Ми поділяємо думку О.П. Дем'янчук, що сучасна університетська освіта робить наголос на розвитку комунікативних здібностей, творчих задатків та пристосованості до динамічних змін. Власне, ці навички покликані слугувати перш за все економічним намірам [14, с. 15]. Тому потрібні глибокі дослідження, щоб встановити, куди ведуть нас сучасні тенденції. У нашому глобалізованому, взаємозалежному світі ці аспекти сучасної системи освіти набувають міжнародного характеру. Сьогодні освіта - це серце суспільства знань.

Як переконливо доводить Г.Е. Дейлі, економічне зростання в результаті призведе до глобальної кризи, якщо уряди не досягнуть згоди щодо рівномірного розподілу прибутків, соціальної рівноваги, захисту довкілля як для існуючого покоління, так і для нащадків. Зазначений комплекс проблем вдасться розв'язати лише завдяки виваженій політиці, переходу до концепції сталого розвитку, на першому етапі, в галузі освіти і, у подальшому, суспільства та цивілізації.

Підґрунтя концепції сталого розвитку людства, на нашу думку, було закладено ще молодим сенатором Вільямом Фулбрайтом, який започаткував найдавнішу і найміжнароднішу програму наукових обмінів США, що діє з 1946 року. Ось як М. Богачевська-Хомяк описує формування ідеї цілісності та взаємозалежності світу В. Фулбрайтом: "Розглядаючи попелище Європи й розмірковуючи, як запобігти повторення таких війн, він вирішив, що тільки вмінням думати про світ як одну глобальну одиницю людство збереже себе. Це можливо лише за умови пізнання інших суспільств" [6, с. 6].

Усвідомлення обмеженості природних ресурсів Землі та досягнення кількісної межі їх експлуатації внаслідок діяльності людства дозволяє зробити висновки про наближення розвитку цивілізації до точки біфуркації, де з високою вірогідністю можливий перехід до катастрофи у життєдіяльності людства у сферах екології, економіки та соціології. Людство змушене виробити та перейти на нову концепцію розвитку цивілізації, і такою концепцією, починаючи з 1992 року, на конференції ООН у Ріо-де-Жанейро прийнята концепція сталого розвитку.

М.М. Моісєєв у своїй "теорії універсального еволюціонізму" визначає, що "розробка такої стратегії здається найфундаментальнішою проблемою науки за всю історію людства" [26, с. 66]. Вчений визначає, що "якщо людина не знайде необхідного ключа до своїх взаємовідносин з Природою, вона приречена на загибель" [26, с. 11].

У дослідженні В.І. Супрун наведені такі групи рушійних сил, які зумовлюють глобальні процеси, глобальний характер перетворень [31, c. 2], у тому числі університетської освіти: " всеохоплюваність" виробничих та технологічних процесів, при цьому винахід відбувається в одній країні, розробка - в іншій, а виробництво - у третій; "робоча сила" ще на початку 70-х років почала пересуватися з країни в країну, динамічно зросла і внутрішня міграція (так, американці змінюють місце проживання в середньому 14 разів за свій життєвий цикл); "торгівельний бум", який набуває інтернаціонального характеру; гроші змінюють свою приналежність зі швидкістю електронних сигналів, інформаційні потоки змивають усі кордони; "тотальне забруднення" оточуючого середовища і пограбування природних ресурсів торкається усіх країн; "стандартизація" споживчих смаків та переваг розповсюдження американської "масової культури" на всі континенти і всі прошарки суспільства, що призводить до нівелювання, знищення національних особливостей та рис; "розпад системи соціалізму", крах СРСР та занепад Росії - найвагоміший прискорювач світової реструктуризації.

Наслідком виникнення та акселераційної дії зазначених рушійних сил виступає дисбаланс функціонування різних соціальних підсистем, що, в свою чергу, веде до особистісного дисбалансу. Інтенсивність та частота впливу цих рушійних сил на кожну людину істотно зростають. Її звичайні уявлення руйнуються, адаптаційні механізми не встигають адекватно реагувати на постійний потік змін, що відбувається. Людина хапається за будь-які уявлення, які здаються їй надійними та усталеними. Саме тому почала розвиватися більш повно ідея про сталий, збалансований розвиток, де головним пріоритетом виступають люди, а не цифри економічного зростання.

Глобалістика як наука ХХІ століття вводить у концепцію сталого розвитку два кількісних критерія [37, с. 40]: щільність потужності антропогенного навантаження на континентальну частину, що орієнтовно не повинна перевищувати 70 кВт/км2 (хоча дослідження свідчать, що для сьогодення ця норма "перевищена майже в два рази"); гармонійна взаємодія людства і біосфери у необмежений за терміном час буде досягнута, "якщо відношення прибутків 20% найбільш багатих до прибутків 20% найбідніших (індекс дисгармонії суспільства) не буде перевищувати 10-15 (зараз для світу в цілому він перевищує 60!)".

У проведеному дослідженні А. Федотов робить висновок, "що економічний ріст (усереднений по планеті) мусить бути зупинений і трансформований у гармонійний розвиток людства, тобто у процес вдосконалення самої людини, її творчих та духовних начал, у процес накопичення знання та вдосконалення технологій при квазінульовому економічному рості. Розвиток людства не має межі..." [24, с. 39]. А. Федотов ставиться "до освіти як до відображення наукової картини світу" [37, с. 41]. А у контексті нашого дослідження згадане дозволяє підтримати тезу, що "освіта - це модель наукової картини світу".

На думку Філіпа Олтбека, "із зростанням комерціалізації вищої освіти цінності ринку здійснили вторгнення у кампус. Одним із головних чинників є зміна у відношенні суспільства до вищої освіти - воно зараз бачиться як "приватне благо", що приносить користь тим, хто навчається або займається дослідницькою діяльністю. З цієї точки зору представляється виправданим, що