Методологічні та теоретичні основи психології праці

План

1. Предмет і основні завдання психології праці

2. Методологічні та теоретичні аспекти психології праці

3. Зв'язок психології праці з іншими науками

4. Психологія праці як професія і навчальна дисципліна

Предмет і основні завдання психології праці

Для чого потрібно знати психологію праці?

Людина живе не ізольовано від навколишнього середовища, явищ, подій, які відбуваються в світі. Вона постійно перебуває у взаємодії з різними факторами як біологічного, так і спеціального характеру.

Тоді, коли активно розвивається науково-технічний прогрес, коли відбуваються зміни у всіх сферах життя, важливого значення набув психологічний фактор. Сьогодні важко створити повноцінний психологічний комфорт. З виникненням нових видів техніки збільшилась швидкість роботи обладнання, зріс потік інформації, що спричиняє стійке та постійне збудження психіки людини.

Якщо раніше джерело психоемоцій було здебільшого у сфері особистих взаємовідносин, то тепер воно охопило і сферу професійної діяльності. Нині інтенсивно інтелектуалізується праця. У багатьох професіях поряд зі зниженням загальнофізичного навантаження на організм все більшого значення набуває розумова діяльність, зростає відповідальність людини за роботу, яку вона виконує, а, отже, і сила впливу негативних психоемоційних факторів. Усе це підвищує вимоги до внутрішніх ресурсів людини, важливим компонентом яких є психічне здоров'я і емоційна рівновага [2; 3; 5; 11; 13; 19; 20].

Предметом вивчення психології праці є людина як учасник процесу створення цінностей споживання. Психологія праці вивчає психологічні закономірності, психічні процеси й властивості особистості від взаємозв'язку з предметами, знаряддями праці та з фізичним і соціальним середовищами. Таке розуміння предмета психології праці, з системою внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків об'єкта, який вивчається, виникло на основі застосування принципів системного підходу [2; 8; 13].

Основні завдання, які визначені для психології праці на практиці — гуманізація праці та підвищення її продуктивності. Під гуманізацією праці розуміємо профілактику перевтоми професійних захворювань, запобігання виробничого травматизму та професійної деформації особистості, підвищення змістовності праці, створення умов для всебічного розвитку працівника, його здібностей (рис. 1.1):

Рис, 1.1. Психологічні фактори гуманізації праці та підвищення її продуктивності

Для вирішення цих завдань потрібно вжити технічні, технологічні, санітарно-гігієнічні, організаційні заходи. Наприклад, заміна комп'ютерів на досконаліші або введення нової технології (програмування) підвищують продуктивність праці, а покращення мікрокліматичних умов (кондиціювання, освітлення, вологість, температура, рух повітря тощо) на робочих місцях сприяє поліпшенню здоров'я працівників. Своїми питаннями психологія вирішує завдання гуманізації праці власними засобами. Оптимальне використання властивостей індивіда й особистості, оптимізація станів людини у праці досягається такими практичними заходами, як професійний відбір (розроблення систем для окремих умов завжди включає науково-практичне завдання більшої або меншої складності), раціоналізація соціального та фізичного середовищ з врахуванням психологічних особливостей робітників.

Усі ці заходи входять до структури (НОП) праці. Практичні завдання психології праці — удосконалити та розширити арсенал методів, які можна застосовувати з суміжних галузей психології. Це методи оцінки й аналізу діяльності, діагностики і прогнозування здібностей, вивчення соціальної структури і психологічного клімату в колективі, оцінки психологічних станів [2; б; 8].

Методологічні та теоретичні аспекти психології праці

Наукові проблеми психології праці. Теоретичний фундамент для розв'язання прикладних завдань — дослідити галузі таких основних наукових проблем.

1. Вивчення шляхів становлення гармонії між людиною та її професією. Іншими словами, вивчення закономірностей становлення динамічної рівноваги системи "суб'єкт праці — професійне середовище".

2. Вивчення структури та динаміки професійно значимих властивостей індивіда й особистості.

3. Вивчення структури умінь і навиків, що забезпечує вирішення професійних завдань в оптимальних і екстремальних умовах, а також чинників, які визначають стійкість і динаміку цієї структури.

4. Вивчення структури трудових установок і мотивів трудової діяльності, закономірності формування і перебудови цієї структури.

5. Вивчення структури станів працівника на роботі та закономірності динаміки цих станів.

6. Вивчення взаємозв'язків індивідуальних властивостей, відносин особистості та психічних станів як фактора успішності та безпеки праці.

Перелічені завдання пов'язані з психологією праці, що має всі передумови для їхнього вирішення. Проте в психології праці є ще багато окремих невирішених проблем. Коротко розглянемо кожну з них.

1. Проблема психологічного професіографування. Це психологічне вивчення професій як шлях до побудови "психологічної картини" світу праці, а також необхідна інформаційна основа для розв'язання завдань дослідження і практики в психології праці. Іншими словами, вивчення закономірностей становлення динамічної рівноваги системи "суб'єкт праці — професійне середовище".

2. Проблеми дослідження людини як суб'єкта праці. Вивчення структури та динаміки професійно значимих властивостей індивіда й особистості. Психологічні регулятори праці. Огляд основних груп психічних регуляторів праці (образ об'єкта, образ суб'єкта, образ суб'єктно-об'єктних і суб'єктно-суб'єктних відносин). Самосвідомість професіонала, ЇЇ структура, умови формування, роль самоорганізації трудової діяльності у професійному становленні особистості. Мотиви та стимули праці, їхня класифікація. Вивчення структури трудових установок і мотивів трудової діяльності. Закономірності формування та перебудови цієї структури.

3. Проблеми вивчення структури умінь і навичок, що забезпечує вирішення професійних завдань в оптимальних і екстремальних умовах, а також факторів, які визначають стійкість і динаміку цієї структури. Проблема професійного навчання та виховання. Активних методів навчання, навиків саморегуляції, можливостей формування системи професійних цінностей, інтересів, спрямованості особистості, розроблення методів діагностики і корекції "важких" підлітків (які навчаються), розроблення принципів і методів оцінки рівня професійної кваліфікації, професійних досягнень тощо.

4. Проблема індивідуальних відмінностей у психології праці. Рівні дослідження індивідуальності. Онтогенез інтегральної індивідуальності. Принципи і методи професійної психодіагностики індивідуальних відмінностей на різних рівнях інтегральної індивідуальності. Шляхи і способи встановлення відповідності людини вимогам професії.

5. Психологічні проблеми вивчення й оптимізації структури психологічних станів у праці та закономірності динаміки цих станів. Фактори, які впливають на їхнє виникнення. Розроблення психологічних методів корекції несприятливих функціональних станів, які виникають у процесі трудової діяльності, принципів і методів організації, кімнат психологічного розвантаження.

6. Проблема вивчення взаємозв'язків індивідних властивостей відносин особистості та психічних станів як фактора успішності і безпеки праці. Особистісний фактор у травматизмі, аварійності, зниженні якості роботи. Розробка методів вивчення шляхів травматизму, уникнення аварій, браку в психології праці.

7. Проблеми професіональної консультації. Розроблення психологічних аспектів профконсультації. Вивчення основних емпіричних феноменів профконсультації: орієнтованість, орієнтування, консультування, робота в контактних групах і на рівні невидимих спільнот. Опрацювання принципів і методів роботи психолога-практика як профконсультанта. Аналіз можливостей і обмежень у відношенні точності і дальності профконсультивного прогнозу. Аналіз професійної долі (станів) тих, кого консультували, як шлях перевірки якості заключения (висновків) профконсультанта.

8. Проблеми психологічних аспектів відбору прийому на роботу, атестації і розстановки кадрів. Кваліфіковане і всебічне обстеження кандидата, його індивідуальних здібностей, можливостей, ставлення до праці, мотивація та прагнення, надійність, які потрібні для керування сучасною технікою. Визначення особистісних характеристик, які вимагаються для посад керівників на всіх рівнях управління.

Правильне визначення відповідної роботи для людини на підприємстві, в установі — основна умова її високої продуктивності праці, задоволення діяльністю.

9. Соціально-психологічні проблеми взаємовідношень у трудовому колективі. Дослідження конфлікту, його структури, причин виникнення. Розроблення методів дослідження і способів оптимізації соціально-психологічного клімату в трудовому колективі [4; 7; 8; 9; 11; 12; 13; 16; 17; 18].

Зв'язок психології праці з іншими науками

За кордоном психологію праці інколи називають "прикладною" або "практичною" психологією. З цим погодитися не можна. Кожна наука й окремі їх галузі, в тому числі і психологія праці, мають теоретичні та практичні дослідження. Практика психології праці збагачує не тільки її власну теорію, але і теорію загальної психології, а також інших галузей непсихологічних конкретних наук, які так чи інакше пов'язані з психологією праці, а також галузі психологічної науки.

Зв'язки психології праці з непсихологічними конкретними науками можна згрупувати в такі три категорії:

1. Науки, які мають безпосередній зв'язок з психологією праці, — економіка праці, соціологія праці, фізіологія праці та частина медицини, яка пов'язана з аналізом професійних захворювань, з питаннями експертизи працездатності, професійна педагогіка (педагогіка профтехнічної школи, середньої спеціальної та вищої шкіл), окремі методики професійної школи. Також історія техніки та палеоантропологія, а саме ті її частини, які присвячені аналізу засобів праці й реконструкції, аналізу, оцінці відповідної діяльності людини [5; 8; 19].

Межі психології праці і згаданих наук не чіткі, тому важко відповісти на запитання, з якої галузі ті чи інші терміни, проблеми, методи. Наприклад, метод спостереження та деякі методи функціональної діагностики досить вільно переходять із науки в науку. Так само і проблеми працездатності, профілактики травматизму, втоми, покращення професійної адаптації, питання професійного відбору, формування навиків тощо. Зрозуміло, різні науки своєрідно інтерпретують факти, мову. З цього випливає, що межі, які обговорюють обов'язково повинні бути чіткими, а галузі знання — повністю взаємовиключними. Навпаки, загальновизнано, що "стики" наук — це точки, зони їхнього зростання.

2. Науки посередньо пов'язані з психологією праці — це галузі технічного знання, предметом яких є оснащення знаряддями трудових процесів, — теорія, розрахунок і конструювання машин, приладів. Психологія праці повинна враховувати тенденції технічного прогресу, орієнтуватися в світі технічних