умінь і навичок суб'єкта навчання та на глибину його досвіду діяльності, необхідних для формування певного рівня компетентності. За цією ознакою, повинна відбуватися класифікація компетенцій суб'єктів навчання, що дає змогу визначити пріоритетні сфери їх формування (освітні галузі, навчальні предмети, змістові лінії).
Оскільки знання та інформація стають у сучасному світі виробничими ресурсами, то на перше місце висувається питання зростаючої ролі освіти, якості знань, умілого їх застосування. У той же час динаміка суспільних процесів у світі, небачені раніше можливості перетворення соціального і природного середовища, які дає науково-технічний прогрес, робить особливо небезпечними будь-які вияви некомпетентності і обмеженості мислення. Через це очевидно, що сучасна вища освіта, крім загального розвитку особистості, повинна мати на меті підготовку висококваліфікованих та компетентних фахівців, для чого доцільно використовувати компетентнісний підхід, який має для модернізації вищої освіти теоретичну й практичну значущість.
Визнання методологічної сутності компетентнісного підходу в освіті передбачає її сприймання не тільки як соціального інституту, що здійснює трансляцію соціального досвіду, а передусім як одного з найважливіших елементів способу життя сучасної людини, спрямованого на набуття, збереження, присвоєння та створення цінностей культури, тісно пов'язаного з іншими сферами її самореалізації (праця, побут, вільний час). Відправним пунктом при дослідженні сутності компетентнісного підходу як нової освітньої парадигми став той факт, що у сучасній дидактиці вищої школи сьогодні поряд з терміном «компетентність» досить широко вживається термін «компетенція». Тому ми, намагаючись обґрунтувати специфіку компетентнісного підходу в навчанні майбутніх перекладачів, вважали за необхідне насамперед уточнити методологічну і дидактичну сутність понять «компетентність» та «компетенція». Через це було визначено, що тлумачення сутності поняття «компетентність» здебільшого зводиться до латинського аналога, що означає «відповідний», «здатний», тобто придатний до реалізації тих або інших повноважень і виконання певних функцій. У цьому випадку визначення компетентності набуває статусу професійно-гуманітарного знання.
Компетентнісний підхід в умовах інтеграції української системи вищої освіти у європейський та світовий соціокультурний простір є актуальним і може успішно використовуватися як методологічна основа в педагогічних і дидактичних дослідженнях. Особливо важливим він виявляється в теперішній час для підготовки фахівців, здатних діяти в умовах постійних соціальних трансформацій, коли потрібно виявити здатність відчувати проблеми, відмовитись від стереотипів, реконструювати на нових принципах та домагатись найшвидшого нарощування й удосконалення з найменшими витратами і найбільшими прибутками.
Перспективи подальших розробок у даному напрямі полягають у більш детальному визначенні шляхів і засобів реалізації компетентнісного підходу у процесі навчання майбутніх перекладачів.
ЛІТЕРАТУРА
Вербицкий А.А. Компетентностный подход и теория контекстного обучения: материалы к четвертому заседанию методол. семинара 16 нояб. 2004 г. / А.А. Вербицкий. - М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. - 84 с.
Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики: монографія / Н.М. Бібік, Л.С. Ващенеко, О.І. Локшина, О.В. Овчарук, Л.І. Паращенко, О.І. Пометун, О.Я. Савченко та ін.; під заг. ред. О.В.Овчарук. - К.: К. І. С., 2004. - 112 с.
Хуторской А.В. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы образования / А.В. Хуторской // Нар. образование. - 2003. - № 2. - С. 58-64.