У зв'язку з обмеженням зовнішніх контактів і зростанням ролі внутрішньо-колонійних зв'язків у місцях позбавлення волі настрій однієї людини швидше, ніж де-небудь, стає настроєм багатьох. Ніде, мабуть, індивід так сильно не впливає на групу (колектив) і група (колектив) на окрему особистість, як в установах виконання покарань. Ось чому особливо гостро стоїть в колективах засуджених проблема створення повної психологічної захищеності особистості, непримиренної боротьби з тими, хто намагається куражитися, знущатися над іншими.

Знаючи ці особливості, необхідно пильно стежити за настроєм колективу, боротися із усякими антигромадськими спонуканнями, помилковими настроями й захопленнями. При цьому важливо вміти в одних випадках зберегти стихійно виниклий порив, ентузіазм, в інших — викликати піднесення настрою, розбудити ініціативу й енергію колективу засуджених, у третіх — не допустити виникнення негативних настроїв. Особливе значення має психологічна тактика боротьби з негативними явищами в колективі засуджених. Найефективнішим способом цієї боротьби служить: витіснення негативних настроїв створенням настроїв, що відповідають нормам права й моралі; усунення причин для конфліктів; розвиток позитивних традицій. У колективі засуджених необхідно створювати рівний тон, виживати брутальність, колективну нудьгу, групове невдоволення.

Необхідно вчасно виявляти джерела визрівання образ, невдоволення з боку засуджених й усувати їх ще до відкритого прояву. З огляду на те, що значній частини засуджених властиво. Применшувати ступінь своєї провини й вважати себе несправедливо засудженими, важливо постійно цікавитися, чи немає в колективі окремих осіб або груп, які намагаються посіяти невдоволення, виступити в ролі носіїв "колективної думки", і вчасно психологічно або фізично ізолювати їх від колективу.

Створення рівного тону, оптимального колективного настрою, який сприяє трудовому успіху, виправленню й перевихованню, багато в чому залежить від настрою самого вихователя. Йому важливо завжди бути впевненим, бадьорим, уміти не піддаватися негативним настроям, які виникають у колективі засуджених. Для підтримки оптимального настрою важливо вміти вирішувати конфлікти у колективі.

Особливу роль у формуванні духовної атмосфери відіграють традиції як механізм наступності, стійкості тих або інших відносин. Для становлення традицій колективу необхідна активна підтримка

всіх його членів. Непорушність традицій забезпечується силою суспільної думки. З одного боку, традиції — продукт соціальної взаємодії людей, з іншого — фактор, який регулює їхню поведінку та внутріколективні відносини. Традиції — це неписані закони, у яких проявляється воля тієї або іншої соціальної спільності.

Традиції є для колективу тим соціальним елементом, якій скріплює його в єдине ціле, а разом з тим надає йому своєрідність і неповторність. Роль традиції вельми важлива та значуща для виховання особистості в колективі, тому що людина засвоює звички та повсякденні надбання про суспільне буття, характерні для її соціального оточення, так само природно й непомітно для самої себе, як дитина засвоює рідну мову.

У колективах засуджених насадження соціально значущих традицій пов'язане з подоланням традицій кримінального середовища. Від ступеня розвитку та стійкості традицій залежить згуртованість колективу, його моральний рівень, а отже, і сила виховного впливу.

Особливе значення у формуванні колективу засуджених має рівень конфліктності. Під конфліктом у групі, колективі розуміється загострення взаємин, особливо напружений стан колективу, зіткнення і боротьба протилежних думок, інтересів, смаків, настроїв, а також несумісність людей у колективі.

Конфлікти по-різному впливають на особистість. Одні можуть мати на неї позитивний вплив. Наприклад, колективне обурення й збурювання, викликані вчинком недисциплінованого засудженого, як правило, змушують порушника задуматися, під погрозою бойкоту й втрати поваги відмовитися від подальшої недисциплінованої поведінки. Конфлікти, викликані помилковими діями колективу та адміністрації, можуть мати негативний вплив на засуджених.

Причини конфліктів бувають різні: порушення окремими засудженими або групами суспільних (колективних) інтересів; дії та вчинки засуджених й окремих груп, які суперечать нормам права та моралі колективу; порушення сформованих особливо шанованих звичаїв і традицій; обмеження інтересів малих груп (як позитивних, так і негативних); обмеження прав окремих засуджених, зухвалий з їхньої сторони активний протест; не. відповідність взаємин у колективі засуджених нормам права й моралі (безтактність, брутальність і т. ін.); стихійний зліт негативних групових настроїв, що активізує діяльність негативно налаштованих елементів; прояв у відкритій формі антипатій та упередженості при оцінці дій і вчинків як груп, так і окремих засуджених; стан глибокого незадоволення особистості, а також підвищена дратівливість і грубість окремих засуджених; патопсихологічні відхилення в розвитку особистості тощо.

Найчастіше конфлікти виникають внаслідок грубого порушення засудженими норм моралі та відносин.

Також існує залежність між конфліктами та труповими настроями. Якщо стихійні групові настрої зможуть викликати конфлікти в колективі, то виниклий конфлікт залежно від його ходу й розвитку надалі визначає зміну настроїв у групі та колективі.

Конфлікти в колективі засуджених виникають нерідко й на базі розбіжностей в думках, переконаннях окремих осіб або груп. Однак такого роду конфлікти відіграють роль не тільки свідомого, але й підсвідомого прояву психіки. Тому одні причини конфліктів чітко усвідомлюються людьми, інші — ні.

Конфлікти можуть виникати між: групами (угрупованнями) засуджених; особистістю та колективом; особистістю та малою групою; окремими засудженими; адміністрацією та колективом засуджених; адміністрацією та малою групою або угрупованням; адміністрацією та окремими засудженими. При цьому одні конфлікти виникають на принциповій основі (наприклад між передовою та відсталою частиною засуджених), а інші — на безпринципній основі (наприклад, між засудженими через неофіційні привілеї, престиж, між негативними малими групами).

Форми прояву конфліктів надзвичайно різноманітні: від прихованих станів незадоволеності, які можуть бути дуже тривалими, до відкритих зіткнень інтересів, думок, смаків, тобто до "вибуху" (групових, колективних афективних дій, обурення і т. ін.).

Кожен конфлікт у своєму розвитку може проходити чотири стадії: 1) початкова стадія, яка характеризується виникненням негативних почуттів, зіткненням інтересів, суперечливих думок, смаків; 2) друга стадія — характеризується формуванням конфліктних відносин; 3) апогей — відкрите зіткнення конфліктуючих сторін; 4) заключна стадія – вирішення виниклих протиріч. Це дуже важливо знати для профілактики, попередження та вирішення конфліктів. Вирішення конфліктів, і особливо їх психопрофілактика, мають виняткове значення для виправлення й перевиховання засуджених.

Знання причин конкретного конфлікту дозволяє вибрати необхідні способи та прийоми його вирішення. У будь-якому колективі засуджених виникає цілий ряд конфліктів, різноманітних за змістом, широтою охоплення людей, ступенем виразності та глибиною. Досвідчені вихователі в першу чергу прагнуть вирішити конфлікти, які можуть глибоко відбитися на колективі та окремій особистості.

Для цілеспрямованого впливу на особистість вихователеві самому корисно іноді створювати конфліктну ситуацію, вміти загострити внутрішні та зовнішні протиріччя між особистістю й колективом, довести їх "до останньої межі, до такою стану, коли вже немає можливості ні для якої свободи, ні для якого позову між особистістю та суспільством". Цей крайній метод загострення конфлікту, організованого вихователем, можна назвати "вибухом". Він може виражатися в найрізноманітніших формах: у формах рішення колективу, у формах колективною гніву, осуду, бойкоту гоню. На-Важливо, щоб усі ці форми були виразні, щоб вони створювали враження крайнього опору.

Вихователь має моральне право на організацію "вибуху" лише и тому вішалку, якщо в нього є повна впевненість у позитивному результаті конфлікту. Дія успішною виправлення га перевиховання засуджених необхідно, щоб всі конфлікти, які виникають у колективі засуджених, не заглушатися, не стиралися владою вихователя, а неодмінно вирішувалися з позицій інтересів колективу. Затушований конфлікт це конфлікт, який став більше глибоким, "нарив", якій неодмінно, рано або пізно, розкриється й прорветься. Такі затушовані конфлікти, при видимому благополуччі в колективі, особливо негативно можуть впливати на особистість.

Кожен елемент психології колективу засуджених має певні якості, особливості, від яких залежить ефективність виховних впливів колективу на особистість. Тому вивченню психології колективу засуджених, формуванню позитивних взаємин, зміцненню й росту позитивно спрямованих малих груп, формуванню високоідейної, монолітної, стійкої й гнучкої суспільної думки, турботі про підтримку оптимального настрою, вмілому вирішенню конфліктів досвідчені вихователі установ виконання покарань приділяють постійну увагу.

15. Леонтьев А. Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. / А.Н. Леонтьев. — М.: Педагогика, 1983.

16. Леонтьев А. Н. Лекции по обшей психологии / А. Н. Леонтьев. — М.: Смысл, 2000. — 455 с.

17. Манере Д. Социальная психология. — СПб., 1997. — 306 с.

18. Немов Р. С. Психология. В 2 кн. — Кн. 1. Общие основы психологии. _м, 1994.— 455 с.

19. Немов Р. С. Психология. В 3 кн. — Кн. 1. Общие основы психологии. — М., 1998. — 688 с.

20. Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. — М.: Просвещение, 1986. —430 с.

21. Общая психология / Под ред. В.В. Богословского, А. Г. Ковалева, А.А. Степанова. — М.: Просвещение, 1991. — 544 с.

22. Петровский А. В. Теоретическая психология / А. В. Петровский, М.Г. Ярошевский. — М, 2001. — 455 с.

23. Петровский В. А. Личность в психологии. — Ростов-на-Дону. 1996. — 412 с.

24. Психология формирования и развития личности /.Под ред. Л. И. Анцыферовой. — М., 1981. — 465 с.

25. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка.