Особливо це стосується ролі лідера. Наприклад, у випадку втрати неофіційного лідерства ватажок може прагнути одержати офіційну владу. І з цією метою іноді особливо злісні засуджені намагаються проникнути в самодіяльні організації й використати їх у своїх корисливих цілях. Незважаючи на внутрішньо-групову боротьбу й відсутність внутрішньої єдності, група стосовно "чужих" відрізняється спаяністю, єдністю дій і моральних оцінок.

По-різному протікає процес входження в групу. Якщо посилення контактів усередині негативної групи пов'язане з ослабленням соціально корисних зв'язків у колективі й за його межами, то включення в позитивно спрямовану групу підсилює зв'язок особистості з колективом, самодіяльними організаціями, з життям суспільства. Пристосування засудженого до малої групи пов'язане з прийняттям внутрішньо-групових норм поведінки "внутрішньо-групового кодексу".

У створенні злочинних угруповань знаходить прояв яскраво виражений індивідуалізм особливо небезпечних рецидивістів. Створюючи угруповання, покриваючи злочини й порушення інших засуджених, особливо небезпечний рецидивіст думає насамперед про свої шкурницькі інтереси: жити за рахунок інших засуджених, підсилювати свою особисту владу, більш активно протистояти виховній роботі. При безпосередній загрозі своїм інтересам він намагається поставити під удар "друзів".

Особливо небезпечні рецидивісти проповідують "чесність" у відношенні один до одного, взаємну "турботу", "товариство" і т. ін. Однак самі рецидивісти, які порвали зі своїм минулим, викривають ці "ідеї".

Таким чином, позитивно спрямовані групи підсилюють вплив вихователів на засуджених, а негативно спрямовані групи знижують ефективність виправного впливу.

Перед вихователем стоїть завдання не тільки знати, як виникають і формуються малі групи, але й керувати позитивними, допомагати їх росту, не допускати виникнення негативно спрямованих малих груп і злочинних угруповань. Якщо ж негативні групи все-таки виникли, то треба зуміти змінити їхню спрямованість.

У процесі спілкування в колективі засуджених виникає й формується колективна (групова) думка — потужний фактор впливу на особистість, регулятор її поведінки. У колективній (груповій) думці сконцентровані погляди, переконання, інтереси й воля більшості людей. Тому в ній поєднуються і переконання, і психологічний примус.

Кожному колективу властивий рівень розвитку думки який є одним із критеріїв оцінки зрілості колективу. Більш високий рівень розвитку колективної думки спостерігається в тих колоніях і загонах, де вміло й наполегливо пропагуються принципи морального кодексу, ефективно формується свідомість засуджених, де взаємини відповідають нормам установ виконання покарань. У підрозділах, де ослаблена виховна робота і порушуються норми взаємин людей, виникають конфліктні відносини, у наявності гострі протиріччя.

Ступінь впливу колективу на переконання, установки, вчинки й поведінку засуджених залежить від рівня розвитку, змісту й ідейної спрямованості колективної думки. Чим ідейніше колективна думка, тим вищий рівень розвитку колективу, тим ефективніший його вплив на засуджених. Це не означає, що в колективі, який стоїть на досить високому рівні розвитку, не можуть виникати протиріччя в думках окремих людей і позитивно спрямованих малих груп. Але ці протиріччя носять тимчасовий, приватний характер, зачіпають окремі питання й переборюються всім колективом свідомо, шляхом критики й самокритики з позицій інтересів суспільства.

Єдина думка в колективі засуджених — явище вкрай рідке. Як правило, у ньому є кілька думок: зріле, передове й незріле, відстале. Протиріччя між ними істотно утруднюють процес виправлення й перевиховання засуджених. От чому керівник колективу, прагнучи підсилити виховний вплив на засуджених, повинен піклуватися про монолітність колективної думки. Для цього начальникам загонів (колоній) важливо прагнути вивчити й розуміти основну тенденцію в думці, виявити носіїв антигромадських поглядів й "злодійських традицій", розібратися в причинах того, чому думка колективу часом буває безпринципною, чому один той самий факт, той самий вчинок може викликати осуд в- одних і схвалення, підтримку — в інших.

Розвиток позитивної колективної думки та подолання негативних тенденцій можуть здійснюватися різними шляхами, а саме: вирішенням протиріч між думкам різних груп і насамперед наданням позитивній думці малих груп значення офіційної думки всього колективу; рішучим подоланням негативної думки; переведенням в інші колективи, психологічною або фізичною ізоляцією носіїв негативних думок.

Існує ряд правил і прийомів формування колективної думки. Насамперед вихователь повинен не нав'язувати своєї думки, а, головним чином, переконувати, роз'яснювати, давати поради. Варто поступово підводити засуджених до думки, що вони самі вирішили вчинити так чи інакше. А це викликає в них почуття задоволення й підвищеної відповідальності за свої дії.

Досвідчені вихователі не пускають на самоплив підготовку зборів колективу, засідань рад, різних диспутів і т. ін. Вони обговорюють на засіданні активу ті або інші факти, щодо яких повинна бути створена колективна думка, з'ясовують відношення членів активу до даного явища, продумують заходи щодо психологічної ізоляції носіїв негативної думки, готують для виступу на зборах колективу найбільш авторитетних засуджених, які зуміли б дати правильну оцінку.

Іноді буває корисно поговорити з одним, іншим засудженим задовго до зборів, де повинна бути визначена колективна думка, наче мимохідь повідомити їм свою думку, дати їм привід для міркувань з метою розповсюдження думки вихователя. Буває корисним дати можливість колективу "побурлити", "переварити" різні точки зору.

Особливою турботою вихователя повинно стати прагнення перебороти негативні думки, властиві як негативно спрямованим малим групам, так й окремим засудженим. Поряд з роз'ясненням необхідності дотримуватися правильної думки необхідно на фактах з життя колонії розкрити антигромадський характер помилкових критеріїв й оцінок поведінки, розвінчати "авторитет" злісних порушників режиму.

До вибору форм суспільної думки не можна підходити з однією міркою, за шаблоном. Іноді на порушника режиму подіють збори колективу загону. Часом більш діючим засобом буде думка невеликого кола осіб (ради колективу, зборів бригади, ланки) або однієї особи (начальника загону, начальника колонії, його заступника, представника організації, родича). Буває, що сильніше впливає на засудженого підготовлена вихователем думка одного або двох чоловік, особливо із числа авторитетних для нього людей.

Колективний груповий настрій. Під настроями колективу або групи розуміються спільні переживання (співпереживання) людьми певних явищ, подій, фактів. Значення колективних настроїв полягає в тому, що вони володіють великою спонукальною силою до діяльності. При цьому загальне піднесення, ентузіазм, захопленість є потужним джерелом творчої-активності й працездатності людей. Негативні ж настрої(стан занепаду, невдоволення, невір'я в досягнення цілей) — знижують результативність діяльності як окремих людей, так і колективів у цілому.

Позитивний колективний і груповий настрій є виховним чинником, оскільки впливає не тільки на ефективність праці, а й на поведінку засуджених, на згуртованість колективу, дисциплінованість колонії та загону.

Групові настрої мають певні особливості. На відміну від настрою індивіда, обумовленого всією сукупністю біологічних, фізіологічних, психологічних і соціальних факторів, груповий, колективний настрій за своею природою більшою мірою детермінований соціальними факторами: умовами матеріального й духовного життя людей, їхніми відносинами й взаєминами на виробництві й у побуті, умовами праці й відпочинку, станом виховної роботи, досвідом і тактом керівників тощо.

Що стосується груп та колективів засуджених, то на їхній настрій істотний вплив мають діючі в установі виконання покарань режим й засоби його забезпечення (охорона, нагляд), особливості та труднощі побуту, переживання, пов'язані з фізичною ізоляцією від суспільства, припинення звичних зв'язків, відірваність від дому, рідних та друзів. Безсумнівно, впливають на настрої колективів та груп засуджених взаємини їх з адміністрацією, усталені звичаї, традиції і т. ін. Взаємодією всіх цих факторів визначаються переважні настрої груп та колективів засуджених даної установи. Груповий настрій засуджених виникає набагато легше, ніж традиція або звичка, і проявляється завжди й усюди: на виробництві й у побуті, на зборах і заняттях, у клубі, на спортмайданчику, у їдальні тощо.

Колективний і груповий настрій не являють собою просту механічну суму індивідуальних настроїв тому, що йому притаманна здатність прогресивно підсилювати почуття людей і на цій основі багаторазово збільшувати енергійну складову групу індивідів. Тут діє закономірність групової психології, яка полягає в тому, що кооперація багатьох осіб, злиття окремих сил в одну сукупну силу створюють нову, зведену в ступінь силу, що істотно відрізняється від суми її складових.

Колективний та груповий настрої можуть швидко поширюватися під впливом психологічного зараження. Заразливість колективного й групового настрою визначається насамперед силою впливу на індивіда тієї морально-психологічної атмосфери, яка існує в групі й колективі. Механізм психологічного зараження сам по собі нейтральний. Він однаково діє як у позитивному, так і негативному напрямку.

Вихователям важливо навчитися управляти ним, тому що внаслідок нерозбірливості психологічного зараження з однаковою швидкістю можуть поширюватися й добрий почин, позитивний приклад (явка з повинною, трудовий ентузіазм і т. ін.), і негативні явища ("злодійські" пісні, масовий невихід на роботу, азартні ігри тощо).

Під впливом домінуючого позитивного настрою негативна частина засуджених починає поводитися краще; навпаки, під впливом домінуючого в групі негативного настрою позитивна частина засуджених може скоїти порушення, порушувати вимоги режиму. Дана особливість групових настроїв властива будь-якому колективу, і в крайньому ступені колективу засуджених внаслідок підвищеної емоційної збудливості його членів,