Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" визначає соціальну профілактику як роботу, спрямовану на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого нега-тивного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді та запобігання такому впливу [1].

Соціальну профілактику О.В. Безпалько трактує як зусилля, спрямовані на превенцію соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп або попередження ускладнення вже наявних проблем. Це комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого- педагогічних заходів, спрямованих на попередження обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі.

Профілактика, за думкою О.В. Безпалько, ґрунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних факторів, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку дітей та молоді, у їхній поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля [7, с. 31].

Соціальна профілактика створює той необхідний фон, на якому більш успішно здійснюються всі інші види профілактики: психологічна, педагогічна, психолого- педагогічна, юридична, медична та соціально- педагогічна.

Б. Батінас вважає, що на загальносоціальному рівні соціально-профілактична діяльність в широкому розумінні слова переслідує мету виявлення, усунення й нейтралізації причин і умов, що викликають різного роду негативні явища [8, с. 47].

Психологічний аспект профілактичних дій соціального педагога полягає у встановленні довірливих стосунків з об'єктами виховного процесу, реалізації соціально значимої мети, формування в учасників виховного процесу потреби в самопізнанні, самовдосконаленні, у розширенні власних знань, досвіду гуманних і демократичних стосунків, прагнень до активного подолання негативних явищ у соціальній дійсності.

У медицині, зокрема в психіатрії, крім медичної профілактики, також використовується термін "психопрофілактика", який трактується як система заходів з попередження психічних відхилень у розвитку людини. Психопрофілактика включає ранню діагностику, прогнозування й попередження небезпечного для життя людини стану, ранній початок лікування й використання адекватних методів корекції з досягненням найбільш повної ремісії, довготривалої підтримуючої терапії, що виключає можливість рецидиву [9, с. 86].

В юридичних науках, зокрема в кримінології, ряд дослідників (ЛІ. Долгова, К.Є. Ігошев) класифікують профілактику за подібністю чи відмінністю етичних і правових норм поведінки і поділяють її на моральну і правову. За переконанням правознавців, моральна

профілактика - формування в членів суспільства моральної здатності до саморегуляції, правильного засвоєння узвичаєних у сус-пільстві норм моралі, неухильної відповідності цим нормам у своїх вчинках і діях; правова профілактика - недопущення різноманітних правопорушень, виявлення причин і умов, що їх породжують.

У педагогіці під процесом профілактики розуміють систему заходів, направлених на забезпечення охорони дитинства. Вона реалізується в систематичному спостереженні за дітьми у дошкільних установах, школах, за дітьми, що виховуються удома.

Ряд дослідників (В.М. Оржеховська, Л.В. Мархадаєв та ін.) переконані, що педагогічна профілактика залежно від вибору об'єкта впливу та змісту профілактичної роботи є невід'ємною частиною соціальної профілактики. Як і загальна профілактика, соціальна профілактика спрямована проти тих явищ соціального життя, які детермінують порушення норм моралі та виступають як один із засобів правильної соціальної орієнтації людей, стимулу суспільно значимої поведінки.

Педагогічна профілактика є моральною, оскільки являє собою діяльність щодо попередження можливих порушень соціальних механізмів моральної регуляції. К.Є. Ігошев характеризує цей вид профілактики як ранню профілактику. Це поняття впровадив у середині 60-х років Г.М. Міньковський, і далі чимало дослідників вивчали цей вид профілактики (С.С. Арзумян, А.С. Бєлкін, О.Г. Дьоміна, Н.В. Касяруш, І.В. Козубовська, І.О. Нєвський,

В.В. Овчарова, Л.Б. Філонов, А.О. Шатенко, Ю.І. Юричка).

Підвищення актуальності ранньої профілактики відхилень у розвитку особистості дитини Р.В. Овчарова пов'язує з тим, що дитинство є тим періодом, у якому закладається фундамент особистості; у дитинстві закладаються моральні та етичні еталони; формується правиловідповідна поведінка та нормативна діяльність; нервова система дитини дуже пластична та здатна до зміни; у цьому періоді дитина володіє підвищеною здатністю до сприймання та наслідування; у цьому періоді дитина залежить від дорослого, а батьки та педагоги - її головні авторитети [6].

На фоні загальної гуманізації педагогічного процесу реалізується психолого-педагогічна профілактика, під якою розуміється система упереджувальних заходів, пов'язаних з усуненням зовнішніх причин, факторів та умов, що визивають ті чи інші недоліки у розвитку дитини. Успішність цієї системи пов'язана перш за все зі всіма суб'єктами педагогічного процесу.

Поняття соціально-педагогічної

профілактики досліджують такі дослідниками, як О.В. Безпалько, А.Й. Капська, І.М. Пінчук, Р.В. Овчарова, Д.В. Колесов та ін.

Р.В. Овчарова визначає соціально-педагогічну профілактику як систему заходів соціального виховання, направлених на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей та підлітків, що сприяє різним видам його активності [6, с. 276].

У російському словнику з соціальної педагогіки соціально-педагогічна профілактика трактується як система заходів, спрямована на вивчення особливостей розвитку та виховання дітей, умов їхнього виховання та навчання, використання отриманих знань у діяльності по попередженню труднощів у навчанні та соціальних відхилень у вихованні [2].

Виходячи з розуміння соціальної ситуації розвитку, її об'єктивного (якою вона реально є) та суб'єктивного (якою вона сприймається та переживається) аспектів, соціально-педагогічна профілактика направлена на зміну різноманітних зов-нішніх та внутрішніх факторів та умов соціального виховання або перебудову їхньої взаємодії.

Об 'єктами і суб 'єктами соціально-педагогічної профілактики є дитина, а також її виховний мікросоціум: педагоги, вихователі, батьки, група одноліток.

Здійснюючи соціально-педагогічну профілактику, соціальний педагог направляє свою