з'ясування рівня образно-асоціативного осмислення музики (Е. Бурвіна, Є. Назайкін- ський); уточнення функціональної ролі музичних здібностей у розвитку музичного мислення (Н. Антонець, І. Казуніна); розробка педагогічних технологій формування музичного мислення у студентів (О. Бурська, А. Корженевський, І. Медве- дєва). Значний внесок у з'ясуванні цього феномена становлять праці з музикознавства (М. Арановський, Л. Дис, І. Котляревський, В. Медушевський, В. Москаленко, А. Сохор та ін.), музичної психології (В. Петрушин, Л. Самсонідзе, Г. Ципін та ін.), а також з музичної педагогіки (Л. Арчажнікова, М. Дяченко, В. Крицький, С. Олефір, Н. Моз- гальова, К. Тарасова та ін.).
Цілісне сприйняття в музиці - передумова формування цілісного музичного мислення. Ще академік І. Павлов [2] вказував на цілісність сприйняття завдяки роботі двох півкуль головного мозку в психічній діяльності людини, кожне з яких домінує стосовно певних функцій. Так, функції правої півкулі відповідають за інтуїтивне та наочно-образне бачення оточуючого світу (вони стосуються сприйняття музичних образів, інтонаційних процесів, інтуїтивних рішень), а лівої - за читання нот, художню мову, постановку завдань, тобто ґрунтуються на обробленні вербальної інформації. Експериментально доведено, що при електрошоковому «вимиканні» правої півкулі мова істотно не змінюється, а музичні здібності руйнуються [3]. Наведемо протилежний приклад, коли у відомого російського композитора Ю. Шапоріна через інсульт було пошкоджено ліву півкулю мозку: він втратив здатність розмовляти, але продовжував створювати опери та інші високохудожні музичні твори. Однак ліва та права півкулі однаково важливі, тому що виконують різні взаємодоповнюючі функції.
Рівень музичного мислення визначається ступенем інтелектуалізації емоційного змісту музичного твору, розвитком особистісного життєвого досвіду. Музичне мислення - це сукупність переживання і розуміння, тому музичний твір є як емоційним, так і інтелектуальним самовираженням музиканта. Формуванню єдності емоційного та інтелектуального в музичному мисленні на заняттях музики присвячено праці вчених- педагогів М. Давидова, І. Казуніної, Л. Кириленко, О. Бєляєвої, С. Олефір та ін.
Можна стверджувати, що у сучасній музичній педагогічній теорії і практиці феномен музичного мислення досліджується в різних аспектах. На жаль, як показує теоретико-практичний аналіз, у мистецьких вищих навчальних закладах ще подекуди простежуються тенденції недостатнього розв'язання проблем методологічного характеру стосовно творчого розвитку музичного мислення студентів.
Умови сьогодення примушують викладачів шукати інноваційні форми, нові методи роботи зі студентами. На кафедрі музичного мистецтва Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв ми застосували комплекс методів, які спрямовані на активізацію мислення у студентів. Серед основних навчально-виховних методів та прийомів ми широко використовували різноманітні методики музикотерапії [4; 5] для стимуляції інтелектуальної діяльності студентів, підвищення працездатності мозку, формування культури музичного мислення, емоційної саморегуляції особистісного розвитку майбутніх фахівців. Активні та рецептивні форми музикотерапії супроводжували корекцію мис- лительних операцій, індивідуальних характеристик і типів мислення.
Теоретичний аналіз наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників (Х. Аллаяров, В. Бехтєрєв, Л. Брусіловський, В. Зав'ялов, Г. Семенова, К. Швабе та ін.) засвідчує наявність кількох напрямків досліджень щодо впливу музикотерапії на організм, душевний стан, інтелектуальну діяльність, естетичні потреби людини. Про благотворний вплив музики читаємо ще в історичних відомостях VI ст.: «Музика здатна продовжити людське життя, розбудити і оживити думку».
Через музичний твір особистість спілкується з духовним досвідом людства. Музичне мистецтво дає можливість сприймати навколишній світ як взаємозв'язок моральних проблем суспільства і особистості, втілюваних у художньому образі, через який ці проблеми можуть стати глибоко осо- бистісними, відчутними. Коли індивід ознайомлюється з музичним твором, він матеріалізує його крізь призму суб'єктивного «Я», визначає власну позицію, співвідношення свого погляду з іншим (авторським смислом), іноді протилежним. Проникнення в діалектику зв'язків форми і змісту музичного твору зумовлює новий художній смисл, особистісно значущий для цієї людини.
Музичне мислення - це сукупність переживання і розуміння. Мистецтвознавець В. Бобров- ський [6] вказував, що в музиці образ дійсності, який виникає в художньої свідомості, реалізується за допомогою системи інтонаційних сполучень. На його думку, емоційний і раціональний ряди зливаються у цілісний феномен - музично- інтонаційну систему, основу якої становить «емоція-думка». Б. Теплов [7] поставив емоцію у центр музичного мислення суб'єкта. На його думку, лише через емоції можна зрозуміти зміст музики. Музичне мислення починається з емоційної реакції на музичну інтонацію, яка має певний сенс. Зрозуміло, що мислення в музиці оперує емоційним смислом, який є домінуючим. Тому недостатньо тільки почути музику, треба ще її емоційно пережити, відчути її виразність.
Музикотерапія як напрямок психотерапії здатна емоційно впливати на особистісні якості, допомагає виявити і скоригувати недоліки в особистих відносинах, сприяє розвиненості характеристик мислення і підвищенню самооцінки.
Музикотерапія поряд з іншими методами розвитку мислення посилює їхній вплив, підвищує ефективність та сприяє активізації мислення студентів. По-перше, за допомогою використання методу музикотерапії ми розвивали в студентів правопівкульний (образний) тип мислення. Ще болгарський психолог Г. Лозанов пропонував для мобілізації невичерпних творчих ресурсів правої півкулі мозку тих, хто навчається, прослуховува- ти музику барокко і водночас письмово відповідати на запитання. Таким чином, створюються умови, що наближаються до «художнього переживання». За його думкою, причина посилення здатності поглинати і пригадувати інформацію полягає в темпі цієї музики (60-70 ударів за хвилину), який наближується до частоти серцебиття. Цю гіпотезу було доведено при замірах частоти електромагнітних хвиль головного мозку («альфа- хвилі» частотою 7 дцб спричинюють особливий