емоційно-творчий стан людини). Ритміка музики барокко стимулює пригадування інформації, впливає на розвиток інтуїції, уваги людини і вміння давати обґрунтовані оцінки при вираженні внутрішніх почуттів і схильностей. У сучасній психології творчості виділяють дві групи композиторів за домінацією в них лівої чи правої функціональної асиметрії мозку та відповідно поділяють їхні твори за шкалою «раціональність-інтуїтив- ність» [8]. Впровадження в навчальний процес комплексу засобів активізації можливостей пра- вопівкульного мислення засобами музикотерапії полягало в такому. Студенти одночасно з виконанням письмових індивідуальних завдань слухали музику барокко або музику композиторів, яка має правопівкульний характер і впливає на розвиток інтуїції людини (Г. Берліоз, І. Брамс, Р. Вагнер, Г. Малєр, О. Скрябін, С. Франк, П. Чайковський, Ф. Шопен, Р. Шуман). Ця методика дуже покращила їхні результати. Ми використовували музику як ритмічний подразник. Як відомо, ритм музики сильно впливає на ритмічні процеси організму людини, додає сили та енергії, прискорює пам'ять та мислення.
По-друге, ми проводили психотренінги (ігри та вправи з психотехніки) [9], використовували медитативні методики професора О. Савостьянова [10] під класичну музику для м'язового розслаблення (релаксації). Спеціально підібрані твори композиторів різних епох і стилів (Е. Гріга, К. Дебюсі, В.А. Моцарта, Ф. Шуберта та ін.) сприяють аутогенному зосередженню на розвиткові уваги і самоконтроля, уяви, рефлексії, емпатії та властивостей музичного мислення. Пасивні форми музикотерапії сприяють навчанню саморегуляції дихання при виконанні музичних творів на публіці, досягненню певного емоційного стану (організм вчиться розуміти і виконувати накази у мисленні), розвитку «саногенного мислення», яке дає змогу контролювати емоції, позитивно впливати на творчу музичну діяльність.
У формі занять-есе (нетрадиційна форма оволодіння мистецтвом) студенти прослуховували музичні твори. Заняття-есе - це невеликі музичні нариси, які не потребують аналізу музики, відтворення творчого шляху композитора. Вони спрямовані на досягнення навчальної вершини створення Краси, стану катарсису під час спілкування з музикою, на «художнє відкриття» студентів. Можливо, це і є найвищий рівень поєднання Істини - Добра - Краси, виражений через безпосередність та відкритість духовних почуттів у процесі колективної «творчої бездумності». У процесі сприймання музики ми залучали аналогії з інших видів мистецтв із метою активізації музичного мислення. Використання художньо-живописних або літературних аналогій сприяло розвитку художньої уяви, піднесення емоційного стану, поглиблювало розуміння внутрішнього змісту музики, її емоційно-образної наповненості.
Так, ми пропонували студентам прослухову- вання наступних творів: М. Березовський. Концерт «Не отвержи мене»; М. Леонтович. Літургія; Б. Фільц. Три молитви до Святої діви Марії. Одночасно вони знайомилися з репродукціями відомих полотен: «Моління Ісуса» Ель Греко, «Трійця» А. Рубльова, «Мадонна Літа» Л. да Вінчі. Багатошаровість образів, поринання студентів у ситуацію неусвідомленого переживання «духовних реальностей» дає змогу прилучатись до духовного універсаму загальнолюдської культури, до «Вищої Реальності». Учасники цих занять обговорювали власні спогади, фантазії, асоціації, що сприяло зарядженню енергією, збагаченню духовного стану, диверсифікації художньо-образного мислення, естетичній насолоді від спілкування з музикою, художнім мистецтвом.
На Міжнародному конгресі в Російській Академії музики ім. Гнесіних, присвяченому оздоровчій техніці засобами мистецтв, відмічалося, що однією з найбільш ефективних методик музикотерапії є використання синкретичного комплексу прийомів художнього впливу різних мистецтв. В цьому плані позитивно діють цілющі можливості різноманітних фольклорних жанрів, які охоплюють поетичну, музичну, хореографічну, драматичну творчість народу. Фольклор - мистецтво синкретичне (синтез співу, гри, народної хореографії). Тому народну музику можна використовувати у різних формах музикотерапії, поєднуючи з іншими методиками, що дає чудові результати.
Безпосереднє «живе» колективне виконання або слухання фольклорних творів сприяє творчому натхненню, породжує емоції, радість творчості, підсилює переживання, думки. Тому що краса мелодики українських народних пісень злилася з життям. В них звучить жива, сповнена барв та істини, яскрава народна історія, яку ми відчуваємо всім серцем.
Фольклор - надзвичайно складний культурно- історичний феномен. Історична цінність давнього язичницького фольклору полягає в тому, що він є глибинним кодом, що несе інформацію від верхнього палеоліту (40 тис. років до н. е. - час виникнення первісного мистецтва), через усі подальші епохи аж до наших днів. У його глибинах у вигляді логічних і виразових структур живе пам'ять про усі минулі епохи. В кожній народній мелодії можна аналітичним шляхом за допомогою спеціальних прийомів і досліджень виявити релікти фольклору минулих епох, на які накладалися пізніші здобутки. А ми знаємо, що дата виникнення обрядового фольклору - епоха пізнього неоліту 4-3 тис. р. до н. е. Архаїчний шар фольклору не зник: він законсервувався разом з патріархальним побутом і язичницькими уявленнями, і становить зараз найціннішу частину обрядової музики, що дійшла до нашого часу. Саме цей шар постачає історикам культури дорогоцінні факти прадавнього музичного мислення й світогляду. Фольклор як жива ланка з'єднує людство з часами його дитинства. Сучасне народне мистецтво виникло саме на основі первісного мистецтва, яке розвивалося протягом багатьох тисячоліть вже під сучасною назвою «фольклор» на рівнях інтуїтивного і логічного (раціонального) мислення. Розвиток фольклору не припинився і не припиниться в майбутньому при переході до проявів вищих ступенів свідомості, основаної на еволюційних рівнях, мислення на яких буде формуватися вже не на кодах образно-логічних засад, а на своїх вищих формах (символах, імпульсах). Фольклор не може припинити своє існування доки буде Людство жити на Землі, бо - «фольклор - це саме життя»