Залежно від того, на кого спрямована профілактична робота, тобто хто є об'єктом її впливу, виділяють первинну, вторинну, третинну профілактику.

У медичних науках первинна профілактика - це соціально-економічні заходи держави по оздоровленню способу життя, навколишнього середовища, вихованню та ін.; вторинна профілактика - комплекс заходів щодо усунення виражених чинників ризику, які за певних умов можуть призвести до виникнення, загострення або рецидиву захворювання; третинна - це комплекс заходів щодо реабілітації хворих, які втратили можливість повноцінної життєдіяльності.

У сучасній соціологічній та педагогічній практиці первинна профілактика в більшій мірі носить інформаційних характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки та негативних звичок.

Первинна профілактика є масовою і найбільш ефективною. Вона грунтується на комплексному системному дослідженні впливу умов і факторів соціального і природного середовища на здоров'я і розвиток дитини.

До заходів первинної профілактики відносяться засоби захисту, які можуть вплинути або подолати дію несприятливих факторів. До них відносять:

надання підліткам та молоді інформації про наслідки асоціальних дій, вживання різних видів алко-, нарко- та токсичних речовин;

роз'яснення правових норм стосовно різних аспектів асоціальної поведінки;

популяризація переваг здорового способу життя;

формування у підлітків та молоді навичок культурного проведення дозвілля;

створення умов для самореалізації особистості в різних видах творчості, інтелектуальної, громадської діяльності.

Вторинна профілактика має на меті обмеження поширення окремих негативних явищ, що мають місце в суспільстві чи соціальній групі.

Вторинна профілактика грунтується на результатах масової діагностики різноманітних аспектів життєдіяльності людей і є індивідуальною в плані корекції систем життєдіяльності та життєзабезпечення. Це також система заходів виховання, перевиховання і формування особистості [4].

Третинна профілактика - комплекс соціальних, освітніх та медико-психологічних заходів, спрямованих на відновлення особистісного та соціального статусу людини, повернення її в сім'ю, освітній заклад, трудовий колектив, до суспільно-корисної діяльності. Тому соціально-педагогічна діяльність у межах третинної профілактики зосереджується в різноманітних осередках допомоги особистості: реабілітаційних центрах, дружніх клініках для молоді, анонімних кабінетах, громадських приймальнях.

Перші два види профілактики можна відносити до загальної профілактики, а третій - до спеціальної.

Загальна профілактика полягає у здійсненні попереджувальних заходів, спрямованих на виникнення певних проблем у майбутньому людини (профілактика, спрямована на попередження негативної ризикованої поведінки підлітків).

Спеціальною профілактикою називається система заходів, спрямованих на попередження та локалізацію конкретних негативних явищ у поведінці людей (профілактика підліткового суїциду, профілактика небезпечної статевої поведінки, профілактика девіантної поведінки, профілактика неуспішності, шкільних страхів тощо).

Ми виділяємо окремий вид спеціальної профілактики - профілактику безпритульності неповнолітніх.

Поняття профілактики безпритульності використовується в українських законодавчих документах. Законодавство про профілактику безпритульності грунтується на Конституції України і складається з цього Закону України, прийнятих на його підставі Законів і інших нормативно-правових актів України, а також інших норм законодавства України, що передбачають заходи профілактики

безпритульності.

Профілактика безпритульності - система заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших передумов виникнення безпритульності та її запобігання, у тому числі заходів щодо зниження ризику і запобігання втрати людьми прав на житлові приміщення, і на попередження виникнення негативних, пов'язаних з відсутністю у людей житла, суспільних наслідків.

Отже, на підставі наукового аналізу тлумачень термінів "безпритульність", "профілак-тика ", "соціально-педагогічна

профілактика", "профілактика

безпритульності", ми визначаємо поняття соціально-педагогічної профілактики

безпритульності неповнолітніх як систему заходів, спрямовану на вивчення особливостей роз-витку та виховання неповнолітніх, умов їхнього виховання і навчання, причин аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки, що призводять до безпритульності, та застосування отриманих знань у діяльності щодо попередження поширення безпритульності.

Спираючись на трактування цього поняття ми визначили основні завдання соціально-педагогічної профілактики безпритульності неповнолітніх:

попередження бездоглядності, безпритульності неповнолітніх;

виявлення та усунення причин й умов, що сприяють бездоглядності, безпритульності неповнолітніх;

забезпечення захисту прав і законних інтересів неповнолітніх;

соціально-педагогічна реабілітація неповнолітніх, які знаходяться в соціально небезпечному стані.

Відповідно завдань соціально-педагогічної профілактики безпритульності неповнолітніх ми визначаємо її об'єктами:

бездоглядних та безпритульних неповнолітніх;

неповнолітніх, які бродяжать та жебракують;

неповнолітніх, які перебувають у соціальних притулках, соціально-реабілітаційних центрах, центрах допомоги дітям, які залишилися без батьківського піклування, у спеціальних навчально- виховних закладах для неповнолітніх, які потребують соціальної допомоги та (або) реабілітації.

Найголовнішими принципами профілактики бездоглядності й безпритульності неповнолітніх є: законність, демократизм, гуманне ставлення до неповнолітніх, підтримка сім'ї та взаємодія з нею, індивідуальний підхід до виправлення неповнолітнього, конфіденційність отриманої інформації, державна підтримка діяльності органів місцевого самоврядування та громадських об'єднань з профілактики бездоглядності та безпри-тульності неповнолітніх, забезпечення відпові-дальності посадових осіб і громадян за порушення прав та законних інтересів неповнолітніх.

Профілактична робота здійснюється на кількох рівнях: особистісному, сімейному, соціальному.

На особистісному (індивідуальному) рівні профілактичні заходи спрямовані на формування таких якостей індивіда, які забезпечують підвищення рівня особистісної відповідальності людини з метою попередження виникнення різних проблем. До провідних форм профілактики на особистісному рівні можна віднести інформування, консультування, лікування, тренінгові заняття.

Сімейний рівень передбачає вплив на мікросоціум - сім'ю, з метою попередження виникнення різноманітних проблем як для конкретної особистості, так і всієї сім'ї.

Соціальний рівень профілактики сприяє актуалізації проблем, пов'язаних з окремими негативними явищами в суспільстві, а також зміні сус-пільних норм стосовно осіб, які за певних причин стали