Керування емоціями

Важливу роль в ефективному самоуправлінні відіграв усвідомлення своєї життєвої мети і співвідношення з нею конкретних цінностей. Це нормалізує власний стан, економить душевні сили. Критичну ситуацію розглядають не в порівнянні з іншою подією, а оцінюють на фоні загальної перспективи, наприклад, власного життя людини або всього людства.

За законом Йеркса-Додсона, діяльність не досягає успіху, коли людина чогось не хоче або вона хоче цього дуже сильно. Для досягнення оптимального ефекту в діяльності бажано трохи послабити мотивацію, щоб зняти перезбудження. Допомагає довільне перенесення уваги, концентрація його не на значимості результату, а на аналізі причин, технічних деталях завдання і тактичних прийомах.

Для створення оптимального емоційного стану, передусім, потрібне правильне оцінювання значимості події, оскільки на людину діє не стільки інтенсивність і тривалість реальних подій, скільки їхня індивідуальна цінність. Якщо подію розглядають як надзвичайну, то цей фактор малої інтенсивності може спричинити дезадаптацію організму у дуже короткий термін. Треба пам'ятати, що при сильному емоційному збудженні людина неадекватно оцінює ситуацію: хороший прогноз стає оптимістичнішим, а поганий — ще сумнішим.

Тільки поінформованість дає змогу правильно визначити особистісну значимість події. Тому ефективним засобом стриманості є передбачення, чим більший обсяг інформації ви маєте, тим менша ймовірність емоційного зриву. Звідси випливає, що треба збільшувати обсяг відомостей про хвилюючу вас проблему. Поінформованість повинна бути різною. Корисно раніше підготувати відступні стратегії — це зменшує зайве збудження і робить імовірнішим успіх виконання завдання на провідному напрямі. Запасні стратегії зменшують термін ортимання несприятливих рішень і допомагають створенню оптимального фону виконання завдання. За деяких обставин потрібно відмовитись від зусиль одразу досягти мети, усвідомити ситуацію і свою поразку, зберегти сили для нової спроби за сприятливіших обставин.

У випадку поразки можна зробити загальну переоцінку значимості ситуації як-от "і не дуже то хотілося". Зменшення суб'єктивної значимості події допомагає відійти на раніше підготовлені позиції, готуватися до наступного штурму без значних втрат здоров'я. У глибоку давнину на Сході люди просили в молитві: "Боже, дай мені сили, щоб зробити те, що я можу зробити, дай мені мужність, щоб змиритися з тим, чого я зробити не можу, і мудрість відрізнити перше від другого".

Спроби вплинути на дуже схвильовану людину марні. Це зумовлено тим, що з цієї інформації, яку повідомляють схвильованому співбесіднику, вія вибирає, сприймає, запам'ятовує, враховує тільки те, що відповідає його домінуючому емоціональному стану. Тому прагнення заспокоїти людину, переконуючи її, що не варто сумувати, образа не така вже і велика, що кохання не заслуговує тих почуттів, які маєте, можуть спричинити лише образу й уявлення, що його не розуміють. Коли людина перебуває в стані сильного збудження, треба допомогти їй розрядити емоції, не перебиваючи роздратовану людину, краще дати їй виговоритися до кінця, бо вона підвищуватиме голос, зірветься. Людина виговориться, її збудження зменшиться. Тоді нею можна керувати, пояснити їй що-небудь. Вона стає доступною, чує не тільки себе, може усвідомити власні поклики і прийняти правильне рішення. Фізичну основу тимчасового неприйняття контраргументації при перезбудженні становить вогнище збудження в корі мозку, яке володіє здатністю гасити всі інші вогнища, робити людину глухою до того, що не відповідає її настрою.

Ніхто не застрахований від нещасних випадків, непоправних втрат, важких ситуацій. Треба не обтяжуватись переживаннями, не концентруватися на них, не піддаватися депресії і байдужості, а діяти, шукати вихід, пробувати нові варіанти. Людина, яка живе надіями на майбутнє, легше переносить страждання в цей момент. Будь-які зміни спрямованості думок відволікає людину від душевного потрясіння і допомагає вийти з прострації, шукаючи шляхи до життєвої мети. Пережити горе допоможе виконання відповідних звичаїв і ритуалів, форма поведінки також зменшує емоційне навантаження. Людину треба спонукати до будь-якої діяльності, навіть не дуже доцільної.

Несприятливий вплив поривних перевантажень збільшується зі збільшенням фізичних "недовантажень". Тому корисно дати підсилене фізичне навантаження, пристрасть "загнати у м'язи".

Формування вогнища нової домінанти можна придушити або послабити: порадитися, виговоритися, поплакати, послухати музику, заставити усміхатися.

Для екстреного зняття напруги застосовують загальне розслаблення м'язів (релаксація).

Важливо пам'ятати, що особливо шкідливими є не активні реакції, які спрямовані на подолання або послаблення впливів, а пасивно-охоронні, які спрямовані на очікування труднощів і породжують напружене почуття тривоги. Посилюють патологічні виявлення: інфаркт, виразка шлунка, злоякісні пухлини. Пасивність виявляється в почутті безнадії, безперспективності. Активні реакції призупиняють розвиток патологічних станів і зменшують їх вираження. Активність може виявитися й у вигляді реальних вчинків, у формі фантазування, складання планів. Поява відомостей про способи подолання труднощів полегшує перехід до активного реагування.

Як підсилити емоції? (Це потрібно у тих випадках, коли втрачається працездатність і послаблюються творчі можливості). Підсилити емоції можна шляхом подолання дефіциту інформації, необхідної для досягнення поставленої мети при фіксованому рівні потреби або шляхом підсилення потреби. Близька мета — розчарування і пасивність. Треба ставити далеку мету, досягнення якої стало органічною потребою людини. Ще Н. А. Горіх писав: "Не будуйте маленьких планів, вони не мають чарівної властивості хвилювати кров". Мета організує діяльність. Значна мета створює підвищений емоційний фон.

Колективне співпереживання також підсилює емоції. Емоції загрозливі. Поспішність одного стає сильним психологічним стимулом для інших.

Важливий спосіб емоційного розвантаження і зняття психічної напруги — активізувати почуття гумору. С. Л. Рубінштейн вважав, що суть гумору не в тому, щоб бачити і відчувати комічне там, де воно є, а в тому, щоб сприймати як комічне те, що претендує бути серйозним; розуміють здатність ставитись до чогось хвилюючого як до малозначного, недостойного серйозної уваги. Гумор відображає переоцінку подій. Після сміху у людини м'язи менш напружені (релаксація), нормалізується серцебиття, спадає тривога, "стаціонарний обіг піднесений". Однак всяка переоцінка — це співвідношення зважування деяких цінностей.

Переоцінку можна організувати, якщо перенести акцент з розгляду ситуації як сильно значимої на сприймання її як менш суттєвої і травмуючої, що досягається при співвідношенні її з головними життєвими цінностями. Коли людина вже визначила для себе, що для неї головне, тобто вибрала свій шлях, вона визначила, що інші події і цінності для неї менш значимі, тому не варто ставитись до них як до катастрофи. Усвідомлення власних головних цінностей у напружених обставинах полегшує переоцінку ситуативно-травмуючих обставин, тоді виникає можливість ставитись до них з гумором.

Емоційно-стресова психотерапія як основа лікувального процесу при хронічному алкоголізмі та неврозах.

Поряд з усуненням симптомів і синдромів як факторів виявлення хвороби, велике значення має налагодження повноцінної гармонії життєдіяльності клієнта. Як відомо, повноцінна життєдіяльність — основа і мета життя, вона формує сенс буття людини. Навіть досягнення найважливішої мети без повноцінної діяльності не дає почуття щастя, сенсу буття, знецінює ці досягнення, робить життя нецікавим.

Повноцінна життєдіяльність робить людину життєздатною і життєдіяльною, тобто дає змогу їй розвиватися й існувати, незважаючи на труднощі в зовнішньому середовищі, у засобах самовираження своєї внутрішньої сутності. Як свідчать психологічні спостереження, така повноцінна життєдіяльність робить людину автономною, стійкою до того, до чого вона не може адаптуватися, допомагає перенести центр ваги життєвих обставин на інші явища. Саме типові для нашого часу труднощі соціальної адаптації призвели до того, що чисельною стала група людей з перед клінічними та клінічними проявами алкоголізму та неврозів. На практиці відновлення певних функцій організму, психологічних процесів ще не є виходом зі стадії лікування. Усунення моносимптомів в акцентованих неврозом не дає стабільності або оздоровлення, бо попередня форма життєдіяльності, взаємовідносини з середовищем, в які особистість повертається, призводить до цих симптомів і синдромів.

У психотерапевтичній літературі не приділено належної уваги питанням життєдіяльності людини, особливостям функціонування її на соціально-психологічному рівні, в якому виявляється сутність людини, особливості її психічної сфери. Без глибокого розуміння процесу життєдіяльності, її закономірностей неможливе повноцінне лікування хворих на хронічний алкоголізм, невроз. Психологічна корекція повинна знайти підхід до хворої людини і розробити методи ефективної лікувальної дії на неї з розумінням всієї складності організації психіки.

Як свідчать клінічні дослідження, у багатьох хворих в результаті виховання, особливостей впливу на них мікросередовища їхня життєдіяльність була однотонною. Відсутність в арсеналі душевних процесів життєдіяльності, які робили б їх життєстійкими, надаючи сенс життя в її непатологічних рамках.

У процесі життєдіяльності людина задовольняє свої функціональні базові потреби, які формуються впродовж життя, під впливом мікросередовища й основних факторів. Задоволення цих потреб пов'язано не тільки з активністю людини, а й з характером, формою її виконання. Безперешкодне задоволення потреб не дає людині відчуття повноцінності життя. Тільки зазнавши відповідного напруження в процесі досягнення мети отримуєш повне задоволення.

Але проблема не зводиться тільки до цього — важливий відповідний темп життєдіяльності, відповідність психофізіологічним особливостям індивіда, законам душевного життя (роботі чуттєвої, вольової, інтелектуальної та інших сфер). Сповільнення темпу (як і дефіцит діяльності однієї зі сфер) призводить до суму,