+ враховують усі емоційні стани (радість, задоволення) в межах певної діяльності, що пов'язано з певною роботою, досягненням успіху. До цієї категорії належать твердження, в яких герой оповідання виражає радість, захоплення, задоволення (тобто позитивні емоції) в процесі роботи.

Йтиметься про чітко позитивний емоційний стан (наприклад, твердження: "радіє...'', "задоволений...", "усміхається...", "захоплений...").

Приклади висловів, які належать до категорії Б+: 1) він з радістю вивчає цю тему; 2) вони задоволені своєю роботою; 3) він радіє, що зміг по* долати труднощі і його робота успішно просувається; 4) нарешті роботу закінчено: він відчуває полегшення і задоволення; 5) успіх надає йому сміливості і натхнення продовжувати роботу; 6) батько радіє, що його син успішно виконав це завдання. Такі позитивні емоційні стани, що пов'язані з досягненнями або успіхами іншої особи в оповіданні, також враховують як Е+.

Потреба в уникненні неуспіху (ПУН).

ПУН враховують в усіх випадках, коли відкрито виражено потребу, намір, бажання або сподівання уникнути невдачі діяльності. До цієї категорії належать твердження, в яких людина (або кілька осіб) ставить перед собою негативно сформульовану мету, яка пов'язана з уникненням неуспіху і неприємностей (тобто, коли вона прагне уникнути невдачі та неприємності).

Приклади тверджень, які належать до категорії ПУН: 1) думаю, що не одержу двійку; 2) він не хоче мати неприємностей; 3) він прагне не допустити помилок у роботі; 4) він зі страхом думає, що все буде гаразд; 5) вони розраховують на допомогу нового менеджера, міркуючи, що це допоможе їм уникнути банкрутства.

Процедури активізації мотивації досягнення.

Загалом методи формування мотивації досягнення зводили до таких процедур: психолог або спеціально підготовані викладачі вчили студентів, як міркує, говорить і діє людина з високорозвинутою мотивацією досягнення. Розробили різноманітні навчальні посібники для проведення тренінгу мотивації досягнення (навчальні фільми, спеціальні ігри, буклети з математичними оповіданнями тощо) [10].

Д. Макклелланд, аналізуючи умови формування мотивації досягнення, об'єднав основні формуючі впливи у чотири групи.

Формування синдрому досягнення (переваги у людини прагнення до успіху над прагненням уникати неуспіху).

Самоаналіз. Формування прагнення ставити перед собою високі, проте адекватні цілі.

Міжособистісна підтримка.

Кожна з цих груп складається з сукупності більш конкретних впливів. Наприклад, формування синдрому досягнення спрямоване