суспільства, а не навпаки.

З точки зору Г. Крейда, процес соціалізації особистості майбутнього вчителя розпочинається задовго до вступу його до педагогічного навчального закладу і продовжується під час навчання як у формі цілеспрямованого впливу, так і нерегульованої взаємодії з соціально- професійним середовищем. Започатковується професійно- рольова ідентифікація студента, яка сучасною психологією розглядається саме як один із найважливіших механізмів соціалізації. Вона пов'язана, насамперед із прийняттям студентом нової соціально-рольової позиції майбутнього педагога, формування соціально-професійного аспекту його "Я-концепції", інтеріоризацією гуманістичних цінностей, виробленням відповідних професійно-педагогічних настанов. Особливо важливим це є для студентів педагогічного коледжу, тай як у віковій психології вік від 15 до 25 років розглядається як етап набуття конкретної професійної ідентичності [5, с.715], коли людина вибирає професію і розпочинає свою підготовку до неї, набуває певного професійно-трудового досвіду, що допомагає їй зробити вибір і розпочати кар'єру.

Професійно-придатна людина повинна орієнтуватись на професію, яка буде відповідати її потребам, інтересам. Не кожен здатен оцінити та виявити свої потреби уже після школи. На когось впливають батьки, на когось-суспільство. Тому потрібно допомагати таким людям правильно визначитись вже на початковому етапі підготовки до професійної діяльності, щоб не допустити помилкового вибору студентом вузу.

Професійна підготовка майбутнього вчителя полягає не лише в опануванні ним професійно- необхідними знаннями, уміннями і навичками, які передбачені навчальними планами і програмами, у ході здійснення навчального процесу чи під час проходження педагогічної практики. На професійно-рольових настановах, нормах і очікуваннях студентів позначаються і інші чинники, які нерідко є прихованими і через це некерованими. Соціально-професійний досвід засвоюється майбутнім педагогом не лише через логіку науки і зміст відповідної навчальної дисципліни, завдяки тієї професійно-наукової інформації, яка повідомляється викладачами вузу на лекціях чи семінарських заняттях, або в процесі самостійної навчальної роботи. Майбутній вчитель набуває своєї професійної ідентичності, збагачує і коригує (нерідко підсвідомо) власне уявлення про модель педагогічної діяльності і через відображення професійних дій і вчинків, поведінки викладачів у перебігу дидактико-педагогічної взаємодії з ними: стиль педагогічного спілкування викладача, манери його професійної поведінки, прояв особистісних і професійних якостей тощо. Все це може впливати на розширення когнітивної основи соціально-професійного аспекту " Образу-Я", коригуючи і трансформуючи уявлення студента про себе як майбутнього педагога. Через це керівництво процесом професійної підготовки майбутнього вчителя має зважати і на повсякденне включення спостереження студента за реалізацією викладачами педагогічного навчального закладу певної моделі професійної поведінки, яке відбувається під час взаємин із ними. Ті зміни, які відбуваються в системі ціннісних орієнтацій, спрямованості особистості, "Я-концепції" студентів протягом навчання їх у педагогічному навчальному закладі, для більшості із них є більш значущі, ніж просто рівень їх професійної проінформованості, методичної підготовленості чи широти загального кругозору. Через це в педагогічній освіті єдино прийнятливим може бути лише суб'єкт-суб'єктивний підхід, який означає, що процес соціалізації особистості майбутнього вчителя (її формальний і неформальний аспекти) має відбуватися насамперед під час розвивальної взаємодії в системі "студент-викладач". Ідентифікація студента з викладачем допомагає йому набути професійної ідентичності: зміцнити професійно- педагогічну спрямованість скоригувати "Образ- Я", підвищити професійну самооцінку, інтеріоризувати професійно-рольові цінності і угодити їх зі структурою власного "Я". Особливо важливе значення мають взаємини студента з викладачами для формування гуманістичних орієнтацій і способів поведінки майбутнього вчителя, зокрема альтруїстичних почуттів і відношень особистості, почуття власної гідності і прийняття самоцінності іншої людини, педагогічного оптимізму і співчуття, розуміння дитини, здатності відгукнутися на її проблеми і радощі та бути готовим надати їй своєчасну допомогу і підтримку[1].

Педагоги вищих навчальних закладів стикаються з тим, що у студентів у процесі професійної діяльності відбувається цілковита зміна професійної мети і цінностей. Студенти, які рішуче виступали за нові впровадження, методики, гуманістичні принципи, попрацювавши певний час у школі, вибирали найлегший шлях до виконання педагогічних задач, користувались старими, вже майже забутими, давно розробленими технологіями. В школі такі студенти бачать тільки проблеми: втрата престижу освіти, погіршення матеріального становища вчителів, безробіття, брак коштів на потреби школи. Та слід пам'ятати, що труднощі здаються не такими великими коли вчитель працює в атмосфері загальної задоволеності працею. Якщо праця є тягарем, то вплив на учнів буде тільки негативний. Дуже важливо, щоб людина, яка йде працювати в школу, не вчилась у світі ілюзій а була заздалегідь ознайомлена з тими аспектам педагогічної діяльності, яких вона не знайде в переліку функціональних обов'язків. Учитель має бути готовий до випробувань, які зустрінуться в їхній діяльності. Показати, проаналізувати та спробувати вирішити основні проблеми педагогічного процесу - одне із завдань вищого навчального закладу. Ще одним завданням викладачів педагогічного університету є визначити психологічну готовність студента до випробувань в їхній педагогічній діяльності і своєчасно провести заходи щодо покращення професійної придатності до педагогічної діяльності.

Для визначення інтересів особистості можуть використовуватися спеціальні анкети та опитувальники. Психологічна практика свідчить, що інколи інтереси і нахили учнів виражені не яскраво, інколи ж, навпаки, настільки численні, що важко виділити головні від побічних, тимчасових. У такому разі деяку допомогу психологу може надати проведення психодіагностичного дослідження рівня розвитку деяких здібностей. Високий рівень розвитку здібностей можна розглядати як показник схильності до певного виду діяльності, що