УДК 331.368 Г.П. Суркова, асп.

Кіровоградський національний технічний університет

Стан та напрями поліпшення підготовки фахівців з вищою освітою

У статті розглянуто основні аспекти сучасного стану підготовки фахівців з вищою освітою. Обґрунтовано принципові напрями удосконалення процесу підготовки кадрів у сфері вищої освіти. вища освіта, фахівці з вищою освітою, якість освітніх послуг, оплата праці, вищі навчальні заклади

За умов поступового переходу економік країн світу до постіндустріальної моделі, особливої гостроти набуває питання інтенсивного розвитку систем національної вищої освіти. Результативність даного процесу у значній мірі залежить від рівня ефективності фінансування даної сфери.

Так, за експертними оцінками, завдяки удосконаленню лише однієї вищої освіти в США одержано в ХХ ст. чверть усього приросту валового національного продукту [3, 21]. Ось чому ще у 60-70-ті роки ХХ століття поступово став поширюватися погляд на освіту як на продуктивну діяльність, а на витрати на неї - як на високорентабельні інвестиції.

Дослідженням питань державного фінансування вищої освіти приділяли увагу у своїх працях такі зарубіжні та вітчизняні вчені як Х. Боуен, Т. Шульц, Р. Солоу, В. Андрущенко, В. Антошкіна, О. Грішнова, І. Каленюк, К. Корсак та інші [1;2;4].

У той же час, теоретичні та методологічні засади фінансування вищої освіти в умовах ринкової економіки, зокрема, вітчизняними вченими, розглянуті недостатньо. Так, особливої уваги заслуговує питання формування в Україні такої моделі вищої школи, яка б реально забезпечувала доступ громадян до якісної вищої освіти.

Метою даної статті є вивчення сучасного стану підготовки фахівців у сфері вищої освіти та визначення основних напрямів удосконалення даного процесу.

Разом з тим, динаміка чисельності студентів вищих навчальних закладів (ВНЗ) Ш-ІУ рівнів акредитації на початок відповідних навчальних років (на відміну від ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації) характеризується стійкою тенденцією до збільшення (рис. 1), що свідчить про зростання попиту на отримання вищої освіти ІІІ-ІУ рівнів акредитації серед населення країни.

У 2008/2009 навчальному році в порівнянні з 2000/2001 роком показник чисельності студентів ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації у розрахунку на 10000 населення збільшився у 1,8 рази (рис. 2.), загальна чисельність прийнятих осіб за аналогічний період зросла в 1,2 рази, а чисельність випускників ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації збільшилась у 1,8 рази (рис. 3).

Слід звернути увагу, що у 2006-2007 рр. має місце перевищення чисельності прийнятих студентів до ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації відносно кількості випускників повної середньої школи на 4,7 та 5,2% [5, 14; 6, 460].

Отже, зростання кількості студентів ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації, до впровадження обов'язкового зовнішнього незалежного оцінювання для бажаючих вступати до ВНЗ, обумовлювалося не лише за рахунок молоді, що закінчувала повну середню школу, але й за рахунок інших категорій осіб, насамперед тих, що вже працюють, але для подальшого професійного росту потребували отримання вищої освіти, а також випускників ВНЗ І-ІІ рівнів.

Середня чисельність студентів у розрахунку на один ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації значно коливається від 11330 осіб у Сумській та 10839 осіб у Луганській обл. до 3173 осіб у Кіровоградській та 3619 у Закарпатській обл.

За показником чисельності студентів у розрахунку на 10 тисяч населення (рис. 2.27) лідерство належить також місту Києву (2173 осіб). Достатньо високими є значення вище вказаного показника у Харківській (945), Львівській (556), Одеській (547), Запорізькій (520) областях. При цьому різниця між максимальним (м. Київ) та мінімальним значенням (Закарпатська обл. - 175 осіб) становить 12,4 рази.

Згідно з табл. 2.13, збільшення чисельності студентів найбільш швидкими темпами відбувалося за такими галузями знань: соціальні науки (4,7 рази у 2006 р. порівняно з 1996 р.), культура і мистецтво (3,7 рази), освіта (3,6 рази), економіка, комерція та підприємництво (3 рази).

Отже, надзвичайно гострою у даний час є потреба у забезпеченні на державному рівні відповідності структури і обсягів підготовки фахівців потребам економічного розвитку як країни в цілому, так і регіональних ринків праці зокрема.

Іншим проблемним аспектом є те, що збільшення кількісних показників підготовки фахівців у сфері вищої освіти не завжди супроводжується підвищенням якості отриманої освіти, зокрема, відповідністю її вимогам розвитку економіки на інноваційних засадах.

Серед основних причин, які дають підстави стверджувати про недостатню якість освіти, що забезпечується вітчизняними ВНЗ, можна виділити такі:

- низький рівень фінансування освітньої сфери державою, що, в свою чергу, призводить до зростання обсягів підготовки фахівців на комерційній основі, низького рівня оплати праці науково-педагогічних працівників, застарівання та неможливості оновлення матеріальної бази ВНЗ;

- недостатньо ефективне використання кадрового потенціалу закладів освіти;

- низький рівень використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій тощо.

Упродовж 2002-2007 рр. частка державних видатків на фінансування дошкільної та професійно-технічної освіти залишається на порівняно стабільному рівні. Разом з тим, за аналогічний період частка державних витрат на фінансування вищої освіти у % до загальних видатків знизилася з 6,9% до 5,7% [5, 6].

Так, суттєво збільшився ступінь зносу основних засобів освіти - від 40,5 у 2000 р. до 57,4% у 2007 р., а вартість уведених в дію нових основних засобів зростає досить повільними темпами. У 2007 р. в сфері освіти було введено в дію нових основних засобів вартістю 2168 млн. грн., що складало близько 2% від загальної вартості засобів, уведених в Україні в цілому.

Досить низьким є рівень оплати праці працівників сфери освіти. Так,