і багатоаспектний характер. Його аспектами є різні види середовища, наприклад, «природне середовище», «антропогенне середовище», «техногенне середовище», «соціальне середовище», «культурне середовище», «просторове середовище», «тимчасове середовище» та ін. Кожне із цих середовищ являє собою певну підсистему стосовно категорії «навколишнє середовище». У той же час «навколишнє середовище» входить до складу систем більш високого порядку - «космос», «природа», «здоровий спосіб життя», «сталий розвиток» тощо.
Зміст категорії «навколишнє природне середовище» становлять наступні знання:
Знання про природне середовище на різних рівнях його організації (від локального до глобального).
Знання про локальні, регіональні й глобальні екологічні проблеми, про вплив природних і соціальних факторів на виникнення й розвиток екологічних криз.
Знання про наявність альтернативних підходів до вирішення екологічних проблем.
Знання про ціннісні системи, що детермінують ставлення особистості й суспільства до екологічних проблем і природного середовища.
Визначення системи провідних понять має принципово важливе значення для розробки змісту ОСР. Адже без системи строго визначених понять ОСР ризикує бути не тільки надзвичайно розмитою проблемою, але й має можливість постійно спотворюватися щораз новими тлумаченнями.
Поняття «навколишнє середовище» - є принципово важливим для обговорюваної проблеми, тому що фактично всі зусилля спрямовані саме на те, щоб зберегти його у сприятливому стані для життя нинішніх і майбутніх поколінь, а також для нього самого. Початкове поняття «навколишнє середовище» розглядалося як синонім поняття «природа» або «природне середовище», тобто як те, що оточує людину, як те, де людина живе й проходить вся її життєдіяльність. У цьому плані для характеристики навколишнього середо - вища використовувалися такі природні елементи (і поняття), як повітря, ґрунт, вода, клімат, наявність або відсутність тих або інших живих організмів. При такому підході поняття «навколишнє середовище» і «природа» виступали як рівнозначні.
Розвиток екології в 1970-х рр. обумовив нове розуміння навколишнього середовища. Це стало можливим завдяки відкриттю безлічі нових взаємодій, які реально існують між факторами середовища. Із цього погляду навколишнє середовище - складна система, у якій прямі й опосередковані взаємодії між різними компонентами, включаючи людину, дають деякий сукупний ефект.
У цьому контексті поняття «навколишнє середовище» виступає як споріднене поняттю «якість життя». Поняття «навколишнє середовище» має не тільки власне природний, але й соціальний, культурний, етичний зміст. Разом з тим воно характеризується не тільки строго науковим змістом, але і яскраво вираженим соціальним, етичним і культурно-історичним звучанням.
Знання, що стосуються навколишнього середовища, можуть бути узагальнені в наступні три групи:
Ресурси й простір. Ця група понять фактично охоплює всі найважливіші аспекти екологічних систем і їх часткових підсистем: абіотичні фактори (повітря, вода, ґрунт і ін.), біотичні фактори (конкуренція, симбіоз і ін.), антропогенні фактори (діяльність людини й суспільства). Поняття цієї групи вкрай необхідні для того, щоб зрозуміти як функціонує та або інша екологічна система й на основі цього розуміння здійснювати стале, екологічно грамотне використання природних ресурсів і доступних просторів. Поняття цієї групи можуть бути підрозділені, у свою чергу, на наступні три підгрупи:
Поняття, що стосуються природних ресурсів (вода, вітер, енергія, ґрунт та ін.).
Поняття про необхідність і шляхи захисту природи.
Поняття про використання земної поверхні й регіональне планування.
Якість навколишнього середовища. Адекватне розуміння навколишнього природного середовища походить від усвідомлення результатів діяльності людини в цьому середовищі. У випадку, коли діяльність людини порушує природну рівновагу ми говоримо про екологічні проблеми. Ці проблеми, що мають величезну кількість окремих причин, проявів і наслідків, впливають на населення окремих регіонів або Землі в цілому. Поняття «якість навколишнього середовища» детермінується сукупністю понять, що характеризують характер впливу людини на середовище його перебування. Найважливішими із цих понять є:
Різні типи забруднень.
Відходи.
Місцеперебування (житло), безпосереднє оточення й життєвий стиль.
Природні небезпеки (у тім аспекті, у якому вони впливають на життєвий стиль людей).
Технологічні небезпеки.
Якість життя. Розгляд і аналіз соціально- культурних потреб окремих індивідуумів і народів ведуть до поняття «якість життя». У цьому плані ми приходимо до самого суб'єктивного аспекту всякої екологічної проблеми - до питання про особистісний вибір і особисту відповідальність. Найважливішими поняттями, що характеризують якість життя є:
Проблеми здоров'я, пов'язані зі станом навколишнього середовища.
Сталий розвиток, у тому числі досягнення повної продовольчої забезпеченості й доступу до благ культури.
Спільний добробут, включаючи світ і безпеку.
Навколишнє середовище не замикається тільки у природному вимірі, але містить у собі яскраво виражені соціальні, економічні, політичні й культурно-історичні складові. Взаємодія між цими складовими має локальне, національне, міжнародне й глобальне значення.
Сучасна ОСР за своєю сутністю являє собою велику сферу міждисциплінарного знання про екологічні проблеми, про фактори, що їх зумовлюють, про шляхи подолання різних криз. Тому центральне місце в змісті ОСР належить категорії «екологічна проблема». Екологічні проблеми - це всі ті механізми й фактори, які загрожують існуванню сприятливого природного середовища й підривають умови життя сучасного людства й біосфери в цілому.
У плані нашого дослідження доцільно виділити наступні три типи сучасних екологічних проблем, що підлягають вивченню в змісті освіти для сталого розвитку:
Екологічні проблеми стану природних ресурсів і просторів.
Екологічні проблеми якості навколишнього природного середовища.
Екологічні проблеми якості життя.
Екологічні проблеми охоплюють певні простори й регіони планети Земля. Залежно від просторового (територіального) фактора виділяють наступні їхні підтипи:
Локальні (місцеві) екологічні проблеми.
Регіональні екологічні проблеми, що охоплюють окремі регіони, країни або навіть окремі континенти.
Глобальні проблеми, які властиві планеті Земля як єдиній цілісній