Соціологія і соціальна психологія вдаються до простого (звичайного) спостереження, коли події фіксують ззовні, і включеного спостереження, безпосередню участь в якому бере сам дослідник. Дослідник адаптується до умов певного середовища і аналізує події немовби "зсередини".

Спостережливість - риса особистості, яка виявляється в постійній спрямованості і здатності сприймати, розуміти і оцінювати явища, процеси і предмети, що стають об'єктами уваги задля підвищення рівня продуктивності праці або наукового дослідження.

Психологічний експеримент

Поняття про експеримент

Здійснення експериментів у психології було започатковане ще в XVIII столітті. Як науковий напрям психології експериментальна психологія сформувалася в другій половині XIX століття. Вона ґрунтувалася на теоретичних засадах емпіричної психології та фактичних даних досліджень психофізіології органів чуття.

Представники експериментальної психології здебільшого вдавалися до емпіризму з його необізнаністю в питаннях філософії. З розвитком психології відпала потреба виокремлювати експериментальну психологію як самостійний напрям психологічної науки, оскільки експериментальний метод став загальновизнаним методом психологічного дослідження.

Психологічний експеримент - це спосіб почуттєво-предметної діяльності в науці, метод пізнання психічної реальності. Вивчення явищ психіки, свідомості і діяльності людини здійснюється в спеціально створених і контрольованих дослідником умовах. Психологічний експеримент і є активним прийомом емпіричного пізнання.

Експеримент є одним із провідних методів у психології. Особливість його полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких явище, яке привертає до себе увагу дослідника, виникає неодмінно й закономірно. Моделюючи певні умови, дослідник має можливість чітко визначати ті чинники, які діяли в момент виникнення та розвитку явища, з'ясувати причини, що його зумовили. Експеримент дає також можливість повторити дослід, якщо в цьому є потреба, задля нагромадження додаткових відомостей, обґрунтування отриманих результатів.

Розроблення і впровадження психологічного експерименту сприяли утвердженню психології як самостійної науки.

Існує три види психологічного експерименту - лабораторний, природний та експериментально-генетичний.

Лабораторний експеримент

Він здійснюється в психологічних лабораторіях, спеціально обладнаних відповідною апаратурою, яка вимірює і реєструє показники психічних явищ.

Природний експеримент здійснюється за звичайних для досліджуваного умов діяльності (під час гри, уроку, звичної діяльності, на виробництві, в екстремальних умовах тощо).

Лабораторний експеримент проводиться за штучно створених умов, коли дослідник має можливість добирати доцільні засоби, штучно створювати такі умови, які б забезпечували наукову чистоту експерименту і оптимальне просування дослідника до істини.

Природний експеримент, як і лабораторний, проводиться за певною програмою, але так, що людина не здогадується, що за нею спостерігають, і виконує свої завдання спокійно, у звичному для неї темпі, з притаманними їй характерологічними рисами і ставленням до виконання навчальних, трудових, спортивних та інших завдань.

Природний психологічний експеримент

Природний експеримент здійснюється так, щоб у досліджуваних не виникла підозра, що їх психологічно вивчають, тобто за звичних умов (ігри дітей, навчання в школі, діяльність працівника на робочому місці тощо). У природному експерименті розрізняють два види: а) констатуючий і б) перетворюючий (завдання навчання або виховання).

Порівняно з лабораторним під час природного психологічного експерименту важче досягти наукової чистоти. Природний психологічний експеримент широко застосовується в педагогічній психології у формі навчання і виховання.

Особливість здійснення психологічного експерименту в сучасних умовах полягає в небаченому розширенні його масштабів, переростанні лабораторного експерименту в промисловий (інженерна, космічна психологія), дедалі ширшому застосуванні для його здійснення сучасних технічних засобів.

Утруднює здійснення психологічного експерименту те, що вивчення психологічних явищ, функцій і процесів завжди значною мірою суб'єктивне. Як форма пізнання психологічний експеримент має не лише позитивні, а й негативні аспекти. Обмеженість психологічного експерименту виявляється в тому, що:

а) не всі об'єкти психологічного вивчення можуть стати об'єктом суто наукового експериментального студіювання (наприклад, інсайт, здібності, інтуїція);

б) технічні засоби, які допомагають дослідникові здійснювати психологічний експеримент, впливають на перебіг психічних процесів, що певною мірою спотворює картину дослідження;

в) психологічний експеримент, як і спостереження, спрямований на поодиноке явище, він не виходить за межі безпосереднього відображення психічно реальності.

Різновидом природного експерименту є перетворюючий (навчальний та виховний) експеримент.

Експериментально-генетичний метод

Логіка даного методу передбачає активне моделювання і відтворення в особливих умовах закономірностей виникнення і становлення в онтогенезі психологічних функцій.

Теоретичний рівень вивчення психічних процесів задається дослідникові конструюванням змістово-операціональних аспектів діяльності. Причому особливістю конструювання є те, що модель створюється дослідником для полегшення пізнання, відтворює внутрішню структуру власне психічного процесу.

Тут психічний процес - або спосіб мислення, чи то пам'ять — відтворюється відповідно до тих соціально-культурних норм, які перетворюють його на здобуток духовної культури. Метод, фіксуючи "об'єктивну діалектику речей", породжує "суб'єктивну діалектику ідей", складну діалектику психічного, яке розвивається відповідно до законів відображення дійсності.

Психічний процес або функція, що стає об'єктом уваги дослідника, спочатку вибудовується у вигляді моделі певної діяльності, а згодом втілюється в реальність шляхом спонукання суб'єкта до активності. Універсальним засобом організації активності людини є завдання. Учбове завдання в експериментально-генетичному дослідженні є засобом спонукання до дії і поштовхом до породження і розвитку психічних процесів, їх специфічною моделлю. Звичайно, між моделлю (об'єктивним) та явищем психіки (суб'єктивним), яке вибудовується за зразком моделі, немає повної відповідності, а існують відношення адекватності.

Експериментально-генетичний метод задає способи побудови вищих психічних функцій, рис, яких набуває суб'єкт у процесі опрацювання навчального змісту. А опрацювання поєднує генетичні та структурно-функціональні властивості психічного й містить структури (у формі аналізу), подібні до психічного явища.

Тлумачення психічних процесів як регуляторів діяльності та поведінки людини змушує визнати, що закономірності психічного розвитку — це потрібний і логічно зумовлений наслідок, це властивість їх як структур, створених експериментально-генетичним методом.

Аналізуючи досвід експериментального навчання, потрібно дати визначення системи принципів побудови експериментально-генетичного дослідження (С. Д. Максименко).

Принцип аналізу за одиницями

Застосування експериментально-генетичного методу психологічного дослідження передбачає розкриття, з'ясування причинних зв'язків і відношень, що лежать в основі складних психічних процесів. Способом розв'язання цієї проблеми є аналіз "за одиницями". Він спрямований на визначення початкового відношення (в реальності воно завжди існує у вигляді певного протиріччя), що породжує клас явищ як цілісність.

Виділена психологічна одиниця - "клітинка" - зберігає властивості цілого.

Слід підкреслити, що одиниця потенційно містить властивості цілого, виступаючи як можливість їх виникнення в процесі власного розвитку. Психічні властивості - це вся розмаїтість форм, конкретних ознак, у яких виявляє себе одиниця психічного як сутність різноманітного.

Основне завдання принципу - віднайти в кожній психологічній цілісності риси і моменти, які зберегли б примат цілого; таке їх застосування зумовлене природним походженням психічних процесів.

В експериментально-генетичному методі "аналіз за одиницями" поєднується з генетичним шляхом наукового дослідження, внаслідок чого такий аналіз містить наукове обґрунтування розвитку психічних процесів.

Основною методологічною вимогою до вивчення психічного виступає перетворення "речі в процес" і поняття "динамічна система" на "момент її розвитку". А психічні утворення як динамічні системи мають кількісний і якісний вияв.

Результатом експериментально-генетичного дослідження стає історичне пояснення того, що являє собою певна форма поведінки, що означає віднайти джерело походження процесу, скласти уявлення про історію його розвитку і про те, що привело його до сучасного стану.

Принцип історизму

Принцип історизму передбачає розуміння того, що філогенетичний та онтогенетичний розвиток людини не тотожні.

Завдання дослідника полягає в генетичному вивченні структурних компонентів психічного процесу, що розгортається з плином часу. Дослідження має охопити увесь процес розвитку певного психічного явища, врахувавши всі фази зміни - від миті виникнення до загибелі - і пояснити його природу, пізнати його сутність.

Розуміння психіки як історичного продукту визначило і необхідність створення адекватного - історичного методу її вивчення. Метод виникає як наслідок взаємної асиміляції двох ідей - принципу розвитку і принципу об'єктивно-експериментального вивчення психіки.

Принцип розвитку стає визначальним для пояснення процесу в цілому, а ключем об'єктивності розуміння процесу розвитку є експеримент, що дає можливість виявити в абстрактній формі закономірності, саму суть генетичного процесу.

Реальний розвиток та розвиток-відтворення співвідносяться як логічне та історичне.

Єдиним методологічно правильним способом вивчення психічного розвитку є його експериментально-генетичне вивчення. А головним завданням психології навчання є завдання поєднання морфологічного, експериментального та генетичного аналізу.

Принцип системності

Для отримання об'єктивних даних про рушійні сили та механізми психічного розвитку визначальним є вибір системи знань, згідно з якою він (розвиток) розглядається.

Розгляд відповідно до певної системи спрямований на виявлення основних закономірностей виникнення та розвитку психіки як цілісності.

Експериментально-генетичний метод дотримується системи, що розвивається. Генетичним початком цієї системи стає "клітинка" як вихідна суперечність, що містить у собі всі компоненти цілісності. Саме перехід від менш розвинутого поняття до більш розвинутого обумовлює принцип системності.

Вибудовування системи поняття, що розвивається, передбачає також створення відповідної системи прсдмстно-псрстворювальних дій, виконання яких сприяє формуванню в людини психологічних новоутворень.

Принцип системності є механізмом сходження від абстрактного до конкретного. З його допомогою пов'язується знання, що розвивається, і предметно-перетворююча діяльність, яка це знання породжує.

Принцип проектування і моделювання

Принцип проектування у теорії експериментально-генетичного методу виявляє свою якісну відмінність від інших психологічних методів і спрямований на штучне створення психічних процесів, яких бракує у внутрішньому світі людини.

Експериментальні моделі тих чи інших психічних функцій, здібностей або процесів вибудовуються з метою пізнання, але