1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10

1 | Здорових | 9 | 4 | 2 | 2 | 3 | 6 | 3 | 1 | 0 | 0

2 | Хворих | 11 | 8 | 1 | 2 | 7 | б | б | 0 | 1 | 2

3 | Всього | 20 | 12 | 3 | 4 | 10 | 11 | 8 | 1 | 1 | 2

Цей результат можна покращити, якщо кожну з вибраних кон'юнкцій взяти з деякою вагою Хі9 пропорційно до її сили, і підрахунок "голосів" замінити обчисленням суми X,. Видно, що підрахунок кількості "голосів" еквівалентний випадку рівності ваги кон'юнкцій.

Списки інформативних кон'юнкцій наведено в табл. 5.28 і 5.24. Самі кон'юнкції (див. табл. 5.23 і 5.24) можна розглядати як опис обстежуваних груп суб'єктів дослідження (здорових і хворих на хронічний алкоголізм) у просторі особистісних ознак, які вимірюють ПДТ Ямпольського. Однак треба пам'ятати, що це неповний, а диференційований опис, тобто виділені кон'юнкції розрізняють лише ці дві групи суб'єктів дослідження. Наприклад, відмінності між хворими на епілепсію і на хронічний алкоголізм можуть бути в іншій системі ознак, тобто вимагають іншого набору кон'юнкцій.

Для оцінки інформативності ознак у завданні діагностики здорових і хворих на хронічний алкоголізм можна скористатися і підрахунком частот. Ці дані наведено в табл. 5.25. Наведені числа показують скільки разів цей фактор ПДТ входив у кон'юнкцію.

Як видно з табл. 5.25, найбільш інформативним є фактор 1 (невротизм). Він увійшов у 20 кон'юнкцій: у 9 таких, що "голосують" за здорових суб'єктів дослідження, і в 11 — за хворих на хронічний алкоголізм. У кон'юнкції, яка "голосує" за хворих на алкоголізм, фактор "невротизм" є із високими значеннями, а в кон'юнкції, яка описує здорових суб'єктів дослідження, — з низькими, тобто на відміну від здорових, хворі на хронічний алкоголізм характеризуються вищим рівнем невротизації і психічного виснаження. Цей результат, імовірно, є відображенням астено-невротичних розладів, які спочатку виявляються у похміллі, а в міру прогресування захворювання займають одне з перших місць серед хворих на хронічний алкоголізм.

Другий за інформативністю — фактор 2 (психотизм) входить у чотири кон'юнкції, які характеризують здорових, і у вісім, що характеризують хворих на алкоголізм. За цим фактором вищі оцінки мають здорові суб'єкти дослідження. Це свідчить про значне зниження напруженості внутрішнього життя, про відсутність або ослаблення суб'єктивних переживань, про байдужість, безініціативність і внутрішню пасивність хворих. Близький результат одержали при обстеженні хворих на шизофренію за допомогою ММРІ. Високі оцінки за шкалами параної, психастенії і шизофренії зауважили лише у достатньо збережених хворих. У хворих з апатично-абулічними (вольовими) дефектами оцінки за цими шкалами не переходили меж середньої норми.

Третім за інформативністю є фактор 6 (загальна активність). Він входить до шести кон'юнкцій, які описують здорових, і до п'яти, що описують хворих на хронічний алкоголізм. За цим фактором високі оцінки мають здорові, а низькі — хворі, що свідчить про їхню пасивність, безініціативність, ослаблення спонукань до діяльності. У хворих на хронічний алкоголізм слабо виражено прагнення до досягнення успіху, вони уникають зайвої відповідальності, ухиляються від виконання додаткових обов'язків, охоче допускають, щоб їх роботу виконували інші люди.

Аналогічно характеризує хворих і четвертий за інформативністю фактор 5 (розгальмованість). Він входить до семи кон'юнкцій опису хронічного алкоголізму і в три кон'юнкції опису здорових. За цим фактором хворі на хронічний алкоголізм мають нижчі оцінки, що свідчить про звуження кола інтересів і послаблення потягів. Усе здається їм нудним і сірим, ніщо не захоплює, не пробуджує бажань. Вони не бачать нічого привабливого у подіях, які захоплюють оточуючих, їхні захоплення пов'язані лише з алкогольною ситуацією.

Отже, обидва фактори (загальна активність і розгальмованість) свідчать про зниження життєвого тонусу, падіння рівня активності та послаблення спонукань у хворих на хронічний алкоголізм порівняно зі здоровими.

Наступним за інформативністю є фактор 7 (несміливість). Він входить у вісім кон'юнкцій: п'ять разів в кон'юнкції, які "голосують" за хворих на хронічний алкоголізм і три рази — за здорових. За цим фактором у хворих нижчі оцінки, ніж у здорових, тобто хворі на хронічний алкоголізм відрізняються меншою несміливістю і сором'язливістю, більшою легкістю і вільністю поведінки. Мабуть, менша несміливість — результат акумуляції розгальмовуючої, ейфоризуючої дії алкоголю, зниження критичного ставлення до своєї поведінки. Ця риса може бути в основі описаної багатьма авторами синтонності алкоголіків.

У літературі велику увагу приділяють опису морально-етичного зниження поведінки алкоголіків. У цьому дослідженні цей бік особистості характеризується фактором 4 (совісність). Цей фактор увійшов у чотири кон'юнкції: дві характеризують хворих і дві — здорових. Здорові від хронічно хворих алкоголіків відрізняються вищим рівнем добросовісності, обов'язковості, поваги до соціально-етичних норм і вимог.

Інші фактори ПДТ, що залишилися, входили в кон'юнкції значно рідше: три рази використали фактор 3 (депресія), два рази — фактор 10 (жіночість) і по одному — фактори 8 (комунікативність) і 9 (естетична вразливість).

Особистісні зміни при алкоголізмі описували багато авторів і в більшості випадків вони не були першими. Основна цінність проведеного дослідження полягає в тому, що воно дало змогу побудувати формалізоване діагностичне правило, яке дає змогу виявити групи ризику, зокрема майбутніх хворих на алкоголізм у популяції загального типу за допомогою багатомірного психо-діагностичного тесту. Одержані результати можна використовувати при масових дослідженнях з метою раннього виявлення хворих на алкоголізм і профілактики цього захворювання.

Література

1. Деркач А.А., Кузьмина Н. В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. — М.: РАУ, 1993.

2. Дмитриева М. А, Крылов А. А., Нафтульев А. Я. Психология труда и инженерная психология. — Л.: ЛГУ, 1979.

8. Климов Е.А. Введение в психологию труда. — М.: МГУ, 1988.

4. Климов Е. А Образ мира в разнотипичных профессиях: Учебное пособие. — М.: МГУ, 1996.

5. Кононкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности. — М.: Наука, 1980.

6. Мерлин B.C. Очерки интегрального исследования индивидуальности. — М.: Педагогика, 1986.

7. Методология исследования по инженерной психологии и психологии труда. — Ч. 1. — Л.: ЛГУ, 1974; Ч. Z. — Л.: ЛҐУ, 1975.

8. Основи загальної психології / За ред. акад. АПН України, проф. С. Д. Максименка. — К.: НПЦ Перспектива, 1998.

9. Практикум по инженерной психологии и психологии труда. — Л.: ЛГУ, 1983.

10. Справочник по инженерной психологии / Под ред. Б. Ф. Ломова. — М.: Машиностроение, 1982.

11. Хаккер В. Инженерная психология и психология труда. — М., 1985.

12. Хьелл Л., Зиглер Д. Теория личности (Основные положения исследования и применения). — СПб.: Питер Ком, 1998.

13. Чебихиева В. В. Психология трудового общения. — М., 1969.

14. Шадриков В. Д. Проблема антмогенеза профессиональной деятельности. — М., 1982.

15. Шадриков В. Д. Психология производственного обучения (системный подход). — Ярославль, 1976.

16. Шадриков В. Д. Системный подход в психологии производственного обучения: Автореф. докт. дис. — Ярославль, 1976.