Основна вимога до наукового тексту — послідовність і логічність викладу. Науковий текст, на відміну від літературної мови, клішований, — в ньому переважають стійкі структури. Роль цих штампів надзвичайно важлива: увага читача не відволікається на літературні прикраси, зосереджується на значимій інформації: судженнях, доказах, цифрах, формулах.

Геометричний (просторово-образний) опис — це традиційний спосіб кодування інформації. Геометричний опис наочний. Інформаційна ємність такого опису дуже велика.

У психології використовують декілька основних форм графічного подання наукової інформації: топологічні та метричні характеристики. Одним з традиційних способів подання інформації, який використовує топологічні характеристики, — це графи. Нагадаємо, що графом є багато точок (вершин), які з'єднані ребрами (орієнтованими або неорієнтованими відрізками). Розрізняють графи: планарні та просторові, орієнтовані (відрізки — вектори) і неорієнтовані, зв'язані та незв'язані.

У психологічних дослідженнях графи використовують дуже часто при описанні результатів. Багато теоретичних моделей дослідники подають у вигляді графів. Наприклад, ієрархічна модель інтелекту Д. Векслера або модель інтелекту Ч. Спірмена подані у формі дендритних несиметричних графіків.

Найчастіше орієнтовані графи використовують при описанні системи причинних залежностей між незалежною, додатковою і залежною змінними. Неорієнтовані графи застосовують для опису системи кореляційних зв'язків між замірюваними властивостями психіки. "Вершинами" позначають властивості, а "ребрами" — кореляційні зв'язки. Характеристика зв'язку здебільшого кодується різними варіантами зображення ребер графа. Позитивні зв'язки зображають безперервними лініями (або червоним кольором), від'ємні зв'язки — пунктиром (або синім кольором). Сила і значимість зв'язку кодується товщиною лінії. Найвагоміші ознаки (з максимальною кількістю значимих зв'язків з іншими) розташовують у центрі. Ознаки, які мають меншу "вагу", розташовують ближче до периферії.

Від системи кореляційних зв'язків можна перейти до відображення "відстаней" між ознаками на площині. Відстань обчислюють за відомою формулою:

Відстань відображає подібність — відмінність ознак. У цьому випадку від топологічного опису ми переходимо до метричного, оскільки відстань між вершинами графа (властивостями) стає пропорційною з величинами кореляції з врахуванням знака: при r = -1 — відстань максимальна, d = 1; при r = 1 — відстань мінімальна, d = 0.

Поряд із графами в психології використовують і просторово-графічні описи, в яких враховується структура параметрів і відношень між елементами (метричні або топологічні). Прикладом є відомий опис структури інтелекту — "куб" Д. Гілфорда.

Якщо в просторі ознак визначена метрика, то використовують суворіше подання даних. Положення точки в просторі, яке зображене на рисунку, відповідає реальним координатам її в просторі ознак. Таким способом подають результати багатомірного шкалування, факторного й, латентно-структурного аналізу та деяких варіантів кластерного.

Для первинного подання даних використовують інші графічні форми: діаграми, гістограми й полігони розподілу, а також різні графіки.

Видом графіків є діагностичні профілі, які характеризують середню вираженість показників, що замірюють у групі або в окремого індивіда.

Найважливіший спосіб подання результатів наукової роботи — числові значення величини: а) показники центральної тенденції (середнє, мода, медіана); б) абсолютні та відносні частоти; в) показники розсіювання (стандартне відхилення і дисперсія, процентільний розкид); г) значення критеріїв, які використані при порівнянні результатів різних груп; ґ) коефіцієнти лінійного та нелінійного зв'язку змінних тощо.

Стандартний вид таблиць для подання первинних результатів: за рядками — суб'єкти дослідження, за стовпцями — значення замірюваних параметрів. Результати математичної статистичної оброки також зводять до таблиці.

Комп'ютерні пакети даних дають змогу вибирати будь-яку стандартну форму таблиць для подання їх у науковій публікації.

Підсумком опрацювання даних "точного експерименту" є аналітичний опис одержаних залежностей між незалежними та залежними змінними. Наприклад, закон У. Хіка і Р. Хаймета, за яким визначають залежність часу реакції вибору від кількості альтернатив:

Конкретний вид функціональної залежності є змістом гіпотези, яку перевіряють у критичному експерименті.

Отже, подання наукової інформації повинно визначатися таким алгоритмом:

Автоматизоване робоче місце психолога. Створення АРМ можна реалізувати як мінімум двома шляхами:

1. Структурно-системний шлях — відповідно до функцій і завдань психолога відбирають системи методик для діагностики різних складових, які оптимізують трудовий процес і допомагають розвитку професійності, а також видачі рекомендацій за принципом поліпшення як окремих її сторін, так і системи "праця — людина — середовище" в цілому,

2. Системно-функціональний шлях — використовуючи уявлення про корисність результату як системно-утворюючого фактора, будують складну багаторівневу аналітичну систему з ієрархією вирішальних правил відбору та переходами між рівнями аналізу.

Перший шлях нині використовують частіше, оскільки він простіший і доступніший.

Другий шлях більш трудомісткий, вимагає побудови цілісної системно-функціональної концепції і приводить до побудови не АРМ, а аналітичної системи деякого інтерпретуючого середовища, здебільшого орієнтованого на досить чіткий продукт — кінцевий результат.

Систему першого типу розроблено на ФПК МДУ (факультет підвищення кваліфікації Московського державного університету) — НОРТ. У цій системі психологічні методики об'єднані в 10 блоків.

Універсальні психодіагностичні методики.

Методики замірів різних рис особистості, характеру, темпераменту й особливостей нервової системи. Методика діагностики станів. Методика діагностики інтелекту.

Методика діагностики індивідуальної свідомості та самосвідомості. Методика діагностики емоційно-мотиваційної сфери. Методика діагностики саморегуляції. Методика діагностики міжособових стосунків. Методика діагностики шлюбних і дитячо-батьківських відносин. Методика для оцінки стилю керівництва, ділових якостей працівників, проведення професійної орієнтації і відбору [14].

Мета АРМ другого тилу може бути як дуже абстрактною, так і конкретною:

1. Максималізувати ефективність професійної діяльності.

2. Мінімізувати психологічними засобами вплив негативних факторів.

3. Або видача систем: значення показників та їхня інтерпретація; рекомендації для підтримання даних значень або корекції.

Основні завдання, що вирішують за допомогою АРМ, повинні ґрунтуватися на кількох ключових проблемах, які повинен вирішити психолог.

Оцінка психічного розвитку.

Діагностика індивідуальних особливостей, інтересів, здібностей, професійних намірів.

Діагностика та корекція професійної діяльності та спілкування.

Склад функціональних блоків АРМ. Розроблення структури та змісту функціональних блоків (як систем у цілому) треба проводити поетапно. На першому етапі у методичному плані ядро системи повинні становити стандартні методи, передусім, самооціночні (Судані) й експертні (І,-дані). У тому випадку, коли ці типи даних дають інформацію про можливу наявність яких-небудь акцентуацій або невизначеності параметра, який діагностують, застосовують додаткові методи, що уточнюють значення актуального параметра.

У процесі розвитку системи треба доповнювати її методами, які дають змогу діагностувати значення Г-даних (дискретні часові інтервали обстеження) досліджуваної змінної. Застосування трьох типів даних допоможе одержати об'ємний ("голографічний") зріз досліджуваної змінної (LQT-образ). Q-дані у зіставленні з ними експертних методів виконують роль основних, опорних.

Другим етапом розвитку якої-небудь підсистеми (наприклад, "зрілий вік") повинно бути опрацювання процедур зіставлення різних зрізів ключових параметрів працівника у межах одного вікового стану.

На третьому етапі розвитку системи треба розробити опрацьовуючи засоби, які допоможуть зіставляти показники того самого досліджуваного об'єкта (наприклад, працівники однієї бригади), одержані різними підсистемами, що діагностують дискретні числові інтервали протягом робочого дня.

Функціональний підхід на першому етапі реалізують шляхом підключення при відповідних значеннях показників Q-методів, вище-нижче розташованих операційних рівнів діагностики, аналізу. Для цього треба враховувати таке вирішальне правило: не більше двох-трьох рівнів опосередкування. В іншому випадку розмивається співмірність параметрів, інтерпретації.

На операційному рівні система повинна реалізувати такі функції:

1) інформаційну — зберігати й подавати дані про методики, умови обстеження, результати окремих суб'єктів дослідження;

2) редагування — доповнення необхідних параметрів, зміна складу та змісту методик;

3) вибірки інформації за критеріями — формування вибірки суб'єктів дослідження, тестових методик, даних у різних режимах, рекомендацій;

4) опрацювання даних за різними методиками, зіставлений статистичний аналіз вибірок, розрахунок психометричних критеріїв;

5) записи — фіксація біжучої інформації, створення потрібних під- , розділів у базі даних і знань [14].

Інтерпретацію результатів обстеження наведено в таких формах для;

а) психолога — значення показників і короткі відомості про зміст змінних, які інтерпретують;

б) осіб, які приймають рішення — загальний опис без спеціальної психологічної термінології, відомості інтимного характеру;

в) акцентованого аналізу — відомості з чітко вираженими акцентуаціями або переважаючими характеристиками обстежуваного;

г) обстежуваного — полегшеного типу, який дає змогу суб'єктові дослідження зробити самоінтерпретацію [2; 14].

Дані треба подавати в трьох основних видах: 1) графічно; 2) вербально; 3) таблично (шкали, класи, бали).

Наведемо приклад складу досить повної системи засобів і методів, які реалізують на практиці психологи:

Довідкові відомості з психодіагностики. Типи даних.

Методи визначення репрезентованості, валідності, надійності, достовірності.

Методи статистичного опрацювання.

Основні поняття статистики.

Статистична перевірка гіпотез.

Міра зв'язку змінних та ін.

Опис типових діагностичних процедур.

Особистісні запитальники.

Тести інтелекту.

Проективні методи.

Репертуарні методи.

Тести досягнень.

Експертні методики.

Етичні норми психологічного обстеження і консультування. Оцінка успішності розвиваючих дій, технік, процедур, методів. Тести успішності в конкретній сфері діяльності. Експертні оцінки успішності за конкретними сферами діяльності. Діагностика змін ціннісних орієнтацій. Психодіагностика, зони ближнього розвитку особистості. Оцінка ефективності систем навчання. Оцінка ефективності розвиваючої взаємодії.

Діагностика індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Оцінка домінуючої орієнтації перцептивної сфери.

Діагностика рівня загального інтелекту (Векслер, Амтхауер),

Визначення типу темпераменту (Айзенк, Русалов).

Діагностика особистості.

Особистісні запитальники (Кеттел).

Емпіричні оцінки на підставі репертуарних методів.

Тест особистісних конструктивів (Келі).

Рівень домагань.

Обстеження міжособових відносин.

Визначення соціометричної системи групи (Морено).

Оцінка рівня розвитку.

Визначення ЦОЄ.

Оцінка референтності.

Оцінка діагностики міжособових стосунків (Лірі). Оцінка поведінки працівника (Томас).

Оцінка соціально-психологічної адаптації (Роджерс, Даймон).

Визначення стилю керівництва трудовим колективом.

Визначення ставлення батьків до різних сторін сімейного життя (PARI).

Оцінка механізмів реагування на конфлікти