КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ, ФОРМ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ

У статті розкрито сутність компетентнісного підходу як концептуальної основи оновлення змісту, форм і методів навчання майбутніх перекладачів.

Ключові слова: компетентнісний підхід, перекладач, професійна компетентність майбутнього перекладача, навчання майбутніх перекладачів.

В статье раскрыта сущность компетентностного подхода как концептуальной основы обновления содержания, форм и методов обучения будущих переводчиков.

Ключевые слова: компетентностный подход, переводчик, профессиональная компетентность будущего переводчика, обучение будущих переводчиков.

In the article the essence of competitive approach is shown as a conceptual basis of renewal of contents, forms and methods of teaching of future translators.

Key words: competitive approach, translator, professional competence of future translator, future translators' training. Необхідність підготовки дедалі більшої кількості професійних перекладачів виникла порівняно недавно, незважаючи на те, що переклад є давнім видом людської діяльності. Зумовлено це «інформаційний вибухом», що відбувся у світі у другій половині ХХ століття, у результаті різкого збільшення обсягу інформації, якою стали обмінюватися люди і народи внаслідок значного зростання їхніх міжнародних контактів і листування, а також розширення культурних зв'язків, обсягів міжнародної торгівлі й дипломатичної діяльності, пов'язаних з появою нових держав, виникненням численних міжнародних організацій і всесвітніх рухів. Істотно й те, що в сучасному суспільстві професійному перекладачеві вже недостатньо бути лише знавцем іноземної мови і посередником, що задовольняє зовнішню потребу іншомовного спілкування між людьми, розділеними лінгвоетнічними бар'єрами. Наразі він має бути:

- висококваліфікованим менеджером у сфері перекладацьких послуг, ділової і професійної комунікації, здатним успішно реалізовувати свої професійні функції через правильно створену систему спілкування і компетентне регулювання інформаційного потоку всіх видів нових іншомовних джерел на підставі

адекватного відтворення їх предметно- смислового контексту;

всебічно розвиненим та компетентним сервісо- давцем, здатним зайняти гуманістичну позицію стосовно клієнтів - представників різних культур;

мовним консультантом, котрий добре знається не тільки на іноземній і рідній мові, але й на всіх сторонах буття, культури, політики і свідомості народів, що розмовляють цими мовами.

Проблема дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу дотепер не була предметом спеціального наукового дослідження, хоча у плані вдосконалення професійної підготовки перекладача деякі її аспекти вивчалися побіжно, а саме: актуальні проблеми дидактики вищої школи та концептуальних засад компетентнісного підходу (Н. Бібік, В. Буряк, Л. Кондрашова, О. Пєхота, О. Пометун, О. Савченко, О. Цокур,

Якунін та ін.); підвищення якості навчання студентів-перекладачів іноземної мови як засобу міжкультурного спілкування (М. Байрам, І. Зимняя, М. Карло, Г. Китайгородська, У. Літллвуд, Е. Пассов,

Тер-Мінасова, В. Фурманова, Е. Шубін, C. Fink- beiner, I. Laven, U. Novak, F. Smith, G. Westhoff та ін.); підготовка студентів до здійснення функцій перекладацької діяльності й розвитку у них професійно важливих якостей особистості перекладача (І. Анікєєва, Є. Беседіна, Н. Гавриленко, Л. Голубенко, Л. Єгорова, С. Зелепукіна, К. Касаткіна, М. Князян, Н. Костіна, Л. Леготкіна, Ж. Лихачова, С. Скидан, Ж. Таланова, Л. Тархова та ін.).

Проте, незважаючи на значущість отриманих науковцями результатів, дотепер остаточно не визначена як концептуальна та організаційно- педагогічна основа навчання, зорієнтованого на здобуття компетенцій і компетентностей, так і перелік складових професійної компетентності перекладача. Через це й досі не розроблена ефективна дидактична система їх формування у майбутніх перекладачів упродовж навчання у вищих навчальних закладах. Основними причинами цього, на нашу думку, є: відсутність у дослідженнях розуміння базових компетенцій перекладача як складноструктурованих феноменів, що потребує спеціально організованих дидактичних заходів для їхнього формування; недостатня розробленість теоретично-методологічних засад організації навчання майбутніх перекладачів на компетентнісній основі, а також відповідного дидактичного забезпечення означеного процесу; перевага й активне використання в традиційній професійній підготовці майбутніх перекладачів застарілих методик і дидактичних технологій, розрахованих на засвоєння ними переважно формальних аспектів іноземної мови тощо.

Враховуючи означене вище, метою даної статті є висвітлення сутності компетентнісного як концептуальної основи оновлення змісту, форм і методів навчання майбутніх перекладачів.

Ми, слідом за вченими, розглядаємо компетентнісний підхід у вищій освіті як своєрідну відповідь на виклик часу, його проблеми, в якому відбувається становлення творчої і соціально відповідальної індивідуальності. Практична реалізація цієї мети можлива, як зазначають відомі російські (В. Коган, В. Лаптєв, О. Лебедєв, А. Пінський, І. Фрумін, А. Хуторський та ін.) та українські (І. Бібік, І. Зязюн, І. Єрмаков, Л. Кондрашова, О. Овчарук, О. Пометун, І. Родигіна, О. Савченко та ін.) учені, насамперед через зміну змісту вищої освіти на підставі нового - компетентністного підходу, незважаючи на те, що орієнтація на освоєння умінь, способів діяльності і, тим більше, узагальнених способів діяльності існувала як напрям розвитку вітчизняних педагогічних досліджень і практики, однак вона не була провідною.

Зокрема, компетентнісний підхід проголошено одним із напрямів стратегії розвитку освіти в Україні та Росії. Під компетентностями розуміються здатності особистості (її потенціал) здійснювати складні культуродоцільні види дій. Компетентність визначено ключовим, своєрідним «вузловим» поняттям, оскільки вона, по-перше, поєднує в собі інтелектуальний і навиковий складники освіти; по-друге, в понятті компетентності закладено ідеологію інтерпретації змісту освіти, сформованого «від результату» («стандарт на виході»); по-третє, ключова компетентність є інтегративною за природою, тому що вона містить низку однорідних чи близьких умінь і знань, що належать