покращує настрій розумно сказаний комплімент;—

лестощі сприймають нормально тоді, коли вони не виглядають як явна брехня;—

на фальш, навіть замасковану, не відповідають відверто;—

не бажано задавати зайву кількість запитань, бо це заважає довірливим стосункам;—

хвалькуватість неефективна, застосовувати її треба тоді, коли довіра партнера вже досягнута;—

красивий енергійний жест підкреслює основну думку;—

щоб викликати ворожість у співрозмовника, треба сухо і стримано передати інформацію.

Розмовляючи, не забувайте, що людей дратує:—

негативний егоцентризм (розмова про особисті й інтимні справи, хвороби, неприємності на роботі);—

банальність (розмова про відомі всім речі, повторення відомих жартів, афоризмів);—

пасивність (підтакування співрозмовнику і небажання висловити особисту думку);—

самозаглибленість (зосередженість на власних успіхах і проблемах);—

низька емоційність (однотипний вираз обличчя, безбарвний голос, відсторонений погляд...);—

насупленість (небажання підтримувати бесіду);—

серйозність;—

лестощі (штучна веселість і показна дружелюбність);—

безтактовність, поспішні висновки (перебивання співрозмовника, суб'єктивне оцінювання за першим враженням, те, що примушує партнера зайняти оборонну позицію, яка перешкоджає нормальному спілкуванню);—

відволікання (уникання проблем, які розглядають, використання сленгу...);—

удавання, нещирість (розігрування зацікавленості або співпереживання);—

зверхність (надмірність і зневага до співрозмовника);—

грубість (чітке і досить неповажне протиріччя...);—

балакучість;—

непрошені поради;—

рішучість суджень, різкі висловлювання (безапеляційні зауваження, не враховуючи чужої думки);—

закриті питання (ті, які вимагають відповіді так або ні).

Реалізуючи цільову установку, треба знати:—

найчастіше першим говорить слабший;—

щоб підтримати зацікавленість до себе, можна інтригувати партнера своєю непоінформованістю;—

тембр власного голосу корисно вимірювати за тоном співрозмовника: коли він підвищує тон, говоріть тихіше, що примусить партнера понизити голос;—

у конфліктних ситуаціях напруження емоцій часто вдається зняти, давши змогу людині висловитися;—

щоб з успіхом що-небудь навіяти, треба заставити себе слухати;—

брехня доцільна лише тоді, якщо вона не може бути виявлена;—

маленька брехня здатна породити велику недовіру;—

найкращий спосіб бути обманутим — вважати себе хитрішим від усіх інших;—

нечітко сформульоване запитання насторожує партнера;—

загрозливо ігнорувати попереджати події партнерам;—

корисно давати партнерові шанс продемонструвати свої пізнання в будь-якій галузі;—

люди хворобливо ставляться до нагадувань про помилки, які вже не повторюють;—

критичні зауваження сприймають тоді, коли об'єкт усвідомлює, що людина, яка його критикує, співчуває;—

критичне зауваження, яке зроблене спокійним рівним тоном, може збудити холерика, спричинити приплив енергії у сангвініка, спричинити втрату настрою у меланхоліка, зовсім не вплинути на холоднокровного флегматика;—

не треба сприймати мовчання як увагу, часто це може бути заглибленість людини у свої думки.

Закінчуючи діалог, враховуйте: а) нечіткий і невиразний кінець бесіди здатний розвіяти сприятливе враження від всіх ваших висловлювань; б) останні фрагменти розмови запам'ятовуються найбільше; в) потрібно своєчасно зупинитися, інакше ефективність проведеного контакту значно зменшиться [3; 4; 6].

Література

1. Деркач А.А., Кузьмина Н. В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. — М.: РАУ, 1993.

2. Дмитриева М. А, Крылов А. А., Нафтульев А. Я. Психология труда и инженерная психология. — Л.: ЛГУ, 1979.

8. Климов Е.А. Введение в психологию труда. — М.: МГУ, 1988.

4. Климов Е. А Образ мира в разнотипичных профессиях: Учебное пособие. — М.: МГУ, 1996.

5. Кононкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности. — М.: Наука, 1980.

6. Мерлин B.C. Очерки интегрального исследования индивидуальности. — М.: Педагогика, 1986.

7. Методология исследования по инженерной психологии и психологии труда. — Ч. 1. — Л.: ЛГУ, 1974; Ч. Z. — Л.: ЛҐУ, 1975.

8. Основи загальної психології / За ред. акад. АПН України, проф. С. Д. Максименка. — К.: НПЦ Перспектива, 1998.

9. Практикум по инженерной психологии и психологии труда. — Л.: ЛГУ, 1983.

10. Справочник по инженерной психологии / Под ред. Б. Ф. Ломова. — М.: Машиностроение, 1982.

11. Хаккер В. Инженерная психология и психология труда. — М., 1985.

12. Хьелл Л., Зиглер Д. Теория личности (Основные положения исследования и применения). — СПб.: Питер Ком, 1998.

13. Чебихиева В. В. Психология трудового общения. — М., 1969.

14. Шадриков В. Д. Проблема антмогенеза профессиональной деятельности. — М., 1982.

15. Шадриков В. Д. Психология производственного обучения (системный подход). — Ярославль, 1976.

16. Шадриков В. Д. Системный подход в психологии производственного обучения: Автореф. докт. дис. — Ярославль, 1976.