відповідна установочна психологічна модель діяльності. Вона може бути несвідомою, якщо стане звичкою. До психологічного налаштовування додалось психофізіологічне налаштовування. Це означає, що всі функції організму налаштовані в заданому напрямі і для психологічної моделі утворюється адекватно вегетативне забезпечення, тобто вольова установка, і до неї підключаються відповідні їй фізіологічні процеси. Перебудова організму відбувається дуже швидко, інколи протягом кількох секунд. Усе залежить від тренування.
Стан саморегуляції є станом рівноваги між психічними та фізіологічними функціями організму, відпочиває душа та тіло.
Пам'ятайте про інерцію початкового стану власної нервової системи. Якщо ви у депресії, то підвищення тонусу самопочуття настане лише тоді, коли застосовуєте волю, творчість, уяву, сформуєте для себе картину активного стану. Введете себе в "нейтральний стан". Визначтесь з метою. Перш ніж використовувати саморегуляцію, потрібно добре усвідомити чого хочемо! Якщо не знаємо, то включається перешкода саморегуляції.
Використовуючи саморегуляцію, треба знати, що є довільні та вегетативні функції організму. Довільні можна викликати до дії одним лише вольовим наміром (м'якість рук, ніг, тулуба та ін.), а для включення вегетативних (тиск, терморегуляція, потоутворення) — потрібно уявити відповідні подразники цих функцій через образ (слиноутворення — образ торта, долька лимона, яку беремо до рота).
Саморегуляція слугує розвитку зв'язків між волею і неусвідомленим механізмом організму.
Література
1. Деркач А.А., Кузьмина Н. В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. — М.: РАУ, 1993.
2. Дмитриева М. А, Крылов А. А., Нафтульев А. Я. Психология труда и инженерная психология. — Л.: ЛГУ, 1979.
8. Климов Е.А. Введение в психологию труда. — М.: МГУ, 1988.
4. Климов Е. А Образ мира в разнотипичных профессиях: Учебное пособие. — М.: МГУ, 1996.
5. Кононкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности. — М.: Наука, 1980.
6. Мерлин B.C. Очерки интегрального исследования индивидуальности. — М.: Педагогика, 1986.
7. Методология исследования по инженерной психологии и психологии труда. — Ч. 1. — Л.: ЛГУ, 1974; Ч. Z. — Л.: ЛҐУ, 1975.
8. Основи загальної психології / За ред. акад. АПН України, проф. С. Д. Максименка. — К.: НПЦ Перспектива, 1998.
9. Практикум по инженерной психологии и психологии труда. — Л.: ЛГУ, 1983.
10. Справочник по инженерной психологии / Под ред. Б. Ф. Ломова. — М.: Машиностроение, 1982.
11. Хаккер В. Инженерная психология и психология труда. — М., 1985.
12. Хьелл Л., Зиглер Д. Теория личности (Основные положения исследования и применения). — СПб.: Питер Ком, 1998.
13. Чебихиева В. В. Психология трудового общения. — М., 1969.
14. Шадриков В. Д. Проблема антмогенеза профессиональной деятельности. — М., 1982.
15. Шадриков В. Д. Психология производственного обучения (системный подход). — Ярославль, 1976.
16. Шадриков В. Д. Системный подход в психологии производственного обучения: Автореф. докт. дис. — Ярославль, 1976.