Людина та праця

План

1. Поняття ергатичної системи "людина — праця — професійне середовище"

2. Трудовий пост і його структура

Поняття ергатичної системи "людина — праця — професійне середовище"

Праця — це цілеспрямована діяльність, яка зорієнтована на створення вартостей, зумовлених потребами людини; один із основних видів активності людини поряд з грою, пізнанням, спілкуванням. Праця — конкретна різновидність діяльності [3; 12].

Якщо є праця, то повинна бути і взаємодія людини з деякою об'єктивною реальністю. Інакше кажучи, виникає деяка система "суб'єкт — об'єкт" або детальніша система "суб'єкт праці — людина (трудовий колектив) — предмет праці — засоби праці — виробниче середовище", або "людина — техніка — середовище" тощо. Таку систему називають ергатичною (від старогрецького кореня "ерг" — справа, робота). Треба розрізняти поняття про фізичну одиницю заміру роботи відповідної сили на деякому шляху. У нашому випадку система виконує не саму роботу у її фізичному значенні, а "вартість, зумовлену потребами" — те, в чому люди чи суспільство відчувають потребу. Це може бути речовий предмет і корисна інформація (наукова, художня), кращий хід соціальних процесів, будь-який функціональний "ефект корисності", наприклад, захищеність кордонів країни.

Слово "ергатична" стосовно теми не є зайвим. Систему неможливо назвати трудовою, оскільки деякі суттєві процеси, які ведуть до мети, покладені на технічні засоби праці. Про засоби можна говорити у переносному значенні, що вони працюють. Бо можуть виникнути складності й протиріччя в розумінні багатьох положень, починаючи з таких, як "праця створила людину", і закінчуючи пунктами Кодексу законів про працю [3, с. 4].

Поряд з поняттям ергатична система вживають термін "ергатична функція". Цей термін свідчить про те, що функція має стосунок до роботи людини, але водночас нагадує, що потрібно конкретно розібратися, "чия" це функція в конкретному випадку. Із загальним поняттям логічно пов'язані два вужчі: "трудова функція" (людини) і "функція засобів праці".

Функцію засобів праці можна визначити так: зняття обмежень і збільшення можливостей людини (або групи) як суб'єкта праці при досягненні цілей у відповідних обставинах. Під ергатичною функцією розуміють зменшення невизначених зв'язків елементів всередині ергатичної системи і її зв'язок із зовнішніми обставинами, які розглядаються з огляду на ті цілі, заради досягнення яких ця система створена. Іншими словами, ергатичною вважають будь-яку функцію (трудову або функцію засобів праці), яка характеризує цю ергатичну систему.

Коротко охарактеризуємо основні ергатичні функції (табл. 3.1):

Таблиця 3.1. Перелік ергатичних функцій

№ з/п | Різновид, назва, характер функцій | Підсумкова подія, стан ергатичної системи та її складових

1 | 2 | 3

А. Функції духовного виробництва

1. | Побудова ідеології | Мисленнєва картина (ретроспективна, актуальна і прогнозна) існування і розвитку людини, її спільності в конкретних умовах

2. | Побудова ближніх перспектив спільності | Виділені первинні потреби

3. | Цілепокладання | Побудований конкретний мисленнєвий образ (система образів) бажаного майбутнього, об'єкта, зумовленого потребами

4. | Накопичення істинних знань | Відомі властивості матеріалу, засобів і умов праці е знання про здібності суб'єкта праці досягнення мети в розумінні терміну

5. | Накопичення емоційного досвіду | Усвідомлено стан підйому почуттів від успішного процесу і результату праці, його ритму, звуків, які його супроводжують, позитивних соціальних оцінок

6. | Побудова змісту трудової діяльності | Активна позитивна мотивація суб'єкта праці в період від початку до кінця роботи як мінімум

Б. Функції упорядкованості соціальних процесів

7. | Побудова суспільних норм, правил | Загальновизнані норми, які підтримують члени спільноти, уявлення про відповідний спосіб життя, діяльність, поведінку, про необхідність суспільно корисної діяльності, про запобігання дармоїдства та ін.

8. | Побудова соціальної комунікації і засобів впливу на членів спільноти | Засоби вербального і невербального спілкування, зовнішньої фіксації цілей, стимули потрібної поведінки, ритуали, ритуальні дії, які зорієнтовані на створення необхідних настроїв, станів суб'єкта праці

9. | Побудова стратегічних (загальних) планів діяльності | У суб'єкта праці є мисленнєва картина, яка узагальнено відображає хід роботи, має відбутися (як взагалі може бути виконана, в якому порядку, в яких умовах)

10. | Побудова тактичних оперативних планів | У суб'єкта праці будується мисленнєва картина кожної чергової дії в умовах, які складаються

11. | Побудова охорони, захисту ергатичної системи від перешкод, відхилення, руйнування | V суб'єкта праці є усвідомлення захищеності колективом від різних посягань

В. Функції виробництва корисних дій обслуговування та самообслуговування

12. | Побудова життєзабезпечення суб'єкта праці | У суб'єкта праці є засоби існування, які нормальні для цієї спільноти

13. | Побудова засобів стабілізації, відновлення, розвитку:

а) вибір побудови режиму роботи;

б) інструктаж, навчання, самонавчання;

в) самоорганізація внутрішніх засобів;

г) лікування, самолікування;

д) ремонтне обслуговування засобів;

е) удосконалення ергатичної системи | Безпечні умови праці і відпочинку для відновлення і розвитку дієздатності.

Прищеплення знань, навиків, досвіду

Засоби вольової або іншої регуляції стану суб'єкта праці, підтримання стану працездатності.

Надають допомогу при травмах, порушеннях стану здоров'я суб'єкта праці.

Знаходять, визначають несправності в предметній частині системи й усувають (заміна або виправлення засобів праці, відкидання або виправлення бракованого продукту).

Збільшується рівень упорядкованості елементів системи відповідно до її цілей.

Г. Функції матеріального виробництва

14. | Оперативно-гностичні:

а) "приймання" інформації (спостереження, пошук, знаходження, випробування);

б) "перероблення" інформації (порівняння, класифікація" оцінювання, узагальнення, запам'ятовування,

побудова

прогнозів,

проміжних цілей);

в) прийняття відповідних рішень

(кінцевий вибір

предмета праці,

засобів, умов, способів дій, висновки

про досягнення

мети праці, про

звертання за

допомогою) | В оперативній пам'яті суб'єкта праці є знання про актуальний стан системи

Дані про прийняття відповідних рішень суб'єктом праці Прийняті рішення

15. | Оперативно-

практичні:

а) організація пред-

метного середови-

ща і зовнішніх

засобів у зоні ро-

боти;

б) організація без-

посереднього

соціального

середовища;

в) оперативна само-

організація

суб'єкта праці за

конкретних

обставин;

г) переміщення пред-

мета і засобів праці

(транспортування);

д) прикладання

фізичних зусиль

(енергетична

функція);

е) управління засо-

бом, предметом

праці, обставина-

ми в зоні роботи;

є) взаємодія засобів

і предметів праці

(технологічна

функція) [4] | Оснащення робочого місця

Налагоджені контакти і взаєморозуміння суб'єкта праці з ближнім соціальним оточенням

Суб'єкт праці приймає і підтримує робочу ноту,

концентрує увагу на потрібних об'єктах, регулює свої

рухи, стани

Предмету і засобам праці надають потрібне положення

Стан об'єкта праці

Стан об'єкта праці змінюється стосовно його мети

Результат праці

Трудовий пост і його структура

Трудовий пост — це обмежене внаслідок розподілу праці й зафіксоване в суспільстві докладання сил людини, яка прагне створити щось цінне для суспільства — матеріальні речі, інформацію, корисні дії, функціональні корисні ефекти, естетичні враження, суспільні настрої, упорядковані соціальні процеси. Трудовий пост — одна з форм існування професії.

Термін "професія" походить від однокореневих слів латинської і французької мов із наступним перекладом: говорити публічно, об'являти, заявляти. У спеціальній літературі термін "професія" має чотири різні значення:

а) прикладання сил людини або галузь, в якій людина виконує свої функції як суб'єкт праці;

б) спільність людей, які зайняті відповідними трудовими функціями;

в) підготовленість (знання, вміння, навики, кваліфікація), притаманна людині, завдяки якій вона здатна виконувати відповідні трудові функції;

г) діяльність, робота професіонала, тобто сам процес реалізації трудових і професійно виконуваних функцій.

Професія як соціально фіксована галузь можливого виконання відповідних трудових функцій існує в формі багатьох трудових постів, які розподілені в суспільстві. Трудовий пост — це не те, що можна визначити конкретно деяке соціально зафіксоване багатовимірне, багатозначне системне утворення, основними складовими якого є:

а) задані цілі, уявлення про результати праці;

б) заданий предмет (вихідний матеріал — не обов'язково річ, а й ситуація невизначеності, будь-яка система, наприклад, біологічна, технічна або нежива природа, соціальна, знакова, художньо-естетична);

в) системи засобів праці (залежно від предмета, вони суттєво різні, починаючи з іграшкових ваг, з допомогою яких вихователь дитячого садочка, виконуючи свої трудові функції, грає з дітьми в "магазин", і закінчуючи сучасними автоматизованими системами управління виробництвом);

г) система професійних службових обов'язків (заданих трудових функцій); ґ) система прав;

д) виробниче середовище, предметні та соціальні умови праці [3].

У перелічених пунктах розглянуто не частини, а підсистеми трудового поста. Його елементарні частини можуть входити в різні підсистеми. Окремі конкретні засоби та предмети праці одночасно е й елементами середовища, вбирають у себе функції працівника (засоби, передбачені на робочому місці — ПК, ЕОМ або поліграф, визначають поряд з посадовими інструкціями відповідні трудові функції). Робоче місце як елемент середовища містить відповідно організовані засоби, умови, предмети праці.

Література

1. Деркач А.А., Кузьмина Н. В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. — М.: РАУ, 1993.

2. Дмитриева М. А, Крылов А. А., Нафтульев А. Я. Психология труда и инженерная психология. — Л.: ЛГУ, 1979.

8. Климов Е.А. Введение в психологию труда. — М.: МГУ, 1988.

4. Климов Е. А Образ мира в разнотипичных профессиях: Учебное пособие. — М.: МГУ, 1996.

5. Кононкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности. — М.: Наука, 1980.

6. Мерлин B.C. Очерки интегрального исследования индивидуальности. — М.: Педагогика, 1986.

7. Методология исследования по инженерной психологии и психологии труда. — Ч. 1. — Л.: ЛГУ, 1974; Ч. Z. — Л.: ЛҐУ, 1975.

8. Основи загальної психології / За ред. акад. АПН України, проф. С. Д. Максименка. — К.: НПЦ Перспектива, 1998.

9. Практикум по инженерной психологии и психологии труда. — Л.: ЛГУ,