УДК 37.032 

Остапенко Е.О. 

ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «САМОРОЗВИТОК»

Стаття присвячена дослідженню проблеми саморозвитку. Ґрунтуючись на результатах аналізу праць вітчизняних та закордонних науковців з педагогіки, психології і філософії, автор стверджує, що сутність саморозвитку вивчається на основі різних підходів щодо ключових ознак, у той час, як акцентуація залежить від ракурсу дослідження проблеми. Автором запропоновано узагальнюючі класифікації поняття «саморозвиток». Особлива увага приділяється психологічному та процесуальному аспектам саморозвитку, що дозволило виділити два комплексні підходи: процесуально-організаційний та психологічний, кожен з яких містить свої складові.

Ключові слова: класифікація, саморозвиток особистості, творчий саморозвиток, професійний саморозвиток.

Данная статья посвящена исследованию проблемы саморазвития. В результате анализа отечественных и зарубежных научных работ по педагогике, психологии и философии автор утверждает, что сущность саморазвития исследуется на основе различных подходов к основным характеристикам понятия, в то время как акцентуация исследования зависит от ракурса рассмотрения проблемы. Автором предложены обобщающие классификации понятия «саморазвитие». Особенное внимание уделяется психологическому и процессуальному аспектам саморазвития, что позволяет выделить два комплексных подхода: процессуально-организационный и психологический, каждый из которых имеет свои составляющие.

Ключевые слова: классификация, саморазвитие личности, творческое саморазвитие, профессиональное саморазвитие.

The article is devoted to the research of the problem of self-development. Having analyzed domestic and foreign scientific works on pedagogies, psychology, philosophy, the author states that the very essence of self-development is scrutinized on basis of different approaches to its key characteristics, at the same time the focus of any research depends on the chosen perspective of the investigation that is carried out. The author offers generalized classifications of the term «self-development». Special attention is given to psychological and process aspects of self-development. It allows distinguishing two complex approaches with certain components: a process - organizing approach and a psychological approach.

Key words: classification, self- development, creative self-development, professional self-development. Проблема саморозвитку особистості займає провідне місце в педагогіці та психології. Зміни соціокультурного середовища призвели до трансформації парадигми освіти та створення нових вимог до майбутнього спеціаліста. Першочерговим завданням стає формування особистості, яка схильна постійно займатися своїм професійним та особистісним самовдосконаленням, готова до безперервної освіти, тобто до постійного саморозвитку. Проблема саморозвитку завжди відрізнялась перманентною актуальністю для будь-якого вікового контингенту, крім того, сучасний науковий прогрес підвищив значущість даної проблематики.

З давніх часів науковці приділяли належну увагу опрацюванню цієї теми. Важливість та вагомість саморозвитку у своїх роботах обґрунтовували видатні філософи: Аристотель, Гесіод, Платон, Демокріт, Гегель, І. Кант, Г. Сковорода, Й. Фіхте, Ф. Шеллінг, П. Юркевич; педагоги: Я. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, А. Дістервег, К. Ушинський С. Русова, П. Каптєрєв, а також російські прогресивні мислителі: Д. Писарєв, Л. Толстой, А. Чехов та ін.

Тривалий час «саморозвиток» ототожнювали з поняттям «саморух», уведеним Гегелем. У першій половині ХХ століття у зв'язку з кардинальною зміною розуміння місця людини у суспільстві, баченням її нової ролі дослідження набувають нового значення. Суттєвий внесок у розвиток проблеми зробили психологи-гуманісти. З' являються теорії особистості, проголошується віра в людину, особистість починає сприйматися як суб'єкт власної діяльності, володар своєї долі. Проблема «саморозвитку» привертає увагу багатьох науковців і набуває широкого опрацювання в роботах Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, А. Маслоу, К. Роджерса, В.І. Слобо- дчикова, Г.А. Цукерман, Б.М. Мастерова, П.Ф. Кап- тєрєва, Л.М. Кулікової, В.Г. Маралова, Т.В. Тихонової, Л.І. Зязюн, Г.К. Селевко, В.І. Андрєєва і т. д.

Незважаючи на значні напрацювання та актуальність даного питання, єдиного розуміння проблеми все ж таки не існує. Так, наприклад, сучасні словники з педагогіки, психології та філософії, за невеликим винятком, пропонують визначення таких термінів, як самоактуалізація, самодетермінація, самоконтроль, самонавчальні системи, самоосвіта, самооцінка, самопізнання, самопрезентація, самосвідомість, самореалізація, самоспостереження, самостійність і т. д., але при цьому не містять такого поняття, як «саморозвиток». Це говорить про розрізненість наукових підходів, відсутність сталого визначення терміна «саморозвиток» і єдиного розуміння цього феномена.

Метою даної статті є узагальнення існуючих підходів до визначення поняття «саморозвиток» та їх класифікація.

Аналіз робіт вітчизняних та закордонних науковців дає підстави стверджувати, що сутність саморозвитку вивчається на основі різних підходів щодо ключових ознак, акцентуація ж залежить від ракурсу дослідження проблеми. Тому пропонуємо наступні класифікації підходів до визначення терміна «саморозвиток»:

за ключовим сегментом (Рис. 1.);

за формами саморозвитку (Рис. 2.);

за ракурсом дослідження феномена (Рис. 3.);

за підходами до розгляду феномена (Рис. 4.). 1) За ключовим сегментом саморозвиток

розглядається як: саморух, процес, механізм, зміна, технологія, потреба, здатність і характеристика, діяльність і внутрішня активність, або як процес і здатність [8, с. 15, 73].

П. Ф. Каптєрєв, наприклад, вважає, що процес саморозвитку - це справжній, неспотворений педагогічний процес [5, с. 178]. В.П. Вєрєтєнніков педагогічний процес саморозвитку розглядає і як механізм самопізнання, самоствердження, самовдоско - налення, самоактуалізації, і як послідовність етапів, кожен з яких визначається якісною зміною як окремих характеристик, так і особи в цілому [2, с. 12]. 2) За формами саморозвитку (Рис. 2.). Поняття «саморозвиток особистості» існує в єдності неусвідомлених та усвідомлених форм. До неусвідомлених форм відносять імітацію, стихійну адаптацію, гру; до усвідомлених -

3) За ракурсом дослідження феномена (Рис. 3). У фокусі дослідження перебуває не тільки особистісний саморозвиток; науковці, зокрема, концентрують увагу на професійних аспектах саморозвитку. Розглядається