УДК 37.013.42

Лебедева I.O., Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського

ПРОФІЛАКТИКА БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ ЯК НАПРЯМОК ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО

У статті розкриваються сутність та зміст соціально-педагогічної профілактики безпритульності неповнолітніх. Визначаються завдання, об 'єкти, рівні та принципи профілактичної діяльності, виділяються її характерологічні структурні компоненти.

In the article the essence and the contents of the social and educational preventive measures against children's homelessness are investigated. The main tasks, objects, levels and principles of preventive activity are defined; its typical structural components are singled out. Глибокі соціальні перетворення, що відбувалися в 1990-х роках, кризовий стан економіки, культури та освіти катастрофічно погіршили умови життя та виховання дітей і молоді, неминуче призвели до збільшення кількості труднощів, з якими зустрічаються дитина та її батьки у процесі життя та розвитку. Сучасні дослідники виявили, що внаслідок цього в дитячому та під-літковому середовищах відзначається низка негативних тенденцій. Результати спостерігаються у зростанні підліткової злочинності та в збільшенні кількості бездоглядних та безпритульних дітей.

У Законі України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" термін "безпритульні діти " трактується як діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання [1, с. 213]. Профілактика бездоглядності та правопорушень серед дітей - один з найважливіших заходів, спрямованих на виконання Націо-нальної програми "Діти України".

Соціальне замовлення на розроблення заходів щодо профілактики дитячої бездоглядності та безпритульності також визначається в діючих законах та указах Президента України, а саме: Закони України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", "Про охорону дитинства", "Про со-ціальну роботу з дітьми та молоддю", Укази Президента України "Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві", "Про додаткові заходи запобігання дитячої бездоглядності".

Правові, медичні, психологічні, соціальні та педагогічні аспекти профілактики безпритульності та інших відхилень у поведінці в тій чи іншій мірі розглядалися в працях таких вчених, як: Т.Ф. Алєксєєнко, Л.М. Артюшкіна, В.Г. Баженко, В.Г. Бочарова, М.В. Володько, М.А. Галагузова, В.В. Головченко, Т.Ю. Зайцевська, ЮЛ. Заросинський, І.Д.Звєрєва, А.Г. Зінченко, А.Й. Капська, О.С. Макаренко, Н.Ю. Максимова, М.С. Мартинова, В.М. Оржеховська,

A.M. Прихожан, O.A. Удалова, M.M. Фіцула, О.І. Холостова, М.В. Шакурова та інші.

Аналіз наукової літератури виявив, що проблема соціально-педагогічної профілактики безпритульності неповнолітніх ще не була предметом спеціального дослідження. Більшість науковців орієнтуються на вивчення умов та особливостей процесу профілактики та практично не вдаються до змістовного аналізу структурних компонентів цього явища. Отже, мета нашого дослідження полягає у розкритті сутності та змісту поняття соціально- педагогічної профілактики безпри-тульності неповнолітніх, визначенні її завдань та об'єктів та виділенні структурних компонентів.

Категоріальний апарат поняття "профілактика " (від гр. - попередження) найповніше розроблений у російськомовному словнику з соціальної педагогіки, у якому "профілактика" визначається як використання сукупності заходів для попередження виникнення та розвитку будь- яких відхилень у розвитку, навчанні, вихованні [2].

У словнику російської мови термін "профілактика" має значення "охороняти", "оберігати", "попередити". Ці слова розглядаються як синоніми.

Тлумачний словник української мови трактує профілактику в суто медичному аспекті. Це "заходи, що запобігають виникненню та поширенню хвороб, сприяють охороні здоров'я населення". Але у словнику використовується поняття "попередження", під яким розуміється запобігання чого-небудь небажаного [3].

Традиційно на рівні свідомості профілактика певного явища розглядається як його недопущення, "протидія". При такому підході сам термін несе в собі негативний контекст, конфліктність, сховану агресію.

Сучасні українські та російські соціологи вважають, що варто засновувати свою роботу на принциповій тезі про те, що профілактика - це перш за все активний поступовий процес створення умов і формування особистих якостей, які підтримують благополуччя. Такий процес покликаний сприяти забезпеченню безпечного та підтримуючого середовища, доступу до інформації, допомозі у набутті життєвих навичок.

Кожний з цих засобів є необхідним у контексті забезпечення можливості підтримувати та підвищувати рівень здоров'я. За рахунок цього профілактику можна розглядати як особливий вид діяльності, який знаходиться на стику психології, педагогіки, соціології, соціальної роботи, медицини та інформаційних технологій.

У суто соціально-педагогічному аспекті категорію "профілактика" В.М. Оржеховська трактує як складну об'єктивно обумовлену систему керованої діяльності, що закономірно складається на конкретному історичному етапі суспільного життя і яка забезпечує науково- теоретичну розробку і практичну реалізацію заходів, спрямованих на попередження злочинів і злочинності [4].

В цілому погоджуючись з таким визначенням, ми вважаємо, що найбільш повним є трактування профілактики як науково обгрунтованих і своєчасно здійснюваних дій, направлених на запобігання можливим фізичним, психологічним або соціокультурним колізіям у окремих індивідів груп ризику, збереження, підтримку й захист нормального рівня життя й здоров'я людей, сприяння їм у досягненні поставлених цілей та розкриття їх внутрішніх потенціалів [5, с. 369].

Зроблений аналіз наукової літератури дозволяє виділити завдання профілактики, а саме:

діагностичні (виявлення причин і факторів відхилень у поведінці);

реабілітаційні (перевиховання, подолання негативних проявів у поведінці);

координуючі (координація зусиль усіх зацікавлених виховних інститутів щодо попередження і подолання асоціальної поведінки);

прогностичні (передбачення можливих негативних явищ у поведінці неповнолітніх та ін.).

Принциповим для нашого дослідження сутності профілактичного процесу стало визначення видів, або типів профілактики.

У науковій літературі існують різні класифікації профілактичної роботи: за змістом діяльності, за об'єктом її впливу, за цільовими групами.

Профілактична діяльність, яка здійснюється на рівні