За таких умов кожен суб'єкт навчально- пізнавального процесу повинен володіти новим типом відносин - фасилітативним, виконуючи функції організатора, консультанта, партнера співпраці, де посередником буде літературно- мистецький твір. Методологічною основою таких стосунків має стати концепція сучасної філософії про людину як носія сукупності суспільних відносин, де вона є суб'єктом діяльності, пізнання і спілкування. Власне засвоєння ними різних видів діяльності забезпечуватиме їх мотиваційно- оцінний, навчально-пізнавальний, діяльнісно- пошуковий і контрольно-рефлексивний аспекти навчання й учіння в профільній школі, сприятиме їх особистісно фаховому виборові та майбутньому самоутвердженню в обраній професійній сфері [12].

Як учитель-словесник, так і учень-читач прагнуть до самовдосконалення, самоосвіти, самовиховання, самопізнання та самовираження. Це забезпечує їх здатність і готовність до творчості, характеризуватиме як креативні особистості. Кожен із них має набути компетентності щодо одержання й володіння різноплановою літературно-мистецькою інформацією шляхом використання інформаційних технологій і візуальних засобів навчання, що сприяють формуванню прогностичних, конструкторсько-операційних, рефлексивно-моніторингових, програмно-планувальних функцій, компетенцій, які матеріалізуються згодом у конкретний продукт, систему засобів.

Оскільки креативність суб'єктів педагогічного процесу розвивається протягом усієї їхньої діяльності, то вона є вирішальним фактором просування і вчителя й учня-читача до вершин педагогічної/літературно -мистецької майстерності, а учневі стати кваліфікованим читачем, обом оволодіти необхідною системою вмінь-компетенцій.

Проектуючи зазначене на урок літератури, учитель має зважати, що основною одиницею за таких умов є діалогічна цілісність. Центром особистісно зорієнтованого процесу є не індивід учня чи вчителя, письменника чи літературного персонажа, а особистість. Тому діалогічну цілісність на уроці літератури в особистісно зорієнтованому просторі можна представити такою моделлю (рис. 1):

Рис. 1. Діалогічна цілісність сучасного уроку літератури в особистісно зорієнтованому просторіВісь, навколо якої все обертається, це особистість, яка перебуває в різному часовому просторі (особистість у минулому, теперішньому, майбутньому), у певному соціумі, певній культурі та у взаємодії: учень ^ автор ^ художній твір ^ персонаж ^ учитель ^ соціум ^ світова культура.

Створення таких умов забезпечить особистості формування «образу - себе - буття» та його складових: «образу Я», «образу Автора», «образу художнього твору», «образу літературного персонажу», «образу Я і літературного героя», «образу Світу», «образу Я у Світі» тощо. Така цілісність і повнота взаємодії всіх істотних сил людини (учня-читача) зі світом (літературно- мистецьким явищем) активізує внутрішні потенції особистості, які приведуть до вдосконалення її самої і суспільства. Тому співпраця суб'єктів/ об'єктів навчально-пізнавального процесу має враховувати нову філософію освіти, яка вибудовується за синергетико-аксіологіко-акмеологічною парадигмою і сприяє розвитку як лінійного, так і нелінійного мислення, здатності з хаосу методів і прийомів, літературно-мистецьких текстів обрати ті, які допоможуть вибудувати власну модель цінностей, за якою звірятиметься сталий рух до акме- вершини професійної і життєвої досконалості [10-12].

Синергетико-аксіологіко-акмеологічний підхід передбачає цілу низку необхідностей у: - переорієнтації ціннісно-цільової структури

діяльності вчителя (викладача) щодо проектно- конструкторського моделювання змісту літературної освіти школярів;

формуванні нового типу учителя-словесника, здатного до сталої суб'єктно-суб'єктної організації і самоорганізації освітньо-культурологічного простору як учня-читача (студента), так і свого;

забезпеченні високої продуктивності, професіоналізму учня-читача (студента), учителя літератури (викладача) відповідно до вибудуваної траєкторії свого росту;

створенні цілісної креативної особистості, здатної створити свою «Я-концепцію», утвердити і не втратити «Себе-у Світі».

Тому синергетико-аксіологіко-акмеологічний підхід до професійно-методичної підготовки словесника сприяє створенню гуманістично зорієнтованого простору формування особистості як учителя (викладача), так і учня-читача (студента), виборові ними способів своєї діяльності в досягненні сталих, гарантованих результатів на локальному чи глобальному рівнях з урахуванням мотивів, ціннісних орієнтирів, вибудованої кожним своєї траєкторії розвитку відповідно до заданої ним же системи цілей, ціннісних норм тощо [10].

Методологія існуючої підготовки вчителя літератури у вищих навчальних закладах не передбачає звернення студента й учителя-словесника до смислової і ціннісної основи освіти. Вона базується в більшості своїй на передачі готових знань або/чи досвіду професійної підготовки. Саме це й зменшує і збіднює педагогічну культуру вчителя до рівня інформатора й ментора під час реалізації освітньо-культурологічної мети.

Фасилітативний тип учителя (викладача) здатний увійти в європейський простір, не втративши свого національного, зможе набути нових чи/або оновлених смислів і цінностей педагогічної культури: культури поваги й самоповаги, взаєморозуміння і взаємодії, екзистенційно-діалогічного спілкування, цінності особистості, партнерства, педагогічної підтримки саморозвитку й самонавчання, самоорганізації і самовизначення. Формування саме такої ціннісно-смислової сфери свідомості учня (студента) сприятиме в перспективі появі нового типу вчителя (викладача), не спроможного діяти одновимірно (позитивне - негативне), категорично, предмет- ноцентрично, ретрансляційно й об'єктно.

Модель системи цілей, діагностування читацьких здатностей старшокласника, формування його як інтелігентно-компететного в літературно- мистецькому просторі та складові представлено на рис. 2-3.ІНТЕЛІГЕНТНИМ ЧИТАЧ

?Z І

В І-ЧИТАЧ фф

у II - ДОСЛІДНИК ®-(3)

с

к III - КРИТИК ®~®

К IV-ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ <ЈНЗ>

І

ТВОРЕЦЬ ВЛАСНИХ ТЕКСТІВРис. 2. Модель гіпотетично- Із запропонованої моделі названі ролі «спрацюють» лише за умови того, наскільки нормотворчі компоненти (навики) будуть сформовані у випускника. Така модель забезпечує виконання загальної мети шкільної літературної освіти, яка пропонується науковцями по-різному (Н. Волошина, П. Білоус, В. Марко, Н. Пастушенко), і нами представлена таким чином: підготувати інтелігентного читача, здатного зрозуміти глибинний зміст твору,

ідеального випускника-читача

осягнути красу й багатство його художньої форми і сформувати себе як Я-особистість,