пропонування себе об'єктові як необхідного йому в цей момент компаньйона (для розпивання алкогольних напоїв, гри в карти або в шахи, "виливання душі");—

підключення до ситуацій, які зумовлені порушенням правил дорожнього руху (спасіння об'єкта...);—

імітований напад на об'єкта кримінальних елементів і рятування його в цій ситуації.

Знайомство через спільних знайомих: а) вивірені по часу візити до відповідних осіб, у яких часто буває об'єкт; б) безпосереднє прохання спільного знайомого познайомити вас; в) спонукати спільного знайомого до думки познайомити вас як людей із спільними захопленнями (хобі) або корисних один одному (прямого прохання немає); г) зацікавлення спільного знайомого його особистою корисністю у вашому знайомстві з об'єктом.

Знайомство на різних культурних або спортивних заходах (в кіно, театрі, на концерті, лекції, стадіоні), забезпечивши собі сусідство об'єкта через "зайвий" квиток, білетами від спільного знайомого або яким-небудь трюком: а) інсценування ролі "новачка", який цікавиться міркуваннями "спеціаліста";

б) видача безадресних зауважень, які можуть зацікавити об'єкт; в) короткотривале залишення місця з проханням приглянути за ним.

Знайомство в чергах (за конкретним товаром, театральним або транспортним квитком, у ВВіРі, до лікаря тощо), враховуючи, що спільність ситуації якоюсь мірою зближує людей: а) організація спільної розмови на яку-небудь актуальну тему (кидаючи безадресну репліку); б) короткотривале покидання черги з проханням приглянути за залишеною річчю чи місцем.

Знайомство на підставі хобі: а) одночасне заняття однією справою з об'єктом (біг зранку, гра в футбол або волейбол, тренінг ушу тощо); б) періодичне відвідування місця зібрання хобістів (спеціалізовані виставки, локальні клуби...); в) цільове звертання до потрібної людини за чиєюсь рекомендацією (пропозиція про купівлю або обмін, прохання про консультацію...).

Знайомство через дітей (у поїзді, парку, дитячому садку, кафе): а) контакт "своєї" дитини з дитиною майбутнього партнера по спілкуванню; б) надання йому на очах у батьків дрібної допомоги (піднести дитину, яка впала...).

Викликати цікавість до себе (ініціатива знайомства повинна йти від майбутнього партнера по спілкуванню): а) знаючи потреби та слабкі сторони цієї людини, привернути її увагу за допомогою одежі, жартів, анекдотів, фокусів, чуток, пліток, оригінальних суджень, цікавої інформації; б) пройтися декілька разів під поглядом об'єкта, не будучи однак нав'язливим, а коли він погляне на вас, спокійно подивіться йому в перенісся і подумки накажіть: "Ви хочете зі мною познайомитися, я чекаю Вас!

Оголошення об'яви (в газеті, під'їзді, на вулиці, тобто там, де обов'язково побачать), що може зацікавити потрібну вам людину: а) продаж; б) купівля; в) робота; г) прохання про допомогу; ґ) пропонування послуг.

Відсилання листа з інформацією, яка обов'язково зацікавить об'єкта і він відповість або вступить у прямий контакт з вами.

Явно виражена ворожість людини часто пояснюється тим, що співрозмовник (або ситуація) нагадує йому когось (що-небудь), з ким (або з чим) у нього пов'язані негативні емоції або очікування (національна неприязнь, релігійні забобони, особиста ворожість...).

Перший контакт найчастіше закінчується ввічливо, але не обов'язково доповненням "Коли-небудь зідзвонимося". Варто не виявляти зайвої зацікавленості в нових зустрічах.

Поглиблення контакту. У цій фазі треба створювати приводи для повторних зустрічей. Чим більше побачень, тим більша ймовірність, що вони сподобаються один одному. Ініціатива подальших зустрічей повинна йти від об'єкта.

Якщо об'єкт зауважить, що позиція партнера по спілкуванню прийнятна, то знайомство поглиблюється, з'являються загальні теми для розмов, виникає об'єднаність на підставі індивідуальних уподобань й емоційних співпереживань; в об'єкта виникає активна симпатія до партнера.

Основними спонуканнями до частіших зустрічей можуть служити: а) потреба домінувати; б) потреба у внутрішньому комфорті (безпека); в) потреба у самоутвердженні; г) потреба у співчутті та розумінні; ґ) потреба у "гіді" по розвагах; д) тиск з боку інших; е) бажання кооперуватись (ділова співпраця).

Конкретизація мотивацій залежить від життєвих ситуацій і психологічних властивостей особи.

Способи поглиблення знайомства частіше всього ґрунтуються на підіграванпі спонукань і бувають такими.

Організація "випадкових" зустрічей у кінотеатрі, театрі, на вулиці, вечірці. Знаючи смаки, потреби і слабості об'єкта, догоджають йому, пропонують: гроші у борг, квитки у театр, відеозаписи, модні книги і спец-журнали, престижну інформацію...

Використання неприємностей і ускладнень у діловому або особистому житті об'єкта з ненав'язливою пропозицією в їх подоланні (варто знати, що активні люди у ситуації неуспіху схильні до розширення кола спілкування, а пасивні — до звуження).

Розпалювати в об'єкта постійний інтерес до себе, бажання спілкуватися, використовуючи його пристрасті (колекціонування, риболовля, шахи, комп'ютер, спорт, музика, література...). Пристрасті використовують так: а) проявляють велике зацікавлення до теми, яка обговорюється; б) дарують об'єктові дрібні, але цікаві подарунки з "хобі", даючи йому корисну спеціальну інформацію.

Використовують третю особу (близьку людину, родича, колегу або товариша об'єкта), зацікавивши її у ваших подальших зустрічах із потрібною людиною.

Якщо треба різко скоротити дистанцію у спілкуванні (а це має зміст при встановленні контролю над волею об'єкта), то часто використовують форсовані трюки. Зокрема, розкритися перед об'єктом зі сторони, яка викликає у нього велике захоплення, демонстрація своїх особливих "талантів" й інтелекту на людях або (залежно від психології об'єкта) на одинці.

Збуджувати у контрольованої людини поглиблене співчуття і співпереживання: а) обмінюватися автобіографічними розмовами (довіра породжує довіру); б) імітувати неприємності (поплакатися, але не переборщити).

Викликати в індивіда гостру необхідність у вашій допомозі: а) приведення людини в різнотипові і майже безнадійні положення з прививанням думки, що тільки ви можете її врятувати (і, звичайно, це робите...); б) вибір відповідної техніки зумовлений тонким розумінням психології об'єкта у поєднанні з вашими можливостями І ситуацією, яка виникла; в) детальне очне опрацювання об'єкта — це постійні контакти з ним, забезпечити які допомагає знання деяких психологічних нюансів, які ми розглянемо.

Загальні рекомендації з організації. Готуючись до перспективи контакту, треба враховувати, що:

а) в холодні й сухі дні людина краще працює, бо жарка або волога погода помітно притупляє інтелект;

б) зустрічі "на морі" в силу особливого впливу свіжого морського повітря (трохи солі та йоду) дуже сприятливі для проведення ділових переговорів;

в) близько 19-ї години нервово-психічний стан людини стає досить нестійким, що може виявлятися в підвищенні дратівливості та запальності;

г) будь-яка радість збільшує альтруїзм, образа або розчарування -зменшують його;

ґ) нас завжди приваблюють знаючі і досвідчені люди;

д) людина любить тих, хто виявляє прихильність до симпатичної їй людини;

е) чим частіше ми бачимо партнера по спілкуванню, тим більша ймовірність того, що він нам подобається, однак надмірні контакти знижують його привабливість;

є) люди часто цінують інших лише в тій мірі, в якій вони можуть допомогти в реалізації особистих цілей партнера; ж) якщо людина має владу, то вона не прагне до дружніх контактів;

з) людина частіше всього дотримується принципу: "нехай друзям у всьому щастить, але в тому, що важливо для мене — не більше ніж мені".

Вступаючи в розмову й усуваючи внутрішню напругу в партнера, пам'ятайте, що:—

міцне рукостискання, яке супроводжується поглядом в очі, подобається майже всім;—

дипломатична поведінка допускає обережність, тактовність і елементарну поступливість;—

банальний початок розмови орієнтує на банальність всієї бесіди;—

людину ображає, коли не пам'ятають її імені, ніби нагадуючи, що вона не має майже ніякого значення для партнера;—

люди, які пережили емоційне потрясіння, часто у співрозмовникові бачать "резонатора", а не порадника (добре виявлення розуміння і співчуття, наприклад, звичайний дотик до руки...);—

почавши бесіду, організуйте доброзичливу атмосферу такими запитаннями, на які людина відповідає "так" з помітним задоволенням, завойовуючи довіру партнера;—

доброзичлива обстановка (готовність слухати людину) надає стану свободи та невимушеності; чим менше ми судимо того, хто говорить, самокритичнішим він буде, висловлюючи свої думки і почуття відвертіше, ніж у ситуації зі свідомим контролем;—

люди люблять говорити про власну перевагу, наголошуючи на своїй значимості;—

вести розмову з суб'єктом треба його звичною "мовою", не зловживаючи незнайомими словами (що дратує) і не висловлюючись надто спрощено (можуть подумати, що у вас низький рівень інтелекту);—

під час спілкування треба враховувати судження і прагнення він (замість "я хотів би..." краще сказати "ви хочете..."), оскільки співрозмовник хоче підтримувати розмову про власні проблеми і бажання;—

приємно вести бесіду з людьми, які мають жваве обличчя й експресивні жести, а також з тими, хто спонтанно приймає невимушену позу;—

щоб налагодити повне взаєморозуміння і невимушеність при контакті, бажано копіювати як позу, так і жести співрозмовника;—

інколи треба відображати емоціональні переживання партнера, показуючи, що дуже добре розумієте його психічний стан; це покращує довірливі стосунки;—

коли людина емоційно збуджена, то вона висловлюється надто експресивно і ніби нападає на співрозмовника;—

стійкий контакт очима з тим, з ким розмовляєте, вказує на зацікавленість і надихає партнера на продовження монологу;—

прості нейтральні слова ("звичайно", "може бути".".), співчутливий нахил голови викликають довіру та бажання продовжувати спілкування;—

мовчазному партнерові подобається пропозиція висловити своє судження, яке треба уважно вислухати;—

коли людина бачить, що її слухають, вона з симпатією налаштовується на співрозмовника і прислухається до нього;—

людині подобається, коли їй говорять приємні