Подальша типологія сучасних екологічних проблем приводить до створення наступної класифікації:

1. Проблеми управління природними ресурсами:

Вичерпання або виснаження основних природних ресурсів (паливні копалини, сирі матеріали, залізні й марганцеві руди й т. д.).

Надексплуатація й зниження продуктивності специфічних екологічних систем (сільськогосподарські угіддя й ареали, здобич риби й інших морепродуктів і т. д.).

Екологічно недосконалі методи ведення сільського господарства, ґрунтова ерозія, посилення опустелювання земель і т. д.

Втрата орних земель внаслідок їхнього відчуження під різного роду інженерні проекти (автомобільні шляхи й залізниці, будівництво гідроелектростанцій, аеродроми, райони нової промислової забудови й т. д.), а також внаслідок розширення міських поселень.

1.5. Надексплуатація водойм.

Проблеми охорони живої природи:

Скорочення чисельності (або навіть повне винищування) видів тварин і рослин, що підриває біологічну різноманітність Землі.

Руйнування деяких специфічних водойм (наприклад, болота).

Ґрунтова ерозія.

Винищування лісів і його негативний вплив на ґрунти й клімат.

Посилення фрагментарності природних екологічних систем (біотопів), що створює об'єктивні перешкоди для розподілу й міграції видів дикої природи.

Акліматизація далеких місцевим екологічним системам видів рослин і тварин.

Проблеми управління простором:

Незадовільне планування доступного простору.

Надмірна концентрація житла в містах і найбільших міських масивах при одночасному погіршенні якості сільських районів (міграція із сільських регіонів у міста, відтік сільського населення).

Посилення тиску туризму на природні екологічні системи.

Зниження різноманіття й привабливості природних ландшафтів.

Занедбаність багатьох міських поселень, обумовлена зниженням рівня їхньої привабливості.

Незадовільний контроль за стрімким розширенням мережі автомобільних доріг, що супроводжується такими незручностями, як шум, запиленість, підвищена небезпека й т.д.).

Проблеми забруднення природного середовища:

Забруднення прісних вод:

Зменшення самовідновної здатності рік і озер.

Концентрація токсичних речовин у харчових ланцюгах (наприклад, важкі метали).

Неможливість використання прісних вод для питних цілей (наприклад, поганий стан води, присутність патогенних бактерій).

Евтрофікація озер.

Забруднення вод морів і океанів:

Забруднення узбереж морів і океанів, розливи нафти, розмноження патогенних бактерій, купи побутового сміття на пляжах.

Евтрофікація морів.

Винищування морської фауни й флори, зменшення біологічної розмаїтості Світового океану.

Ризик хімічного й радіаційного забруднення берегових і внутрішніх морів.

Забруднення повітря:

4.3.1. Окислювання середовища й негативний ефект кислотних дощів на флору й фауну.

Утворення смогу у великих міських агломераціях.

Руйнування різних матеріалів (корозія металів, руйнування будинків і архітектурних пам'ятників).

Потепління атмосфери (парниковий ефект).

Руйнування озонового шару Землі.

Забруднення ґрунтів:

4.4.1. Надмірне використання мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин.

Радіоактивне забруднення:

Ризик генетичних змін як результат випадання радіоактивних опадів.

Нагромадження радіоактивних відходів.

Проблеми побутових і промислових відходів:

Утилізація промислових відходів і «хвостів».

Надмірна експлуатація систем опалення й нагрівальних приладів.

Диференційований збір і переробка відходів.

Проблеми технологічних аварій і промислових катастроф:

Зростання ризику аварій у різних видах людської діяльності (хімічна промисловість, атомні електростанції, видобуток і переробка нафти й ін.).

Транспортування небезпечних вантажів.

Проблеми погіршення умов проживання людини:

Втрата слуху й ріст перенапруженості, обумовлені шумовим забрудненням.

Руйнування історичної й архітектурної спадщини.

Зникнення відкритих просторів.

Нестача комфорту й гігієни, незадовільні побутові умови.

Проблеми, пов'язані з некерованим розвитком міських агломерацій.

Перенаселення міських поселень.

Незадовільне землекористування й планування сфери послуг.

Проблеми погіршення якості життя:

Погіршення роботи громадського транспорту.

Погіршення якості харчування, непомірне використання токсичних харчових добавок (фарби, консерванти, гормони й ін.).

Ріст захворюваності, пов'язаної зі станом навколишнього природного середовища (алергія, стреси, онкологічні захворювання й т. д.).

Злочинність і погіршення криміногенної обстановки у великих містах і агломераціях.

Проблеми голоду й безграмотності.

Ретельне вивчення екологічної, географічної,

економічної, демографічної й соціологічної літератури, а також аналіз матеріалів періодичної преси дозволяють вичленити сукупність екологічних проблем, властивих всім або більшості європейських країн, у тому числі України. Найважливішими з них є:

Погана доступність і низька якість питних вод.

Забруднення узбережжя морів і великих озер.

Забруднення середовища внаслідок промислових, сільськогосподарських і транспортних факторів.

Нераціональне використання ґрунтів.

Забруднення повітряного басейну, обумовлене розвитком транспорту.

Незаконне скидання відходів у прибережні моря й затоки.

Використання необґрунтовано високих обсягів мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин і тварин.

«Вмирання» лісів внаслідок кислотних дощів.

Зниження відновних спроможностей прісних вод.

Евтрофікація поверхневих вод (особливо озер).

Забруднення підземних вод.

Ґрунтова ерозія.

Лісові пожежі.

Осушення боліт.

Радіаційне забруднення повітря, ґрунтів і продуктів харчування.

Нове сприйняття й розуміння сучасних екологічних небезпек ведуть до ясного усвідомлення необхідності якісно нового типу освіти, здатної підняти екологічну свідомість сучасних студентів на якісно новий рівень. Це можливо тільки за допомогою навчання майбутніх фахівців основам наукової екології, прищеплення провідних ідей екологічної етики, розкриття екологічних, природних балансів і рівноваг, підтримка етично правильних способів поведінки й діяльності у природі.

Для реалізації даного змісту на практиці необхідним, також є формування у студентів певних особистісних якостей, що будуть потрібні їм для більш якісного та свідомого життя в сучасних умовах, для створення сталого та гармонійного світу (іншими словами, для втілення в життя концепції сталого розвитку). Зокрема це:

прийняття загальнолюдських цінностей;

усвідомлення того, що наш сьогоднішній образ життя впливає на майбутні покоління;

розуміння взаємозв' язків в суспільстві та в навколишньому середовищі;

розуміння того, що наші дії на місцевому рівні спричиняють вплив на глобальні процеси;

вміння аналізувати зміни в суспільстві та навколишньому середовищі та прогнозувати наслідки цих змін;

вміння застосовувати знання в різноманітних життєвих ситуаціях;

навички співробітництва в рішенні різноманітних проблем;

здатність до аналітичного, критичного, творчого мислення;

шанобливе ставлення до різноманіття в природі та суспільстві. 

ЛІТЕРАТУРА

Калинин В.Б., Ермаков Д.С., Грайворон Т.Д., Лапшина С.Ю. Методические основы курса «Устойчивое развитие» // Вестник АсЭкО. - № 2 (3о) - 2002.

Каропа Г.Н Образование для устойчивого развития: истоки, тенденции, перспективы // Материалы Международной конференции по устойчивому развитию. - Минск, 2004. - С. 53-55

Касімов Н.С. Від екологічної освіти до освіти для сталого розвитку // Экология и жизнь, 2006. - N°