Безпосередній вияв професійних інтересів, які виступають основою професійно спрямованої мотивації майбутнього фахівця і які вка-зують на відповідні нахили, ми провели за допомогою диференційно-діагностичного опитувальника (ДДО), запропонованого Є.Климовим [3], в основі якого лежить психологічна класифікація професій. Сутність її полягає в тому, що за-лежно від особливостей основного предмета праці всі професії поділяються на п'ять головних типів: "людина - природа", "людина - техніка", "людина - людина", "людина - знакові системи", "людина - художній образ". Знаючи місце професії, обраної учнем професійного закладу в даній класифікації, і основні вимоги до неї, психолог правильно і своєчасно має змогу визначити

Завдяки тестуванню нам вдалося виявити основні нахили студентів молодших курсів і, як результат, придатність до педагогічної діяльності, які вступили до педагогічного вузу для здобуття кваліфікації вчитель англійської та німецької мови та зарубіжної літератури. Більше половини студентів, а це майже 70% правильно визначились з вибором майбутньої професії. Адже таке професійне спрямування, як "людина - художній образ" легко можна віднести до педагогічного професійного спрямування. Вчитель в своїй роботі постійно стикається саме зі складними нестандартними ситуаціями. Більш того, він сам їх проектує і створює, так би мовити, "за службовим обов'язком". У цьому сенсі його робота є в деякому роді областю "вимушеної творчості" (хоча термін "творча професія", здається, міцно захоплений іншими професійними співтовариствами, проте і без відповідної "етикетки" робота педагога є принципово творчою; хай ця творчість "тиха", рухлива, яку не супроводжують видовищні сенсації, повсякденно-героїчна). У зв'язку з цим перед педагогом-практиком встають завдання не тільки застосування раніше засвоєного психологічного знання, але і виробництва, породження потрібного знання про факти, явища, стани [7].

Професійні інтереси не просто виступають як ланцюжок нахилів і прагнень, а й як система стимулів, що виражає ставлення особистості до професійної діяльності, сприяє розвитку кругозору, надбанню професійних знань, поліпшують пізнавальну активність, викликають прагнення оволодіти професійною справою, служать однією з найважливіших умов творчого ставлення до професії.

Щоб виявити мотив вибору професії вчителя, студентам було запропоновано написати твір на тему "Я і професія вчитель». Результати цих робіт показали, що до 40 % абітурієнтів вступали до інституту тому, що "потрібно навчатися». Тільки 35 - 40 % тих, хто вступає до педагогічних навчальних закладів за мотивом, що збігався з профілем підготовки. І це - реальність, на яку треба зважати. Останнім часом з'явився ще один дуже сильний мотив - молодь боїться безробіття і йде до педагогічних навчальних закладів, оскільки, якщо не вдасться влаштуватися в іншій сфері, то вчителеві робота завжди знайдеться.

Мине кілька років навчання, і, можливо, з більшості цих абітурієнтів вийдуть добрі вчителі - розумні, освічені, тактовні. Роки навчання, спілкування з однолітками, викладачами - це не просто період накопичення знань, а й найактивніший час переосмислення власних поглядів і позицій, перші спроби проб себе в професійній діяльності. Хтось, можливо, прийме рішення вчасно піти з педінституту, тому що зрозумів - краще здійснити рішучий вчинок сьогодні, ніж потім шкодувати про неправильний професійний вибір. Когось покличе інша галузь діяльності, буває, що вона виявиться близькою за змістом до отриманої професії. А інші, навпаки, несподівано відкривають для себе привабливість професії вчителя і починають розуміти, якими наївними були їхні погляди. Ось тільки шкода, що подібні "відкриття" відбуваються інколи лише на старших курсах, коли багато дуже важливих для педагогічної діяльності навчальних предметів вивчались абияк, не на віддалену життєву перспективу, а щоб скласти черговий іспит [8].

До школи приходять різні вчителі. Різні не тільки за зовнішніми ознаками діяльності, рівнем знань і здібностей. Головні відмінності полягають у їхній педагогічній концепції, визначенні завдань і цілей педагогічної діяльності, її змісту і смислів.

Вища школа повинна забезпечувати процес професійної підготовки майбутньому вчителеві повні можливості підготуватися до майбутньої професії. Вона повинна виховувати комунікативну людину, ту яка характеризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування, емоційно стабільну, креативну, з оптимістичним прогнозуванням людину, яка б володіла професійною проникливістю, здатністю сприймати і розуміти іншого, активно впливати на іншу особистість.

Крім цього, потрібно контролювати перешкоджати ідеалізованим уявленням про професійну діяльність вчителя. Глибоко зафіксована звичка діяти в іншій системі цінностей і дій можуть заважати їм більш-менш безболісно звикнути до реальних шкільних вимог. Якщо ж їх заздалегідь хоча б теоретично спрямувати на можливий "неоптимальний варіант" [8], труднощі, з якими вони стикаються в школі, відчувалися б менш гостро.

Молодий учитель повинен мати хоча б загальні уявлення про ці труднощі, бо саме неготовність їх виявити, усвідомити та конструктивно подолати є випробуванням його професійної компетентності. Ці труднощі або більш-менш успішно долають, знаходячи свої власні, індивідуалізовані прийоми та засоби, або ігнорують, не помічають, обмежують потік негативної інформації про власні невдачі, або, психологічно зламавшись під їх впливом, назавжди залишають школу. Навіть простий перелік основних труднощів дав би змогу пом' якшити ефект непередбаченості від зустрічі з ними.

Успіх усієї справи залежить від успішності на першому етапі самостійної роботи. Щоб не було стресів, розчарувань. Ми намагаємось дати нашим випускникам "дидактичний багаж" - алгоритми, схеми, навчаючі картки, які допомагають на уроці попередити помилку, закріпити вивчене та