На думку В.І. Андрєєва, творчий саморозвиток особистості - це особливий вид творчої діяльності суб'єкт-суб'єктної орієнтації, спрямований на інтенсифікацію і підвищення ефективності процесів «самості», серед яких темоутворю- ючими є самопізнання, творче самовизначення, самоуправління, творча самореалізація і самовдосконалення особистості [1, с. 489].

4) За підходами до розгляду феномена (Рис. 4). Результатом узагальнення та аналізу наукових матеріалів з даної проблематики стає виділення вдосконалення. Ця слушна думка була висловлена Е.А. Коваленком [6, с. 8]. У своєму дисертаційному дослідженні автор переконливо доводить вагомість такого розподілу та актуальність і значущість дослідження усвідомлених форм саморозвитку.

Творчо-професійний саморозвиток характеризується тим, що охоплює всі сфери життєдіяльності людини, йдеться про реалізацію творчого потенціалу особистості в професійному становленні та саморозвитку. Наприклад, О.П. Слободян, визначаючи творчий саморозвиток особистості студента педагогічного коледжу, акцентує увагу на розвитку творчих здібностей особи у професійній діяльності і вважає, що це вмотивована, свідома, відрефлексована на основі самопізнання, самовизначення, самоконтролю, самоосвіти діяльність, спрямована на вдосконалення природних та духовних якостей, на розвиток творчого потенціалу, діалогового дивергентного мислення, на моделювання власного способу життя в соціокультурному контексті, на самореалізацію творчих здібностей у процесі життєтворення та професійно-педагогічного становлення [15, с. 105-106].

двох основних підходів до розуміння поняття «саморозвиток»: психологічного і процесуально- організаційного. Останній об'єднує розуміння особистісних і професійних самозмін як процесів. Серед них виділяємо внутрішньо і зовнішньо організовані процеси. Зовнішньо організований процес саморозвитку передбачає наявність зовнішнього

Науковці поділяють різні точки зору з цього питання. Ряд авторів під час вивчення поняття «саморозвиток», зосереджує увагу на його внутрішній організації (Я. Коменський, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, М.М. Костогризов, А.В. Вєтхов, В.П. Вєрєтєнніков, Е.А. Коваленко, Л.Г. Петерсон, Л.М. Кулікова). Наприклад, М.М. Косто- гризов розуміє феномен саморозвитку як обов'язково внутрішній, мотиваційний процес, спрямований на досягнення конкретної мети [7, c. 16], як свідоме самовдосконалення [7, c. 21]. Внутрішньо організовані процеси відбуваються за наявності спрямованості особистості на саморозвиток. Спрямованість розуміємо як сукупність мотивів, які впливають на поведінку людини, незалежно від ситуації. Якщо ця інтегративна якість розвинена, особистість відчуває і усвідомлює необхідність саморозвитку, її захоплює пізнавальна діяльність, вона націлена на результат і подальший розвиток, йдеться про внутрішній поштовх, потік, який несе її до творчого зростання. Ця точка зору актуальна для навчального процесу і має надзвичайне значення, оскільки йдеться про самомотивацію, самоменеджмент студента, і в такому випадку студенту, як і викладачу, не доводиться виявляти вольове зусилля для успішного протікання педагогічногу процесу. Той, хто навчається, сам шукає зміст, форми, методи, щоб змінювати, удосконалювати себе. Такі студенти є, але їх небагато, більшість студентів потребують стимулу, зовнішнього поштовху, і тоді ми говоримо про зовнішньо організовану педагогічну діяльність.

впливу, який, по суті, є педагогічним процесом, але існує і неорганізований вплив, вплив середовища, тобто соціальний.

П.Ф. Каптєрєв, Т.В. Тихонова, М.А. Костенко, Ю.А. Лобейко, Н.М. Лосєва розглядають саморозвиток як зовнішньо організований процес особистісного та професійного самозмінення, самовдосконалення, як процес або технологію, що включає сукупність форм, методів і прийомів. Так, професійний саморозвиток майбутнього вчителя Т.В. Тихонова вважає усвідомленим цілеспрямованим самопізнанням, самопроектуванням, та самовдосконаленням з метою досягнення певних результатів у майбутній професійній діяльності [18, с. 16]. Н.М. Лосєва пропонує наступну дефініцію: «Саморозвиток - це безперервний процес, у якому під впливом визначення мотивів ставляться і досягаються конкретні цілі за допомогою зміни власної діяльності чи зміни себе» [9, с. 45]. Для чіткого розуміння студентом цілей, завдань, шляхів і методів досягнення результатів, свідомого ставлення до процесу навчання як до процесу самовдосконалення та самоперетворення, педагогічний процес передбачає наявність суб' єкт-суб' єктних відносин між студентом та викладачем. Необхідно відзначити, що як внутрішньо організовані, так і зовнішньо організовані процеси саморозвитку базуються на психічних процесах людини. Самопізнання, самоактуалізація, пізнання власних психічних та психомоторних здібностей, емоційних та вольових якостей стають запорукою успішного розвитку та саморозвитку. Оскільки людина соціальна за своєю природою, не викликає сумніву те, що її розвиток залежить від суспільства і особистість не може розвиватися без впливу середовища. Слід підкреслити, що соціум впливає на формування, розвиток і саморозвиток особистості несвідомо і підсвідомо, має характер спонтанності, є, по суті, некерованим і неорганізованим процесом, що не може сприяти гармонійному становленню та розвитку особистості. Отже, для цілеспрямованого процесу формування особистості і підвищення його результативності зовнішній вплив має бути системно організованим, методично забезпеченим педагогічним процесом.

Окрему групу складають науковці, яким характерне комплексне бачення проблеми даного дослідження, їх розуміння феномена представляє процесуально-організаційний підхід у загальному вигляді. М.А. Костенко визначає саморозвиток як становлення особистості з метою ефективної самореалізації «на основі внутрішньо значущих впливів», тобто простежується наявність двох складових процесу: зовнішньої і внутрішньої [8, с. 15]. Г.К. Селевко розуміє саморозвиток як внутрішньо, так і зовнішньо організованим процесом. Науковець зазначає, що спрямованість та інтенсивність саморозвитку і самовдосконалення значною мірою визначаються соціальним середовищем та використаними педагогічними засобами. З точки зору Г. Селевко, саморозвиток є вищою духовною потребою, яка включає потреби пізнання, самоствердження, самовираження, безпеки, самовизначення, самоактуалізації, є прагненням