Методи професійної психодіагностики

План

1. Методи професійної психодіагностики

2. Перетворюючі методи в психології праці

Психодіагностичний метод — це метод дослідження в психології праці. Він має відповідну специфіку стосовно традиційних методів дослідження психології праці — неекспериментальний (описовий) і експериментальний. Основна особливість психодіагностичного методу — його вимірювально-випробувальна скерованість, за рахунок якої досягається кількісна й якісна кваліфікація явища, що вивчають. Це можливо в результаті виконання відповідних вимог.

Важлива вимога психодіагностики — стандартизація інструментів замірів, в основу яких покладено поняття норми, оскільки індивідуальну оцінку, наприклад, успішність виконання того чи іншого завдання можна отримати тільки шляхом зіставлення з результатами інших суб'єктів дослідження. Не менш суттєві для психодіагностичного методу вимоги до надійності та валідності інструмента заміру, а також жорстка регламентація процедури обстеження (виконання інструкції, чітко визначені способи пред'явлення стимульного матеріалу, невтручання дослідника в діяльність досліджуваного). Задача, сформульоване психодіагностичним методом, не обмежується кваліфікацією психічного явища, яке вивчають, обов'язковою є його інтерпретація.

Психодіагностичний метод має три основні підходи, які практично охоплюють всю множину діагностичних методів (тестів).

Об'єктивний підхід — діагностика відбувається на підставі успішності (результативності) і способу (особливостей) здійснення діяльності. Суб'єкт дослідження, отримавши відповідне завдання або декілька завдань, починає інтенсивно працювати, дослідники стежать за процесом діяльності і враховують виробіток. Це відкритий спосіб. Є ще скритий спосіб. При окритому способі випробування проводяться у формі тесту. Суб'єкт дослідження не здогадується про істинну мету перевірки. Він прагне досягнути позитивного результату в певному напрямі (наприклад, запам'ятати найбільшу кількість показників), психолога цікавить зовсім інший аспект (які дані та з якої галузі запам'ятав суб'єкт дослідження).

Суб'єктивний підхід — діагностику проводять на основі відомостей, які повідомляють про себе, самоопис особливостей особистості, поведінка в певних ситуаціях.

Проективний підхід — діагностують на підставі аналізу особливостей взаємодії зі зовнішньо нейтральним, безособистісним матеріалом, який стає об'єктом проекції. Суб'єкт дослідження повинен повідомити, які відчуття, почуття, спонукання викликають у нього запропоновані завдання.

Для успішного застосування цих методів потрібна терпелива, довготривала перевірка одержаних результатів на практиці, щоб правильно їх інтерпретувати. Практичне використання цих методів для виконання виробничих завдань обмежене, бо для їхньої реалізації вимагається багато часу.

Об'єктивний підхід до діагностики проявів людської індивідуальності привів до утворення двох типів методик (тестів), протиставлення яких стало традиційним. Це тести особистості й інтелекту. Особистісні тести спрямовані на замір неінтелектуальних особливостей особистості, а тести інтелекту визначають рівень інтелектуального розвитку.

Тести особистості поділяють на об'єктивні тести дії та ситуативні. Об'єктивні тести дії досить прості, чітко структуровані процедури, які орієнтують обстежуваного на виконання якого-небудь завдання. Наприклад, тест замаскованих фігур (ТЗФ) EFT Віткіна, який призначений для вивчення перцептивного стилю особистості. Матеріал ТЗФ складається з 8 простих чорно-білих геометричних фігур, 23 кольорових складних фігур й однієї складної чорно-білої фігури. У кожній із складних фігур замаскована одна проста фігура. Тому накладаємо на контур простої фігури лінії так, щоб утворилась складна фігура, яка маскує її. Важливе значення має колір. Суб'єктові дослідження треба протягом п'яти хвилин знайти просту фігуру всередині складної. Індивідууми відрізняються своєю "залежністю від поля зору", цей показник досить стабільна величина, яка визначає перцептивний стиль особистості. "Залежність від поля зору" розуміють як перцептивний компонент досить широкого виміру особистості — узагальненого когнітивного стилю (або стилю пізнання).

Експериментально доведено, що залежності-незалежності від поля тісно пов'язані з ефективністю навчання, особливостями міжособового спілкування, способами вирішення конфліктних ситуацій та іншими особистісними показниками (надійність 0,61—0,92).

Особистісні запитальники можна класифікувати за спрямованістю: а) рис особистості (як багатомірна, так і окремі шкали); б) типологічні; в) мотивів; г) інтересів; ґ) цінностей; д) установок.

Особливість ситуативних тестів — введення суб'єкта дослідження в ситуації, що близькі до реальних, в яких виявляються особливості особистості.

Тести інтелекту — це тести загальних здібностей. Наприклад, є батарея тестів: це шкала заміру інтелекту Веклера (WISC), тест структури інтелекту Амтхауера (TSI), шкільний тест розумового розвитку (ШТРР), прогресивні матриці Равена, короткий орієнтувальний тест (КОТ), тест Айзенка тощо [3; 9; 12; 13; 16; 22 ].

Перетворюючі методи в психології праці

Проблема перетворюючих або конструктивних методів психології праці вимагає спеціального ґрунтовного викладення, обговорення, логічного та морального обґрунтування. Найважливіше питання цієї теми зведено до того, що застосування конструктивних методів тісно пов'язано з ідеєю "маніпулювання" людьми, їхньою свідомістю. Не завжди легко можна сказати, де закінчується морально і юридично необхідний метод соціального впливу на психіку людини і розпочинається правопорушення — посягання на її особистість, свободу, конституційні права. Злочини, як свідчить історія, ґрунтуються на застосуванні конструктивних психічно-психологічних методів управління свідомістю людини: дезінформація, потрапляння людини в складне становище й використання злочинних дій для виходу з неї.

Своєрідність психологічних методів управління свідомістю, психічною активністю людей у праці завжди зводиться до побудови, реконструкції, корекції психічних регуляторів поведінки та діяльності або до доцільнішого їх використання. Вплив на зовнішні та внутрішні фактори, які суттєво позначаються на виконанні людиною виробничих завдань.

Зовнішні детермінанти — це форма управління, технологія виробництва, позаробочі впливи, зовнішні умови праці, організація праці, соціальна оснащеність робочого місця. Внутрішні фактори так званої внутрішньої детермінованості поведінки людини важко піддаються аналізу. Серед них можна виділити такі:

1) основні ознаки темпераменту, які виявляються в реакціях людини на події, навколишнє середовище й оточення;

2) основні риси характеру, які формують моральне обличчя людини, її ставлення до оточення, виконуваної роботи, різних подій життя та самої себе;

3) світогляд, який відображає систему поглядів на основні питання життя та соціального буття;

4) кваліфікований рівень, який визначає здібності, знання, вміння, досвід, навики;

5) мотиваційні виявлення, які відображаються у загальному настрої та спрямованості поведінки людини в її загальній орієнтації;

6) життєві плани, перспективи людини та зусилля для їх досягнення;

7) риси, що переважають у спілкуванні з іншими людьми, — довірливість чи настороженість, відвертість чи замкнутість, товариськість чи відлюдкуватість;

8) відносини або особливості, як, наприклад, перебільшення відчуття самотності, надмірна довірливість, хворобливе піклування про своє здоров'я, неврівноваженість, інші психічні порушення.

Внутрішні фактори, від яких залежить рівень виконання працівником виробничих завдань, мають суб'єктивний характер. Здебільшого вони відображають психічний, точніше нервово-психічний і соціальний потенціал, тобто психічні можливості людини. Термін "можливості людини" характеризує сукупність постійних і мінливих (залежно від ситуації) факторів, які визначають рівень спрямованості та хід діяльності людини, тобто характеризують особливості цього індивіда у взаємодії з дійсністю в процесі виробництва.

Можливості людини можна диференціювати. Критерієм є результати аналізу трудової діяльності людини з урахуванням факторів, що впливають на неї. Отже, можливості можуть бути:

1) професійні, які зумовлені суб'єктивними факторами й певною мірою визначають зміст діяльності: знання, вміння, здібності, досвід, навики;

2) продуктивні — суб'єктивні виявлення, що впливають на процес діяльності: витривалість, здатність, життєвий темп, особистий режим;

3) особисті — суб'єктивні виявлення, які відображають індивідуальність або особливості поведінки працівника: якості особи, моральне обличчя, зрілість;

4) суспільні — відображають суб'єктивні виявлення соціальної взаємодії індивіда у трудовому процесі: становище, міжособові впливи, систему цінностей;

5) мотиваційні суб'єктивні фактори, які характеризують ставлення і підхід працівника до роботи та її мети — потреби, інтереси, ідеали, спрямування.

Зусилля спеціалістів, які спрямовані на раціоналізацію, перетворення об'єктивних обставин праці — її речових засобів предметного і соціального середовища, спрямовані на психіку, свідомість, поведінку, діяльність людей, що працюють: нові засоби й умови праці пред'являють нові якісні вимоги до психіки людини дещо несподівані. Наприклад, дослідники зауважили, що оператор-диспетчер час від часу повинен вставати, щоб підійти до віддалених від його стільця кнопок пульту, виміряли й підрахували його маршрут, "оптимізували" робоче місце — наблизили кнопки, зробили м'яке крісло й ін. У результаті отримали: із-за обмеженості рухової активності оператор став швидше ніж раніше відчувати стан сонливості, нудьги, щоб її подолати вимушений був вставати й ходити.

Загалом сукупність перетворюючих або конструктивних методів психології праці можна подати так.

Методи використання і формування суб'єктивних факторів праці:

а) методи професійного самовизначення, самонавчання, самовиховання, пошуку індивідуального стилю діяльності, шляхів адаптації в робочій обстановці і в трудовому колективі;

б) методи профконсультації, профосвіти, психологічної освіти працівників з метою забезпечення саморегуляції суб'єкта, трудового навчання, виховання, професійного навчання і виховання, професійного відбору, психологічного тренування, починаючи від підвищення рівня сенсорної чутливості в спеціальних вправах і закінчуючи формуванням відносин особистості, розуму, характеру, самосвідомості у спеціальних видах діяльності, наприклад, у ділових іграх, а також методи корекції функціональних станів: психологічне розвантаження, методи корекції індивідуального стилю діяльності.

Методи використання, формування та проектування об'єктивних факторів праці:

а) методи раціоналізаторської та винахідницької роботи професіоналів, яка спрямована на поліпшення засобів й умов праці;

б) методи розроблення психологічно обґрунтованих рекомендацій до технічних проектів засобів й умов праці — інженерно-психологічне, ергономічне проектування;

в) методи розроблення рекомендацій з оптимізації ділових й особистих відносин у трудовому колективі.

Реалізуючи будь-який із перетворюючих методів, виникає завдання реалізації психологічного управління активністю людей. Наприклад, під час профвідбору важливо, щоб людина внутрішньо прийняла негативний