Методика психологічної релаксації і відновлення

Функціональний стан (ФС) людини — це інтегральний комплекс наявних характеристик тих функцій і якостей людини, які прямо або опосередковано зумовлюють виконання діяльності. Функціональний стан організму знаходить свій вираз у виконанні ритмічних процесів. Протікання ритмічних процесів в організмі служить визначальним фактором ФС людини. До цього часу у людини знайдено більше 300 процесів, які підкоряються цикадному ритму і кількість накопичення факторів постійно зростає.

Наприклад, Д. В. Кандиба [10] виділяє такі основні режими роботи психофізіології людини.

Нормальний режим — відповідає стану психофізіології здорової 25—40 річної людини в активному стані (стані неспання).

Віковий режим — відповідає стану психофізіології здорової людини у звичному стані неспання у віці до 25 років і після 40 років.

Режим природного сну — відповідає стану психофізіології здорової людини у сні і поділяється на три субрежими залежно від віку: до 25 років, від 25 до 40 років, більше 40 років.

Передпробуджувальний режим — відповідає двом станам психофізіології здорової людини з урахуванням віку: а) в період неповного природного засинання; б) у період неповного природного пробудження.

Релаксаційний режим — відповідає стану психофізіології здорової людини в пасивному стані неспання на фоні загальної м'язової та емоційної релаксації з врахуванням віку.

Мобілізаційний режим — відповідає стану психофізіології здорової людини у надактивному мобілізуючому стані психіки на фоні загального м'язового й емоційного збудження з урахуванням віку.

Спортивний режим — відповідає стану психофізіології конкретної здорової людини з підвищеною руховою активністю.

Передпатологічний режим — відповідає стану психофізіології конкретної здорової людини з незначними порушеннями здоров'я або пониженою руховою активністю.

Патологічний режим — відповідає стану психофізіології конкретної людини з серйозними порушеннями здоров'я або людини з надмірно заниженою або завищеною руховою активністю; людини" яка перебуває під дією надмірного психофізіологічного навантаження.

Біологічно критичний — відповідає стану психофізіології конкретної людини, яка перебуває в біологічно критичній ситуації.

Гіпосенсорний режим — відповідає стану психофізіології конкретної людини, яка перебуває в умовах повного або часткового інформаційного голоду.

Гіперсенсорний режим — відповідає стану психофізіології конкретної людини, яка перебуває в умовах стресової (надмірної) інформаційної дії.

Режим гальмування — відповідає стану психофізіології людини з визваним розлитим гальмуванням кори головного мозку, отриманого самостійно, за допомогою зовнішньої інформації або за допомогою спеціаліста. У цьому режимі виникає функціональне роз'єднання як мозкових структур, так і окремих популяцій клітин, вони переходять на автономний режим діяльності за принципом біологічної саморегуляції.

Режим психофізіологічного зосередження — відповідає стану психофізіології людини зі звуженою свідомістю та стійкою концентрацією пасивної уваги на якомусь зовнішньому або внутрішньому об'єкті.

СК-режим ("стан Кандиби") — відповідає стану психофізіології конкретної людини, яка перебуває в специфічно закодованому стані організму, який характеризується високою психофізіологічною керованістю з етапами автоматизму. Цей стан об'єднав усі види трансу, подав їх в єдиному процесі та єдиній психотехнології. У цьому режимі збільшуються міжцентральні функціональні зв'язки, налагоджується регуляція фазових відношень ритміки різних мозкових утворень.

Сутінковий режим — відповідає стану психофізіології людини, свідомість якої звужена до сутінкової.

Неусвідомлений режим — відповідає стану психофізіології людини, яка перебуває у несвідомому стані, наприклад, комі.

Анабіозний режим — відповідає стану психофізіології людини, яка перебуває в анабіозному стані, наприклад, у йоганідрі.

Передсмертний стан.

Емоційно духовні стани, які трапляються в релігії як екстазійні.

Ведучим цикадним ритмом у людини (і вищих тварин) є ритм активності та спокою, неспання та сну. В період активності, у звичних умовах (вдень), у нашому організмі підвищуються процеси витрачання енергії, яку затрачають на виконання фізичної та розумової роботи. У період відпочинку, вночі, активізуються процеси відновлення, тобто організм відновлює все те, що зруйновано в активну фазу його життєдіяльності. Тому відпочинок не є пасивним станом. Відпочинок, особливо сон, — це також робота.

Чим повноціннішим є відпочинок (відновлення), тим вищий рівень активності може виявити організм (руйнування). Якщо недостатній відпочинок, то починають переважати процеси енергетичного виснаження і функціональний стан втоми переростає у стан перевтоми, що суттєво знижує ефективність діяльності.

Отже, оскільки людина як живий організм функціонує за законами ритму, то можна виділити два підходи до забезпечення необхідних функціональних станів високої активності: 1) мобілізуючі методи безпосередньо перед початком періоду активності та протягом нього; 2) методи, які спрямовані на повне відновлення сил у періоди відпочинку.

Не принижуючи значення методів мобілізації, детальніше розглянемо методи відновлення сил працівника.

Достатній, своєчасний і повноцінний сон можна було б назвати кращим засобом досягнення повного відновлення сил і забезпечити функціональний стан високої активності. Однак робочі перевантаження, хронічне нервове напруження та інші стреси — фактори, які призводять до перевтоми і спричиняють розлад сну, потребують додаткових методів отримання організмом повноцінного відпочинку.

Найбільш енергомісткий процес у працівника в період активності — нервове напруження. Є різні способи зниження його рівня. У процесі еволюції (розвитку) нервова напруга постійно поєднується з м'язовою. Одним із способів досягнення психологічного розслаблення є м'язова релаксація, тобто повноцінне розслаблення м'язів тіла.

Початки наукової розробки м'язової релаксації пов'язані з іменем Е. Джекобсона. Він вважав, що існує пряма залежність між тонусом скелетної мускулатури та різними формами негативного емоційного збудження і створив систему соціальних вправ — техніки "прогресивної релаксації". Це курс систематичного тренування за довільним послідовним розслабленням усіх м'язів тіла. Під релаксацією розуміємо не тільки сам процес зняття працівником нервово-психологічного стану, що за своїм характером протилежний активності, який допомагає відновити сили й енергію.

До методів релаксації деякі автори відносять й аутогенне тренування (АТ) за Шульцом, не протиставляючи методу Джекобсона. Однак відмінності між ними суттєві. За методом Шульца, релаксація спричиняється шляхом самонавіювання і слугує базою для подальших самонавіювань.

Нижче наводимо послідовність етапів процедури і методів проведення занять з релаксації і відновлення сил працівника.

Аутогенне тренування (від гр. autos — сам, genos — проходження) — "самопороджуюче тренування", у процесі якого людина сама собі надає необхідну допомогу.

Джерела АТ входять у багатовікове минуле різних систем самовдосконалення. Ці джерела: староіндійська система йогів, вчення про навіювання та самонавіювання, практика гіпнозу, дослідження активної регуляції тонусу м'язів. Німецький вчений Й. Г. Шульц об'єднав ці джерела і створив з них сувору систему, обґрунтувавши її 1932 р. у своїй книзі "АТ".

АТ складається з двох ступенів — нижчого та вищого. Нижчий ступінь (АТ-1) розрахований для зняття нервово-емоційного напруження, попередження виробничої втоми, яка розвивається в процесі діяльності, виховати стійкість до стресу, фрустрації в несприятливих умовах виробничого середовища, для заспокоєння, нормалізації функцій в організмі.

АТ-1 має не тільки лікувальний, а й профілактичний ефект, тому що м'язова діяльність пов'язана з емоційною сферою людини. При нервово-емоційному збудженні головний мозок шле на периферію підвищений потік інформації у вигляді нервових імпульсів. Чим сильніше напружені м'язи, тим більше імпульсів іде в зворотному напрямі до головного мозку, спричиняючи вогнище підвищеної збудливості. Розслаблення (релаксація) мускулатури — показник позитивних емоцій, стану спокою, урівноваженості, відпочинку, добре формуються і закріпляються нові, бажані умовні рефлекси. Розслаблення розцінюють як самостійний фактор, який зменшує емоційне напруження. Допоміжний фактор готує умови для перехідного стану, від стану неспання до сну. Зміна напруження та релаксації — один із методів тренування рухливості основних нервових процесів: гальмування та збудження.

АТ-2 використовують для того, щоб ввести людину в особливий стан "аутогенної медитації", під час якої виникають своєрідні переживання, які ведуть, на думку Шульца, до "самоочищення" організму від хвороби.

Медитація — міркування. Концентрація уваги (повне зосередження уваги на відповідному об'єкті концентрації). Зупинка процесів сприймання і мислення, чуттєва ізоляція людини від зовнішнього середовища. Органи відчуттів створюють у ЦНС високий рівень власних, внутрішніх "шумів", ускладнюючи процес асоціації та інтеграції. Тимчасово вилучають з пізнавальних процесів функції пам'яті. Їх вилучають і під час медитації. Можна якнайповніше використати асоціативні й інтегральні процеси.

"Вищі ступені" АТ-2, за Шульцом (аутогенне медитація-самоспоглядання). Для досягнення вищого ступеня рекомендують:

1) вправи, при яких заплющити очі, повернути очне яблуко догори, не відкриваючи очей, дивитися в одну точку, яка розміщена приблизно на середній частині черепа;

2) вправи з візуалізації уявлень. Пов'язані з уявленнями однотонного кольору, дальших образів конкретних предметів. Вправу виконують протягом 30—60 хв. і вона є виконаною тоді, коли людина може викликати в себе яскраві уявлення будь-якого кольору, а також образ предметів, образ іншої людини;

3) викликати у себе стан марення (поєднання інтенсивного занурення), під час якого такі абстрактні поняття, як, наприклад, краса, щастя, справедливість пов'язані з відповідними зоровими образами;

4) викликати своєрідний стан сновидного розщеплення свідомості (глибокого занурення), під час якого той, хто займається, сам себе запитує (наприклад, "Що я роблю неправильно? В чому зміст роботи?") і відповіді на них отримує у вигляді зорових сновидних образів, тобто викликає сомнамбулічну стадію гіпнозу. Цей процес, малодосліджений для виконання відповідних завдань. Отже, у процес виконання швидше втягується інтуїція, яка допомагає відновленню нервово-психічних функцій людини.

Щоб опанувати АТ-1, треба не менше трьох місяців щоденних занять по 10—30 хв. На опанування АТ-2 потрібно