Дія сенсорних регуляторів виражається в природному прагненні тіла і душі до стану гармонії в собі, а відтак - до всього, що оточує.

У кожній створюваній дії, предметі, явищі ми прагнемо, не усвідомлюючи цього, до цілісності, завершеності, симетрії — гармонії.

Рука, яка пише літери з максимальною швидкістю, прагне до гармонійних рухів і змінює їх форму відповідно до того, що диктує їй почуття гармонії; око, яке розглядає найпростішу частку світу - лінію, і прагне її поділити в пропорції "золотого перерізу"; око, яке миттєво сприймає фігуру із зруйнованою формою - чинить так само: добудовує зруйноване, те, чого в ній бракує, "робить" цілісним і гармонійним; людина, стикаючись з дисгармонією поза собою, прагне перетворити її на більш гармонійне явище.

Інтуїція працює без свідомого плану і контролю за процесом, самопливом, саморегулюється мірками гармонії- підсвідомо.

Вона розв'язує задачу мимовільно, а її результатом є перетворений на відомий зміст, або смисл, або форма предмета, що самочинно випливає у сферу свідомості, її осяюючи. У результаті створюються нео-чікуваний погляд на події, схема дій, новий образ або думка, що перебудовує предмет дій, людину.

Інтуїція - механізм і продукт сенсорного відображення гармонії в предметах і явищах; вона — самовисловлення почуттів та уяви, які діяли разом і усвідомили гармонію в предметі, отже - знайшли з ним спільну мову, адекватність. Єдність почуттів та уяви - думка! - яка може реалізуватися зовні у слові, висловлюванні.

До виникнення думки єдність змісту почуттів та уяви - сенсорних здобутків - існувала поза свідомістю, автономно. А коли вони стають відображенням гармонійної цілісності предмета, нагромаджують енергію критичної маси — відбувається вибух: поріг свідомості розривається, сенсорні здобутки звільняються від стереотипу мислення і "висаджуються" у сферу свідомості суверенною цілісністю — новим образом предмета.

Так виникає нова домінанта, несумісна з попередньою - смисловою. У людині порушується рівновага. Починається внутрішня боротьба, яка нагадує зіткнення протилежних мотивів. А людина усвідомлює дискомфорт і страждає. Одна з них - муки слова.

Інтуїція — механізм людини -здатний створювати гармонійні цілісності з розпорошених елементів (сенсорних і смислових), які мислення, сила думки і логіка не можуть привести до спільного знаменника.

Відображення предмета у сфері свідомості піддається трансформації системою дій "образ — почуття - мислення":

а) уява користується матеріалом: думок, образів, почуттів і може: відокремлювати їх від дії, діяти з ними; звільняти їх від влади пам'яті або ламати стереотипи та еталони свідомості і виходити за їх межі; перетворювати образи, почуття і думки про предмет, не торкаючись його руками; вона має необмежену свободу дій у створенні нових форм і якостей у предметному світі. Єдність почуттів та уяви—думка! - може реалізуватися зовні у слові, висловлюванні;

б) почуттями - переживанням подій і ставленням до них; оцінкою довкілля: предметів, явищ, подій, людей і самої себе. Задоволення і невдоволення, напруження і розрядка, збудження і заспокоєння - крайні точки шкали їхньої потужності, того, що пробудило до життя інформаційний та енергетичний потенціал людини;

в) мислення встановлює зв'язок між відомим і невідомим; знаходить аналоги невідомого, створюючи новий образ, думку про нього; отриманий продукт: образ, думку, аналог з додатками нового перетворює на словесну або іншу знакову систему (наприклад, математичне рівняння) або на форму створеного матеріального предмета.

У сфері під порогом свідомості відображення трансформується в системі "образ - почуття - інтуїція":

а) сенсорний образ - форма і продукт відображення предмета, енергія і інформація зовнішнього впливу, яка не стала здобутком і фактом свідомості;

б) почуття - пристосування, своєрідна жива ЕОМ, що обчислює енергію та інформацію, яка до нас надходить, вимірює її внутрішнім еталоном - образом-кодом "золотого перетину" - і оцінює (позитивно або негативно) відповідно до стану власної гармонії. І ці дії можливі лише за умови оптимального енергопотенціалу; в стані втоми образкод гармонії руйнується, а почуття помиляються;

в) інтуїція - механізм і продукт сенсорного відображення гармонії (гештальту) в предметах і явищах; вона — самовисловлення почуттів та уяви, які діяли разом і усвідомили гармонію в предметі, а значить — знайшли з ним спільну мову, адекватність предмету, який був відображений.

Глибинні психічні явища і регуляція дій людини

У людини існує сфера психіки, яка не підлягає прямому контролю свідомості за перебігом психічних процесів, тобто у взаємодії Я - не-Я утворюються внутрішні сили, здатні поза свідомістю спрямовувати і регулювати активність людини.

Мета дослідження — визначити особливості будови, функцій підсвідомо діючих регуляторів і норми їх активності у людини.

Дихотомічний поділ об'єму поняття "психічне відображення"" Принцип дихотомії надає можливість поділу поняття на два суперечливі одне одному видових поняття: одне характеризується наявністю відомої ознаки, а друге - її відсутністю. Так поділ поняття "психічне відображення" дає дві групи його видів: "дискурсивно-логічне" і "чуттсво-інтуїтивне".

Підставою дихотомічного поділу поняття "психічне відображення" є не змінність ознаки свідомості, а її наявність або відсутність. Ознаки "свідоме - несвідоме" повною мірою вичерпують об'єм поняття, що поділяється на дві частини. Якщо поняття "дискурсивно-логічне" розкрите за допомогою принципу єдності свідомості і діяльності, то залишається невизначеною та частина поняття, що містить у собі частку не.

Поділімо поняття "чуттєво-інтуїтивне" на два суперечливих поняття, що виражають дві нові групи. До першої групи входить поняття "інстинкти", а до другої - "не-інстинкти", які залишаються невизначеною частиною цього поняття. Вочевидь, це група психічних явищ, в яких відображається і безпосередньо виявляється чуттєве відображення Я і не-Я, але поза аналізом їх змісту засобами свідомості.

Отже, предметом нашого дослідження є своєрідні внутрішні сили людини, що надають динамічності її поведінки і спонтанно спонукають до певних дій.

Послідовний образ - феномен сенсорики - дає змогу "бачити, чути, смакувати" тощо — зміст відображеного й неусвідомлюваного, "бачити" природні перетворення форми і змісту, спостерігати те, що відбувається за законами психіки незалежно від свідомості і волі. Ці образи характерні для сенсорних систем і з енергетичної точки зору вони -метаболічні хвости від енергії зовнішніх впливів, які виконують функції підсвідомих регуляторів активності людини.

Інтуїція. Виявлена здатність чуттєво-інтуїтивної сфери створювати з нецілісних оригіналів цілісні образи, формулою Я не-Я. Тестовою фігурою у досліджені було коло із змінним розміром розриву. Піддослідні у послідовному образі спостерігають незвичайне явище - крайці розірваного кола "линуть" назустріч одне одному і зливаються у цілісну фігуру. Виникає питання: чому ми бачимо в образі завершену форму, тоді як оригінал - інша, розірвана фігура?

За показниками самозамикання розриву кола виділено три групи станів залежно від потенціалу енергії людини: чим він більший, тим більші добудови образу. Люди з оптимальною енергією більш здатні, перетворюючи невідоме на відоме, користуватися почуттям гармонії: І) видобувати нову інформацію із сенсорного тла, 2) заповнювати порожнечі в мозаїчній картині предмета або світу, 3) створювати предмети і явища з гармонійними структурами.

Отже, око, яке миттєво сприймає фігуру із зруйнованою формою -чинить творчу дію: добудовує зруйноване, те, чого в ній бракує, "робить" цілісним і гармонійним; людина, стикаючись з дисгармонією поза собою, прагне перетворити її на гармонійніший предмет або явище.

Інтенції - внутрішня підсвідома активність, що підсвідомо регулює дії і поведінку за формулою Я —> не-Я.

Нами було розроблене оригінальне випробування ступеня розвитку почуття гармонії, який визначає дієздатність механізму творчості. У випробуванні піддослідний: а) сам створює елемент навколишнього середовища; б) взаємодіючи із середовищем, випробовує себе.

До розв'язання задачі слід підготуватися: візьміть аркуш паперу; олівець, лінійку. І більше нічого не треба, крім вашого почуття гармонії. Предмет, який створюється, - звичайна лінія АВ, проведена від руки на папері. Рисками помічається початок і кінець лінії, довжиною від 12-15 до 20 см. Рисками помітьте початок (А) і кінець лінії (В). Таким чином розмічається лінія відповідно власному стану образу-коду гармонії. Точність поділу виявляє ступінь розвитку почуття гармонії і механізму творчості.

Треба, вдивляючись у площину аркуша утримувати у центрі уваги лінію цілком, немов обмацуючи її очима. Коли помітите, що начебто щось гальмує рух очей і намагається його зупинити: олівцем відмітьте на лінії те місце, де з'явилася ця дивовижна світла крапка. Поставте там жирну позначку (точка С).

У цьому випробуванні почуття гармонії немає і натяку на довільність трактування результатів, бо ніщо не залежить від дослідника, який керує процесом, а сам у нього не втручається. Випробування -аналог конкретної діяльності, на відміну од тестів, а ініціатива дій, оцінювання і самооцінювання йдуть від піддослідної людини - від вас самих. Лінію-предмет дій можна принципово поділити на частини у всіх пропорціях "золотого перерізу": точкою чистого золота- 0,618; зо-лоточленними похідними - 0,118; 0,236; 0,382; 0,764; 0,882.

Випробуваннями рівня розвитку почуття гармонії було охоплено 1,4 тис. осіб різного віку, статі, освіченості і професій. Близько 7% піддослідних майже точно відтворили пропорцію частин лінії і поставили точку С в зоні 0,608 - 0,630. Цей