УДК 371.3:33

Т.М. Котенко, доц., канд. екон. наук

Кіровоградський національний технічний університет

Управління якістю підготовки фахівців як засіб контролю

В статті розкриті основні етапи процедури контролю підготовки фахівців. Кожен з визначених етапів має свої цілі, якісне виконання процедури дозволить досягти необхідних результатів. Одним з пріоритетних завдань проблеми удосконалення змісту вищої освіти на етапі адаптації України до Болонського процесу є запровадження моделі управління навчально-творчою діяльністю студентів, яка має бути реалізована відповідно до сучасних принципів педагогіки, якість освіти, модель управління

Якість освіти - поняття складне. Воно традиційно пов'язується із змістом і формою навчального процесу, який, як правило, базується на кваліфікації та досвіді викладачів.

Сьогодні якість освіти це не лише сума знань, засвоєних людиною. У сучасному світі, де знання, технології оновлюються швидше, ніж життя одного покоління людей, слід спрямувати навчальний процес не тільки на засвоєння базових знань, але й набуття у тих, хто навчається, потреби, умінь і навичок самостійно засвоювати нові знання та інформацію протягом всього життя, і ефективно використовувати їх на практиці; вміння сприймати зміни, які стають невід'ємною рисою буття людини, готовності вчасно відмовитись від старого досвіду й норм поведінки.

З огляду на управління якістю підготовки фахівців контроль полягає у виявленні відхилень фактичних параметрів керованої системи від нормативів, що прийняті у якості критеріїв оцінки, у вимірюванні, оцінці результатів виконання програми.

Процедура контролю як функція управління якістю навчального процесу складається з трьох чітко відокремлених етапів:

1. Вироблення стандартів та критеріїв.

2. Співставлення з ними отриманих результатів.

3. Прийняття необхідних корегуючих дій.

Перший етап процедури контролю демонструє взаємозв'язок функцій контролю та планування. У якості стандарту формулюються конкретні цілі контролю, досягнення яких передбачає вимірювання. Такі цілі певним чином народжуються з процесу планування.

Цілі, які можуть бути використані в якості стандартів для контролю мають дві важливі особливості. Вони характеризуються наявністю часових меж, в яких має бути виконана певна робота, та конкретного критерію, відповідно до якого можна оцінити ступінь виконання роботи. Конкретний критерій та визначений проміжок часу є показник результативності. Показники дозволяють співставляти реально виконану роботу та набуті знання із запланованими та дати відповіді на питання: «Що ми повинні зробити, щоб досягти запланованих цілей?» та «Що лишилося незробленим?».

Другий етап процесу контролю полягає у співставленні реально досягнутих результатів з встановленими стандартами. На цьому етапі викладач має визначити, наскільки досягнуті результати відповідають його очікуванням. На цій стадії процедури дається оцінка, яка слугує основою для прийняття відповідного рішення щодо початку дій.

Діяльність, що реалізується на цій стадії контролю, частіше всього є. найбільш помітною частиною всієї системи контролю. Ця діяльність полягає у визначенні масштабу відхилення, вимірюванні результатів, передачі інформації та її оцінці.

Вимірювання результатів, що дозволяють встановити наскільки вдалося досягти стандартів, найбільш важкий елемент контролю. Для того щоб бути ефективною, система вимірювання має відповідати тому виду діяльності, який підлягає контролю. Необхідно обрати таку одиницю вимірювання, яку можна перетворити в одиниці вираження стандарту. Важливим є також узгодження швидкості, частоти та точності вимірювань з діяльністю, що підлягає контролю.

Для того, щоб система контролю діяла ефективно, необхідно довести до відома студентів як встановлені стандарти, так і досягнуті результати. Особливої важливості набуває забезпечення ефективного зворотного зв'язку, що діяв би точно та вчасно і дозволяв студенту самостійно виявити прогалини у власних знаннях, коригувати процес пізнання і не давати закріпитися помилковим вмінням та навичкам.

Після визначення оцінки процес контролю переходить на третій етап. Залежно від результативності оцінювання викладач обирає один із шляхів:

нічого не робити (якщо результати контролю збігаються з стандартами); виправити відхилення (зрозуміти причини відхилення та домогтися досягнення або наближення до стандарту);

переглянути стандарти (стандарти, вимоги яких досягти неможливо роблять неефективними прагнення студентів досягти визначених цілей та зводять нанівець мотивацію до навчально-пізнавальної діяльності).

Узагальнюючи викладене вище, зазначаємо, що контроль управлінського процесу і передбачає отримання інформації про результати управлінських впливів.

В управлінському циклі системи управління якістю навчального процесу у вищих навчальних закладах контроль посідає останнє місце лише за логічною послідовністю, а не за значенням.

Для процесу контролю необхідними є: наявність системи показників;

можливість будь-якої системи пізнавати реальність та спів ставляти її з системою визначення критеріїв;

вироблення корекційних заходів.

Детальніше зупинимося на управлінні навчально-творчою діяльністю студентів, яке сприяє якісній підготовці фахівців.

Одним з пріоритетних завдань проблеми удосконалення змісту вищої освіти на етапі адаптації України до Болонського процесу є запровадження моделі управління навчально-творчою діяльністю студентів, яка має бути реалізована відповідно до сучасних принципів педагогіки з урахуванням наступних функцій управління: планування стратегії освітньої діяльності; організації кредитно-модульної технології;

мотивації регулярної активної навчально-дослідної роботи студентів; впровадження дієвої системи зворотного зв'язку ; моніторингу якості навчання тощо.

Враховуючи сучасні тенденції розвитку ринкової економіки, система підготовки сучасних кадрів вищого ґатунку повинна базуватися на замовленні суспільства у фахівцях, здатних володіти професійними знаннями та вміннями, що відповідають інтенсифікації виробництва та передовим досягненням світової науки і техніки.

Особливо актуально постає питання підготовки менеджерських кадрів економічного профілю, які повинні вміти в умовах невизначеності та ризику приймати творчі управлінські рішення з високим рівнем компетентності, брати на себе роль

лідера, вести за собою інших. У сучасних умовах реформування економіки виробництву потрібні якісно нові кадри, здатні бути не просто керівниками і технологами, але й