УДК 378.4

Мещанінов О.П., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Суперечності розвитку університетської системи освіти: глобальний аспект

У статті подано аналіз наукової літератури щодо впливу процесів глобалізації на світову систему університетської освіти. За результатами критичного висвітлення здобутків вчених у відомих наукових працях окреслено коло питань, що залишилися невирішеними, та визначено місце дослідження у розв 'язанні проблеми сталого розвитку університетської системи освіти.

In the article the analysis of scientific literature concerning the influence of global processes on the world system of university education is given according to the results of critical research of famous scientists' findings, published in scientific editions, and the circle of the unsolved questions is determined. The place of the research in solving the problem of stable development of university system of education is defined. Загальновідоме твердження, що капітал, на якому кожне суспільство базуватиме своє майбутнє, складається зі знань, які воно використовує, та освітньої системи, здатної розширювати і передавати ці знання. Всесвітній процес глобалізації дедалі розширює суперечність між новими вимогами, що висуваються "суспільством знань", чи "інформаційним суспільством", і застиглістю основних освітніх систем, через які ці знання здобуваються [36, с. 206]. Празерт Чіттіватанапонг визначає глобалізацію "як вільний потік у глобальному масштабі інформації, товарів, послуг, капіталу, технологій, цінностей і культур" [14, с. 11].

Для сьогодення України, як і всього світу, на що звертає увагу О.Г. Білорус, спостерігається перехід глобалізації "зі сфери фінансів та економіки ... у сферу соціальну, гуманітарну та політичну". При цьому слід особливо розрізняти два аспекти глобалізації. Перший - "як природний, об'єктивний процес". Другий - "як силовий, примусовий (в інтересах "глобалізаторів") процес" [4, с. 69].

Діяльність традиційних освітніх систем, як правило, ґрунтується на одному періоді часу, тобто на принципі "освіта на все життя". Сьогодні все більш поширюється принцип здобування "освіти впродовж усього життя" [8].

У Меморандумі з навчання протягом усього життя, підготовленому Комісією Європейського співробітництва та прийнятому у Брюсселі 30 жовтня 2000 року, пропонується шість ключових ідей [19, с. 11-19].

Ключова ідея 1: Нові базисні вміння для усіх.

Мета: Забезпечити загальний і постійний доступ до навчання для отримання та поновлення навичок, які необхідні для довготривалої участі у суспільстві знання. Ось ці п'ять базисних вмінь: вміння працювати з інформаційно-обчислювальною технікою, іноземні мови, технічна культура, підприємництво та соціальні навички (вміння бути більш самостійним через самоспрямованість, самовпевненість, ризикованість). Хоча слід визнати, що контури вмінь, кваліфікацій та досвіду, що потрібні на ринку праці сьогодення, постійно змінюються.

Ключова ідея 2: Більше інвестувань у людські ресурси.

Мета: Помітно підняти рівень інвестицій у людські ресурси для того, щоб зробити більш пріоритетним здобутком Європи - її людей.

Ключова ідея 3: Інновації у викладанні та навчанні.

Мета: Розробити ефективні методи та умови викладання і навчання для континіуму навчання протягом усього життя.

Ключова ідея 4: Цінність навчання.

Мета: Значно удосконалити засоби, за якими оцінюються участь та результати навчання протягом усього життя, особливо при неофіційному та неформальному навчанні.

Ключова ідея 5: Переусвідомлення керівництва та консультування.

Мета: Забезпечити спрощеність отримання високоякісної інформації та порад щодо можливостей навчання по всій Європі та протягом усього життя.

Ключова ідея 6: Наближення навчання до дому.

Мета: Надання можливостей навчання протягом усього життя як тільки можливо ближче до учнів, у їх власній громаді та за підтримки засобів інформаційно- обчислювальної техніки, де це потрібно.

Традиційно університети функціонують на фіксованому місці, яке залишається недосяжним для багатьох мешканців регіонів. Як правило, їх робота базується на залученні професорсько- викладацького персоналу, і при цьому нехтується внесок, який здатні зробити інші складові суспільства. Навчальний процес ґрунтується на однорідному змісті чи за освітніми стандартами, тоді як ефективна освіта повинна впроваджувати освітнє та культурне різноманіття. Переважна більшість університетів України до недавнього часу працювала на єдиному джерелі фінансування, державному фінансуванні, яке не йде у ногу зі зростаючими обсягами знань та потребами до освіти крізь усе життя, тобто зі зростанням вартості освіти.

Як зазначає Коїширо Мацуура, "мету освіти не можна далі зводити до простої передачі знань або до опанування вміннями певного фаху. Ми не мусимо забувати, що освіта буквально означає "просвітлювати", давати змогу тим, хто вчиться, виявляти весь свій потенціал" [22, с. 43].

Міжнародний аналітичний огляд щодо стратегії розвитку освіти на порозі ХХІ століття, проведений В.К. Федорченком, свідчить, що "нові "цивілізаційні виклики" закономірно приводять більшість країн до "освітнього буму", до хвилі глибоких реформ у системі освіти, що спостерігається в таких країнах, як США, Великобританія, Китай, країни Східної Європи, Південно-Східної Азії, Південної Америки". Ми поділяємо висновок вченого, що "освіта як одне з основних прав людини є ключем до стійкого розвитку, миру і стабільності як у самих державах, так і у відносинах між ними, і у зв'язку з цим є необхідним засобом ефективної участі в житті суспільства та в економіці ХХІ століття, які охоплені прискореною глобалізацією" [36, с. 206].

Найвідоміший з глобальних процесів - феномен Інтернету - як альтернативна форма отримання інформації, здобуття та поширення знань, взаємообміну виступає підґрунтям нової форми організації навчального процесу, на що звертає увагу І. Березовська [3, с. 132], і найбільш активно впроваджується в країнах з високим рівнем