Відомо, що ув'язнені, потрапляючи в нові умови життя в колонії, зустрічаються із специфічними труднощами, до подолання яких вони не завжди психологічно готові. Зустріч з труднощами для ув'язнених в цих випадках буває несподіваною і викликає негативні психічні стани. Адміністрація ж і вихователі установ виконання покарань нерідко навмисне посилюють труднощі, чим викликають надмірну активізацію всієї психіки ув'язненого. А перенапруження, перезбуджування і надмірні гальмівні реакції ведуть до зривів. У таких станах ув'язнений починає неправильно оцінювати життєві ситуації, свої вчинки, поведінку інших людей і, як наслідок, неправильно діяти.

Морально-психологічну підготовку засуджених до умов відбування покарання і до життя на волі слід проводити послідовно: при направленні їх із слідчих ізоляторів в колонії після набрання вироку до законної сили, при різних переміщеннях в системі установ виконання покарань за принципом прогресивної системи. Це допомагає засудженим завчасно настроїтися на життя в нових умовах, скоротити період адаптації, тим самим швидше включитися в ритм суспільної і виробничої діяльності, оберігає їх від негативного впливу рецидивістів, створює передумови для швидшого виправлення. Особливу увагу при цьому слід звернути на обґрунтування майбутніх перспектив засудженого.

Велике значення в знятті негативних і формуванні позитивних психічних станів має попередження, запобігання і локалізація всіляких порушень взаємовідносин у колективі ув'язнених, а також між ув'язненими і співробітниками установ виконання покарань, умілий підхід до вирішення конфліктних ситуацій серед ув'язнених. Практика показує, наприклад, що в підрозділах, де колектив ув'язнених недостатньо згуртований, пануючими є негативні відносини, формується стан помилкової психологічної захищеності. Зняття стану помилкової захищеності або подолання стану психологічної незахищеності тим успішніше, чим успішніше йде робота по об'єднанню колективу ув'язнених.

Необхідно щоб жоден ув'язнений, якою б він не був слабосильною або самотньою людиною в колективі, не відчував себе відособленим і беззахисним. Для цього потрібно роз'яснювати, що в даній колонії ніхто не тільки не мас права, але і не має можливості безкарно знущатися, куражитися, чинити насильство над іншим. З перших днів перебування у колонії для кожного ув'язненого повинно бути відомо, що всякі спроби насильства в колонії одних осіб над іншими присікаються найрішучішим чином.

Подоланню негативних і формуванню позитивних станів у засуджених до позбавлення волі допомагають відверті, довірливі індивідуальні бесіди вихователя, лікаря, майстра, вчителя загальноосвітньої школи. В ході таких бесід з'ясовуються причини, які викликали негативні психічні стани, розкривається значущість психічних станів для особистості, колективу, визначаються шляхи усунення цих причин. Однією з основних психологічних умов стимулювання позитивних і подолання негативних психічних станів є звернення до позитивних рис особистості, до моральних цінностей, нагадування про минулі заслуги і т. ін.

Нерідко зняття негативних станів відбувається швидше, якщо стороння особа надасть підтримку засудженому у вигляді конкретної поради, підбадьорення або схвалення його дій і вчинків, спрямованих на виправлення, а також заохоченням за досягнуті успіхи і старанність у трудовій діяльності.

Допомагають подолати стани невпевненості, тривоги і боязкості ув'язненого перед його звільненням дружне, тепле напуття, побажання успішного життя на волі як з боку працівників установи виконання покарань, так і з боку колективу ув'язнених.

Відсутність психологічного контакту і тим більше непродумані і нетактовні слова працівника колонії можуть викликати негативні, а іноді і хворобливі стани.

Істотний вплив на психічні стани засуджених мають зустрічі з колишніми ув'язненими, які живуть чесним життям. Колишні ув'язнені, ділячись своїми думками, переживаннями, сприяють активізації позитивних і зняттю негативних психічних станів, дійсно, важко не повірити людині, з якою разом відбував покарання.

Велике значення в підтримці позитивних і знятті негативних психічних станів мас чітко організоване життя і побут засуджених, наукова організація їх праці, навчання і відпочинку, правильно організована культурно-освітня робота, фізкультура і спорт.

Якщо, наприклад, в колонії відсутній чіткий ритм праці, процвітають аврал, штурмівщина, безплановість в роботі, то це не тільки розхолоджує засуджених, породжує розхлябаність, безвідповідальність, але й нервозність і невпевненість у собі.

Різновидом негативного стану є психогенний стан, викликаний необережним повчальним словом.

Позитивні психічні стани засуджених породжуються дбайливим відношенням працівників установ виконання покарань до їх потреб, чуйним реагуванням на скарги і заяви.

Велику роль в підтримці позитивних і знятті негативних станів засуджених відіграє особистий приклад самих працівників установ виконання покарань, їх психічні стани. У працівників, які відрізняються бадьорістю і активністю, оптимістично настроєних, внутрішньо зосереджених і зовні підтягнутих, і ув'язнені відрізняються бадьорими і активними психічними станами. У таких підрозділах рідше виявляються туга, нудьга, апатія. Ділова атмосфера прискорює перебіг часу, сприяє підняттю настроїв засуджених. У працівників-скигліїв і ув'язнені ниють будь-якого приводу і без приводу, у апатичних працівників і ув'язнені страждають апатією.

У підтримці і знятті тих або інших психічних станів є певна специфіка. Стан нудьги, наприклад, долається інакше, ніж стан боротьби мотивів при явці з повинною.

Деякі вихователі вважають, що нудьгу треба розсіяти, і намагаються це зробити шляхом різноманітності вражень, організацією всіляких розваг для засуджених. Звичайно, заперечувати роль різноманітності вражень у боротьбі з нудьгою не можна. Проте чи завжди необхідно це робити? Уявляється, що подібні і часто непродумані заходи знижують ефект каральної дії кримінального покарання. Одноманітність вражень корисна, якщо її використовують для того, щоб допомогти ув'язненому зосередитися на своїх думках і переживаннях, більш глибоко відчути свою провину, справедливість покарання і отже, ретельно продумати свої плани на майбутнє, намітити шляхи їх здійснення. До того ж зайве "розвіювання" призводить до пересичення враженнями, що зрештою може породити апатію.

Звичайно, корисність подолання крайніх форм нудьги заперечувати не можна. Проте основне зусилля вихователя важливіше направити на те, щоб використовувати нудьгу для активізації внутрішніх сил ув'язненого. У цих цілях ув'язненому надасться можливість уважніше придивитися до тієї діяльності, яка на перший погляд здається нудною, і допомогти в ній "відкрити" щось цікаве і корисне для себе. Так, професія, яка спочатку вважалася нудною (електрозварника, слюсаря, швейниці і т. ін.) при добросовісному, уважному відношенні до роботи може виявитися надзвичайно цікавою, творчою, такою, що вимагає постійного вдосконалення методів роботи.

Боротьба мотивів при явці з повинною — це подія, повна драматизму і глибоких внутрішніх переживань, напружених роздумів. Вона долається шляхом активізації позитивних і пригальмовуванням негативних тенденцій. В цілях психологічного підштовхування до явки з повинною можна рекомендувати такі прийоми і способи:—

звернення до совісті ув'язненого, прагнення викликати розкаяння совісті, стан розкаяння; роз'яснення того, що явка з повинною — прояв кращих сторін особистості, її свідомості, вольовий акт, який вимагає рішучості, сміливості і мужності;—

нагадування засудженим про переваги явки з повинною. Зайве, нав'язливе нагадування, як правило, викликає підозру і недовіру до адміністрації кримінально-виконавчої установи;—

особлива чуйність працівників кримінально-виконавчої установи по відношенню до ув'язнених, які імовірно збираються з'явитися з повинною; підбір найбільш слушного моменту і ситуації для психологічного впливу на них. Запевнити людину в необхідності з'явитися з повинною допомагає глибокий психологічний аналіз конкретних прикладів, відомих ув'язненим;—

широке інформування засуджених про всі факти явки з повинною, особливо про масові явки, що мали місце в даній та інших установах виконання покарань; показ того, які конкретні переваги отримали при цьому ув'язнені. Це породжує довіру до адміністрації, стимулює явку з повинною;—

докладна і систематична інформація про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які могли б з'явитися з повинною, але не зробили цього, показ неминучості розплати за вчинені злочини. Така інформація особливо дієва, якщо вона доповнюється фактами успішного розкриття старих злочинів органами правосуддя. Все це породжує почуття неминучості відплати, яка є серйозним мотивом, що зміцнює рішучість людини з'явитися з повинною. Особливу цінність при цьому має інформація про розкриття різноманітних злочинів;—

залучення до цій роботи ув'язнених, що вже з'явилися з повинною. Психологічний ефект дії таких ув'язнених посилюється, коли вони, особисто відомі в даній колонії і мають авторитет у ув'язнених;—

формування колективної думки, яка повністю схвалюється ув'язненими; боротьба з різними помилковими чутками, поширюваними у кримінально-виконавчий установі;.—

викриття