Вирішальна роль сім'ї у вихованні умовно засудженого неповнолітнього визначається такими факторами: більшість свого часу він проводить у сімейному колі; батьки мають змогу постійно бути поруч, допомагати йому, здійснювати за ним нагляд, контролювати; впливом сімейних стосунків, матеріальною залежністю; впливом специфічної емоційно-почуттєвої атмосфери між батьками і дітьми.

У педагогічно неспроможній сім'ї батьки намагаються виховувати дітей в міру своїх можливостей. Причиною упущень у вихованні є те, що у них відсутні елементарні педагогічні, психологічні, правові й медичні знання з питань виховання своїх дітей. При глибокому вивченні правопорушника та його зовні благополучної сім'ї (створені всі необхідні умови для проживання), виявляються завуальовані негативні тенденції у вихованні: неадекватний вибір методів виховного впливу; відсутність взаєморозуміння і спільності інтересів між батьками і дітьми; вади стилю взаємовідносин, які в основному с догматичними (батьки вимагають від дітей дотримання власних життєвих норм, не підтримують їх у пориваннях і прагненнях, не приділяють уваги розвиткові їх індивідуальності).

До педагогічно неспроможних можна віднести й деякі неповні сім'ї умовно засуджених неповнолітніх. При організації їх виправлення доводиться стикатися з труднощами, пов'язаними з тим, що немає батька. Відсутність батьківського впливу негативно позначається на вмінні хлопців-правопорушників аналізувати свою поведінку, правильно обирати друзів, знайомих, на їх дисциплінованості, нормах поведінки. До виховної роботи з такими неповнолітніми підходять з розумінням того, наскільки важливим для хлопців є чоловічий вплив, а також педагогів і працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

Педагогічно пасивними є ті сім'ї, в яких позиція батьків щодо виховання дітей є нестійкою чи невизначеною. А в цілому — помилковою. Такий тип сімей характеризується: суперечливістю батьківських вимог; відчуженістю стосунків між членами родини; недостатнім контролем за поведінкою дітей з боку батьків.

Сім'ями цього типу є і такі, в яких упущення мають тимчасовий характер. Це буває, якщо тривалий час один з батьків або обоє відсутні, а піклування про дітей покладено на близьких родичів чи знайомих; в сім'ї, родині відбулись події, які вимагають від її членів максимальної віддачі сил, а неповнолітні при цьому залишаються без нагляду. Це певною мірою пояснює випадковий характер вчинення правопорушень неповнолітніми, не схильними до цього.

Педагогічно пасивними є ті сім'ї, в яких обоє батьків або один з них для умовно засудженого неповнолітнього є нерідними. Стосунки в таких сім'ях між її членами часто напружені, конфліктні, навіть недоброзичливі, що негативно позначається на вихованні дітей.

Антипедагогічними є сім'ї тих умовно засуджених неповнолітніх, батьки яких функціонально неспроможні забезпечити нормальні умови для виховання й розвитку своїх дітей. Проявом неблагополуччя даної категорії є пияцтво, постійні чвари, дебоші, аморальний спосіб життя батьків або одного з них. Ті з умовно засуджених неповнолітніх, які виросли в несприятливих для виховання й розвитку умовах, мають дещо деформований характер зв'язку з навколишнім середовищем, важче налагоджують нормальні, морально ціннісні зв'язки з ровесниками, характеризуються заниженою самооцінкою.

У ставленні батьків до дітей у таких сім'ях простежуються: недбалість, байдужість, відсутність контролю за поведінкою дітей, грубість, цинізм, жорстокість і т. ін.

Окрім викладеного, виховання неповнолітнього правопорушника в сім'ї стикається з труднощами загального характеру, пов'язаними з прагненням її членів уникнути вторгнення у сімейні стосунки чужих осіб, у зв'язку з небажанням батьків здійснити самоаналіз * для того, щоб приступити до виховання своїх дітей, через низький рівень підготовленості до виховання. На сьогодні значні вади у вихованні умовно засуджених неповнолітніх батьками мають місце через їх відсутність, яка обумовлена необхідністю працювати за межами населеного пункту.

Сімейне виховання визначає поведінку неповнолітніх. Проте жодна сім'я не може вберегтись від вторгнення в цей процес суспільного життя. Виправлення правопорушника може бути досягнуте тільки завдяки спільності зусиль всіх учасників виховного процесу.

Організація виховання умовно засудженого неповнолітнього в колективі, де він навчається чи працює, здійснюється у співпраці педагогів цих колективів з працівниками органів у справах неповнолітніх та безпосередньо через колектив. Така форма роботи з правопорушником обумовлена специфікою самого колективу, його основною діяльністю, особовим складом, чисельністю членів колективу.

У роботі з такими неповнолітніми необхідна психологічна корекція їхніх поглядів, свідомості, а можливо і руйнування помилкових уявлень про моральні й правові норми. Оскільки причина важко виховуваності лежить набагато глибше, ніж у стосунках з формальним колективом, у неправильно сформованих особливостях особистості сім'єю, школою в ранньому дитинстві, тому і виховання правопорушника є складним процесом, що вимагає організації його виправлення в усіх сферах життя. Умовами при цьому є різнобічність, системність, поетапність.

Напрямками виховної роботи з умовно засудженими неповнолітніми в навчальному колективі протягом випробувального терміну є: вирішення питання продовження навчання у разі незайнятості, допомога у навчальній діяльності, корекція поведінки неповнолітнього в колективі, вплив на покращання стану відвідування ним занять, залучення до активної громадської діяльності в колективі.

У навчальних колективах використовуються такі форми виховної роботи з правопорушниками: проведення індивідуальних та групових бесід педагога, профілактичних бесід з неповнолітніми в присутності педагогів закладу і працівників органів у справах неповнолітніх, розгляд неправомірної поведінки підлітка на зборах класу чи групи, винесення питання його неправомірної поведінки на розгляд ради профілактики закладу, виклик у навчальний заклад батьків у разі порушення ним дисципліни, направлення подання про недотримання ним норм поведінки до органів у справах неповнолітніх.

Ефективним є виховання засудженого неповнолітнього в умовах колективу, коли він залучається до активної діяльності та суспільно позитивних відносин. Коли уміло та вдумливо керують процесом його виправлення педагоги і наставники. Однак аналізуючи групові злочини, вчинені умовно засудженими неповнолітніми, дійшли висновку, що в основному злочини вчинюються особами, яких об'єднує спільність навчання чи праці. Профілактична робота з такими підлітками вимагає детального вивчення формального колективу, його членів та їх впливу на вихованця. Потрібно враховувати те, що велике скупчення в одному колективі значної кількості важковиховуваних і морально деформованих підлітків не тільки ускладнює цілеспрямоване їх виховання, а й об'єктивно полегшує об'єднання в стихійні неформальні групи з антигромадською спрямованістю.

Практика виховної роботи з умовно засудженими неповнолітніми переконує, що основними вадами, які допускають педагоги та наставники у роботі з ними є: поверхове вивчення особистості вихованця, недостатнє виявлення мотивів негативних проявів його поведінки; відірваність навчання, праці від виховання; адміністрування; відсутність індивідуального підходу; недостатня взаємодія осіб, які відповідають за виховання правопорушника. Тому так гостро постає проблема підбору вихователів для роботи з цією категорією осіб.

Працюючи з умовно засудженими неповнолітніми, практикують відвідування їх за місцем навчання чи праці працівником органів у справах неповнолітніх. Це проводиться у разі недостатнього інформування про стан успішності чи старанності в роботі, для з'ясування того, яким є їх оточення, які зміни сталися у їхньому житті. Правопорушники сприймають такі відвідини дуже насторожено, з острахом. Деякі з них взагалі приховують свій вчинок, за який їх засуджено, від ровесників, учителів, наставників. Непродуманість і нетактовність при реалізації цієї форми роботи з неповнолітнім призводить до негативних наслідків: розриву дружніх стосунків між вихованцем і колективом, пропусків правопорушниками занять чи неявок на роботу. Ефективною така форма роботи є тільки за умови, коли необхідно посилити контроль і нагляд за неповнолітнім, а також продемонструвати перед ним нагляд за його поведінкою, нагадати про необхідність дотримання ним випробувального строку.

Виховання умовно засуджених неповнолітніх також може здійснюватися в умовах їх участі в неформальних об'єднаннях. Вплив на неформальне об'єднання, організація виховання умовно засудженого неповнолітнього здійснюється тільки після вивчення його структури. З'ясування спрямованості групи та місця вихованця в ній здійснюється для вибору оптимальних методів виховного впливу:—

умовно засуджений неповнолітній — лідер. Найефективнішим у даному випадку є переорієнтація чи корекція інтересів групи, якщо вони негативні, та підтримання інтересів, якщо позитивні;—

умовно засуджений неповнолітній — виконавець. У виховній роботі з таким правопорушником увагу звертають на розвиток таких психологічних особливостей, як сила волі, вміння відстояти свою думку;—

умовно засуджений неповнолітній з відособленою позицією. Зусилля спрямовують на оптимізацію індивідуально-профілактичної роботи.

Вадами роботи в організації виховання правопорушника за допомогою та через неформальне об'єднання, що призводять до повторного вчинення ким злочину, є: недостатня поінформованість про зв'язки неповнолітнього; недостатнє взаєморозуміння та контроль з боку батьків щодо проведення неповнолітнім вільного часу, вибору друзів; відсутність співпраці працівників органів у справах неповнолітніх, педагогів і батьків. Підтверджено практикою, що майже в кожному випадку рецидиву такій поведінці неповнолітнього сприяють особи з негативною спрямованістю поведінки, які перебувають у дружніх стосунках з ним. Тому дуже важливим є вчасне ізолювання неповнолітнього від їх впливу.

Організація виховної роботи з неповнолітніми, засудженими до . мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, покладається на працівників служб у справах неповнолітніх. Для практичного здійснення цього процесу вони залучають батьків неповнолітніх, педагогів, де навчаються