Методи забезпечення результативного спілкування

Відповідна взаємодія з людиною, яка вас цікавить, складається з індивідуальних контактів, користь від яких вдається примножити через їх раціональну організацію. Різні аспекти цих взаємовідносин ми коротко розглянемо:

1. Цілеспрямоване конструювання.

2. Встановлення контакту.

3. Поглиблення контакту.

4. Завершення контакту.

Цілеспрямоване конструювання. Спілкування є результативним за тієї умови, коли воно спрямоване на досягнення багатьох цілей, наприклад, таких: а) вивчення психології працівника; б) діагностика працівника; в) встановлення тісніших контактів; г) збереження співпраці; ґ) обговорення конкретних проблем; д) одержання потрібної інформації; е) передача своєї фактури або дезінформації; є) переконання в чомусь; ж) спонукання до чогось.

У ході повноцінної взаємодії можна виділити фази, які переходять одна в одну й охоплюють: а) попередню підготовку; б) початок розмови зі забезпеченням відповідного психоемоційного настрою співрозмовника; в) проведення своєї мети і напряму бесіди у передбаченому ракурсі; г) завершення діалогу з закріпленням досягнутого результату.

На етапі попередньої підготовки займаються: а) з'ясуванням того, що треба досягнути в результаті розмови, зазначаючи потрібний максимум і можливий мінімум; б) одержанням відповідної інформації (про партнера і проблему, яку розглядають); в) обміркуванням тактики контакту (відповідно з психологією об'єкта й іншими факторами, що діють); г) відпрацюванням багатогранних компонентів спілкування (вибір відповідного місця, обставин зустрічі).

Початок розмови з підтриманням відповідного психоемоційного настрою у партнера будується на пригашенні негативних емоцій і відкиданні різних бар'єрів, які ускладнюють необхідне взаєморозуміння. Негативні реакції співрозмовника фіксують за різними зовнішніми виявленнями (різкість фраз, скутість поз, вузькість зіниць...) і знімають різними психологічними прийомами (вибором особливо діючих слів, мімікою, тілесним копіюванням...).

Виконання вибраної теми і підлаштовування бесіди до коливань діалогу опираються на висхідну тактику з постійним спостереженням за різними (тести, вираз обличчя, погляд...) реакціями партнера і корекцією, враховуючи їх поведінку.

Завершення бесіди зі закріпленням досягнутого результату вказує, що цей акт спілкування відповідно вплине на мислення і вчинки співрозмовника, не заставивши його поміняти міркування про працівника на негативне.

Деякі аспекти персональної взаємодії, які пов'язані з попередніми розглянемо більш детальніше.

На цьому етапі здійснюється детальне вивчення вибраної людини й перевірка її індивідуальних здібностей і можливостей.

Знайомство з майбутнім партнером по спілкуванню відбувається двома шляхами: 1) очно (при особистому спілкуванню); 2) заочно (без прямого контакту).

Одержану інформацію фіксують і використовують надалі для передбачення дії об'єкта, а також для його психологічної нейтралізації.

При попередньому вивченні збирають відомості без безпосереднього контакту з об'єктом. Характерними джерелами такої інформації можуть бути: а) різноманітні службові документи (автобіографія, особиста справа, оприлюднені (ним або про нього) статті та спогади...); б) спостереження; в) люди з кола спілкування об'єкта.

Оцінюючи людину за словами знайомих, треба враховувати: а) наскільки добре ця людина знає того, про кого говорить (як довго, інтенсивно вони спілкуються); б) в яких стосунках перебувають ці люди (якщо стосунки погані, то характеристика буде негативною, якщо дружні — прикрашеною); в) ситуацію, в якій простежувались особливості, про що повідомляють (екстремальні, у спілкуванні з підлеглими, з керівництвом); г) як у людини, що характеризує іншу, розвинута певна якість (частіше за все людина бере за еталон себе, тому коли згадувана риса у неї яскраво виражена, то оцінювання буде занижене, і навпаки).

Зібравши і проаналізувавши дані про кандидата з різних доступних джерел, можна переходити до наступного етапу спілкування: а) встановлення контакту; б) поглиблення контакту (підготовка ґрунту); в) оцінка (перспективність подальшої співпраці).

Встановлення контакту. Налагодження знайомства пов'язане зі створенням сприятливих ситуацій, багато з яких можуть виникати зовсім випадково, і найважливіше — не втратити зручного моменту.

Одержані варіанти знайомства за своєю суттю залежать від професії, статі, віку, національності, соціального положення, культурного рівня, характеру, звичок й інших індивідуальних особливостей людини, крім того, від її настрою, місця дії, навколишніх обставин й інших значною мірою впливаючих факторів.

При знайомстві одразу вибирається програма спілкування: симетрична або додаткова. Симетрична модель передбачає рівність — вікову, інтелектуальну, соціальну... — сторін, які спілкуються, факт, що чітко встановлюється і надалі учасники стежать за його дотриманням (що дозволено одному, то дозволено й іншому). Додаткова програма затверджує нерівність і фіксує дистанцію спілкування, якої потім чітко дотримуються. При знайомстві відповідну програму визначають миттєво, змінити її потім досить важко.

Більшість людей характеризує своїх нових знайомих за першим враженням. Необхідного ефекту досягають продуманим вибором (орієнтуючись на симпатії й антипатії об'єкта, всі інші психологічні закономірності) свого зовнішнього вигляду, основної манери поведінки, ситуації знайомства. Треба враховувати, що перше враження про працівника на 56 % залежить від візуальних вражень, на 38 % — від манери говорити, на 7 % — від того, що він говорить.

Психологічні нюанси, які суттєво впливають на перше враження:—

"ефект ореола", загальне сприятливе враження про людину забезпечує позитивні оцінки її моральних якостей і навпаки;—

явна фізична привабливість покращує позитивну оцінку рис особистості й окремого вчинку ("ефект красоти");—

якщо чоловіка супроводжує гарно одягнена жінка симпатичної зовнішності, то його оцінюють вище;—

чоловіки невисоко оцінюють ділові й інтелектуальні якості жінок; жінки відповідно невисоко оцінюють фізичну привабливість чоловіків;—

коли зустрічаються чоловік і жінка, їх взаємооцінки відбуваються в еротичних термінах, хоч добре виховані люди не виявляють своїх емоцій;—

сором'язливість часто сприймається як приваблива і навіть сексуально збуджуюча властивість;—

привітна, доброзичлива усмішка сприяє довірливості, зменшує недовіру й непорозуміння;—

чесне, міцне потискання рук і прямий погляд в очі подобається майже всім;—

енергійна виразна жестикуляція відображає позитивні емоції і сприймається як ознака зацікавленості та дружелюбності;—

співрозмовник, який дивиться в очі, симпатичний. Однак довгий прискіпливий погляд в очі створює неприємне враження, бо сприймається як ознака ворожості;—

люди, які, розмовляючи, відхиляють корпус назад або сидять, розвалившись у кріслі, подобаються набагато менше, ніж ті, хто нахиляє корпус до співрозмовника;—

жінка подобається більше, коли сидить у спокійній позі з неперехрещеними руками й ногами;—

схрещування рук на грудях часто руйнує контакт, який вже налагодився, і відштовхує співрозмовника;—

виражені крайнощі в одязі (дуже модний або застарілий костюм), надмірний несмак породжує негативне враження, особливо впадає в око стоптане або брудне взуття, зім'ятий капелюх;—

жінки оцінюють чоловіків за 45—60 с, звертаючи особливу увагу на його мову, очі, зачіску, руки, взуття, одяг (саме в такій послідовності);—

"згідно одягу" не тільки зустрічають, а й довіряють;—

дружна обстановка, смачна їжа, приємна Музика, неочікуване везіння і всі інші моменти, які створюють партнерові приємний настрій, завжди допомагають доброзичливо сприймати нового знайомого ("ефект перенесення почуття");—

виняткову силу в створенні хорошого настрою має комплімент.

Ґрунтовне враження про вас складається у партнера із ваших перших фраз. Перші речення народжують у нього бажання або небажання продовжувати подальшу розмову. Намагайтесь уникнути:—

вибачень і висловлювань ознак невпевненості (крім спеціальних прийомів);—

найменших виявлень неповаги до співрозмовника;—

тиску на партнера по спілкуванню, який примушує його займати певну позицію.

Оптимальну манеру спілкування краще вибирати, узгодивши її з індивідуальними особливостями партнера, і враховувати: а) з особливо чутливими та хворобливими уникати всього, що їм неприємне, дотримуючись міри, інакше вони стануть тиранами; б) з недовірливими та підозрілими -бути максимально обережними і терплячими; в) із сварливими — бути : твердим і рішучим, якщо потрібно, то дати відсіч; г) з тими, хто веридує, розмовляти спокійним тоном, не звертати уваги на їхні забаганки; | ґ) з хвалькуватими та самовпевненими — іронізувати; д) з особами сором'язливими або без почуття гумору — уникати якої-небудь іронії.

Кожній людині подобається, якщо з ним спілкується тактовний партнер:

а) співпереживаючи вислуховує і пропонує вести мову про співрозмовника (ніщо так не лестить партнеру, як увага);

б) починає розмову з теми, яка цікавить партнера (або задає запитання, на які приємно відповідати);

в) виявляє до співрозмовника щире зацікавлення (а не прагне зацікавити собою);

г) дає відчути його значимість і перевагу в деякій галузі, робить це досить щиро (фальш досить рідко вдається приховати і вона сприймається як образа);

ґ) завжди пам'ятає ім'я співрозмовника;

д) викладає міркування, які схожі з його власними;

е) не зловживає незнайомими словами.

Психологічний прийом, який полегшує початковий контакт, є спілкування з об'єктом як із своїм давнім знайомим. Цей прийом можна використовувати тільки відповідно до психології людини і ситуації.

У тих випадках, коли на попереднє знайомство (заочне) з партнером зовсім немає часу, треба швидко проаналізувати всі його зовнішні дані (обличчя, фігуру" одяг) й емоційні (манеру говорити, жестикуляцію) ознаки, діяти згідно з своїми припущеннями.

Прийоми знайомства

Провокування об'єкта на надання вам допомоги:—

симулювати падіння на вулиці, вивих ноги, раптову слабість й інші симптоми, пов'язані зі здоров'ям;—

імітування незграбності, випускання в зручний момент чого-небудь з рук;—

"забування" своєї речі поблизу об'єкта;—

звертання з проханням дати закурити або підказати нескладну інформацію (вулицю, магазин тощо);—

викликати співчуття своєю безпомічністю (зламана машина, важкі речі, розгубленість на вулиці тощо); це жіночий варіант;—

надання допомоги об'єктові;—

чітке використання (або організованої) незручності об'єкта у зв'язку з браком інформації (показати місце, пояснити, як щось зробити);—

вміле використання випадкової (передбаченої або створеної)