Семіотичний принцип "життя як текст" все ширше застосовується у практиці сучасної психотерапії, а найбільш радикально послуговуються цим принципом у своїй роботі Ж. Лакан, Ж. Делез, Ф. Гватгари, Ю. Кристева та інші представники європейської психологічної думки.

Ж. Лакан виділив у психоаналітичному дискурсі суб'єкта два основних типи мовлення - мовлення повне і мовлення порожнє. Автором повного мовлення є суб'єкт несвідомого ("Інший"), а зміст його зумовлений психічними травмами, що витісняють потяги й інші неусвідом-лювані аспекти особистісного функціонування і це призводить до появи невротичних симптомів. Так, доведено, що більшу частину часу на психоаналітичному сеансі клієнт вдається до порожнього мовлення і таким чином маскує несвідомі причини своїх проблем, тоді як завдання аналітика - вловити моменти повного мовлення і, завдяки цьому, вступити в діалог з Іншим.

Роботи Ж. Лакана започаткували лінгвістичне тлумачення несвідомого, згідно з яким останнє трактується як "та частина трансіндиві-дуального дискурсу, якій не вистачає суб'єкта для відновлення безперервності свого свідомого дискурсу". Це уявлення є підґрунтям структурного психоаналізу як психотерапевтичного засобу.

Індивідуальні особливості мовлення. Вони залежать від уміння людини скеровувати своє мовлення, використовувати його як засіб спілкування, регулювати його. Залежно від цього одні люди - балакучі, другі - стримані, замкнуті.

Саморегуляція мовлення є важливою умовою його функціонування. Характер діяльності впливає на мовлення і разом з тим вимагає опанування певних її особливостей.

Існують особливі вимоги, певне ставлення до мовлення кожного фахівця. Воно повинно бути не просто стилістично та логічно досконалим, а й переконливим, емоційно-образним, науково доказовим і впливовим. Властивості професійного мовлення не просто виробляються впродовж набування практичного досвіду, а вимагають і власної саморегуляції, прагнення вдосконалити мовлення.

Формалізована структура змісту теми

Соціально-психологічна функція мови: нагромадження та передавання суспільного досвіду засобами знакових систем.

Фізіологічна природа слова: умовно-рефлекторний зв'язок першосигнального змісту об'єкта та мовного знака.

Запитання для самостійної роботи

1. Що таке мова та які її головні елементи?

2. Які є головні функції мови?

3. У чому полягає особливість мовлення як процесу та які його різновиди?

4. Що є підставою поділу мовлення на різновиди?

5. У чому полягає особливість усного мовлення?

6. У чому полягає особливість письмового мовлення?

7. Якими є особливості внутрішнього мовлення і чим вони зумовлені?

8. Що таке мовна афазія та які її різновиди?

9. Який взаємозв'язок мовлення і мови?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

1. Чи можна стверджувати, що виникнення мови - це закономірний продукт суспільного буття людей та їхньої діяльності?

2. Чи можна погодитися з думкою, що розвиток мови - це процес, який не зупиниться, доки існуватиме людство?

3. Чи існує принципова різниця між мовою і мовленням?

4. Чи згодні ви з думкою, що голосовий апарат мовлення складається з трьох головних частин?

5. Чи погодитеся ви з твердженням, що сенсорна афазія - це порушення здатності людини розуміти мовлення інших?

6. Чи правильною є думка, що внутрішнє мовлення — це особливий різновид мовлення, розвиток якого ніяк не пов'язаний з іншими його різновидами?

7. Чи правильним є твердження, що без мови не може бути власне людського поняттєвого мислення?

8. Чи можна стверджувати, що мова і мовлення - тотожні поняття?

Завдання та проблемні ситуації

1. У визначенні мовлення завжди зазначають його функцію спілкування. А як це узгоджується з тим, що мовлення може бути і внутрішнім, "подумки"?

2. Що являє собою мова як суспільно-історичне явище? Які науки, крім психології, досліджують проблеми мови і як вони співвідносяться з психологічними дослідженнями? У чому полягає особливість гносеологічного, семантичного, лінгвістичного та психологічного аспектів цієї проблеми?

Література

1. Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення. - К.: Вища школа, 1966.

2. Богин Г. И. Уровни и компоненты речевой способности человека: Учеб. пособие. - Калинин, 1975.

3. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации. - М., 1982.

4. Загальна психологія / За ред. С. Д. Максименка. - К.: Форум, 2000.

5. Кучинский Г. М. Психология внутреннего монолога. - Минск, 1988.

6. Лакан Ж. Инстанция буквы, или судьба разума после Фрейда. -М..РФО, 1997.

7. Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность. - М.: Наука, 1974.

8. Лурия А. Р. Язык и сознание. - М., 1979.

9. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т.], Т.1. Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. - К.: Форум, 2002.

10. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т.], Т. 2. Моделювання психологічних новоутворень. — К.: Форум, 2002

11. Немов Р. С. Психология. - М.: Просвещение, 1995.

12. Общая психология / Под ред. С. Д. Максименко. - М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1999.

13. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. - М.: Просвещение, 1977.

14. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1968,

15. Ушакова Т. Н, Речь человека в общении. - М., 1989.

16. Хомский Н. Язык и мышление. - М.: Прогресс, 1972.

17. Чепелєва Н. В. Життєва ситуація особистості. /Основи практичної психології. - К.: Либідь, 1999.

18. Чепелєва Н. В. Розуміння - Інтерпретація - Діалог // "Ars-vetus -ars-nova": Михаил Бахтин (2-ге вид.). - К.: Гнозис,1999.